вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. Cправа № 902/1338/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані", 03113, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 44281999
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін", 21021, Вінницька область, місто Вінниця, проспект Космонавтів, будинок 30А, 4 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 13315739
про стягнення 473 253,34 гривень
До Господарського суду Вінницької області 19.12.2024 року надійшла позовна заява №б/н від 19.12.2024 (вх. № 1403/24 від 19.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" про стягнення пені, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладених між сторонами договору підряду № 5000059 від 16.09.2021 та договору №12-21/ЮТК від 16.09.2021 року у розмірі 473 253,34 гривень.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 24.12.2024 судом постановлено позовну заяву №б/н від 19.12.2024 (вх. № 1403/24 від 19.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
06.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою від 07.01.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1338/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04 лютого 2025 року об 11:00.
22.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 22.01.2025 (вх. № 01-34/691/25 від 22.01.2025).
27.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 27.01.2025 (вх. № 01-34/865/25 від 27.01.2025).
03.02.2025 до суду від відповідача найшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 03.02.2025 (вх. № 01-34/1115/25 від 03.02.2025).
У судовому засіданні 04.02.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1338/24 до 09:30 20.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
18.02.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 18.02.2025 (вх. № 01-34/1693/25 від 18.02.2025) про відкладення розгляду справи.
18.02.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 18.02.2025 (вх. № 01-34/1701/25 від 18.02.2025) про поновлення строку на приєднання доказів до матеріалів справи та про приєднання доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.02.2025 суд постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача № б/н від 18.02.2025 (вх. № 01-34/1701/25 від 18.02.2025), поновлення строку на подання доказів, залучення доказів до матеріалів справи та про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача № б/н від 18.02.2025 (вх. № 01-34/1693/25 від 18.02.2025) про відкладення розгляду справи, які занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 20.02.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1338/24 до 09:30 06.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
03.03.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 03.03.2025 (вх. № 01-34/2180/25 від 03.03.2025).
04.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 04.03.2025 (вх. № 01-34/2266/25 від 04.03.2025) про поновлення строку на приєднання доказів до матеріалів справи та про приєднання доказів до матеріалів справи.
06.03.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 05.03.2025 (вх. № 01-34/2348/25 від 06.03.2025).
У судовому засіданні 06.03.2025 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача від 04.03.2025 про поновлення строку на подання доказів та про залученння їх до матеріалів справи, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 06.03.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №902/1338/24, призначено справу № 902/1338/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 03.04.2025 о 14:00 год.
Судове засідання 03.04.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.
Ухвалою від 09.04.2025 судом повідомлено сторони про призначення судового засідання з розгляду справи №902/1338/24 по суті на 14:00 06.05.2025.
05.05.2025 від представника та від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" надійшло клопотання № б/н від 05.05.2025 (вх. №01-34/4755/25 та №01-34/4768/25 від 05.05.2025) про відкладення розгляду справи.
За наслідком судового засідання 06.05.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача та про відкладення судового засідання з розгляду справи №902/1338/24 по суті на 11:30 год. 23.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 23.05.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1338/24 по суті до 11:00 год. 12.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
06.06.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 05.06.2025 (вх. № 01-34/6110/25 від 06.06.2025).
За наслідком судового засідання 12.06.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1338/24 по суті до 14:00 год. 01.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 01.07.2025 судом задоволено клопотання сторін про оголошення перерви для врегулювання сторонами спору мирним шляхом та з урахуванням графіку розгляду справ та затвердженого графіку відпусток Господарського суду Вінницької області, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1338/24 по суті до 15:30 год. 07.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
04.08.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 03.08.2025 (вх. № 01-34/8109/25 від 04.08.2025) у якій заявник повідомив про недосягнення між сторонами домовленостей щодо врегулювання спору.
04.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 04.08.2025 (вх. № 01-34/8155/25 від 04.08.2025) у якій заявник повідомив про недосягнення між сторонами домовленостей щодо врегулювання спору. До заяви відповідачем долучено промову у судових дебатах із запереченнями щодо заявлених вимог та клопотанням щодо зменшення нарахованих штрафних санкцій на 90%.
06.08.2025 до суду від представника позивача надійшла промова у судових дебатах № б/н від 04.08.2025 (вх. № 01-34/8155/25 від 04.08.2025) у якій заявник повідомив про підтримання позивачем позовних вимог у повному обсязі та клопотав про проведення судового засідання 07.08.2025 за відсутності представника позивача.
На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 03.07.2025, що підтверджують відповідні довідки про доставку електронного листа.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно довідок про доставку електронного листа документ у електронному вигляді (ухвала від 03.07.2025) доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 04.07.2025.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.
Судом враховано також заяви представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.
У судовому засіданні 07.08.2025 ухвалено рішення. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" про стягнення пені у розмірі 473 253,34 гривень.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що між сторонами 16.07.2021 та 16.09.2021 було укладено договори підряду, зокрема договір №12-21/ЮТК від 16.07.2021 та договір підряду № 5000059 від 16.09.2021 з будівництва та модернізації об'єктів.
Позивач зазначив, що частина робіт та послуг, які замовлялися позивачем за вказаними договорами і на виконання яких погоджувався відповідач (про що вчинялися відповідні окремі письмові правочини - додаткові угоди) були виконані відповідачем із простроченням (що підтверджується підписаними актами виконаних робіт обома сторонами) або ж вони не виконувалися й ТОВ "ЮТК" відмовилося від них.
Позивач зауважив, що невиконання чи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт/надання послуг у погоджені сторонами строки свідчить про порушення ним договірних зобов'язань, що є підставою для сплати пені.
Зважаючи на порушення строків надання послуг/ виконання робіт, які були зафіксовані сторонами у відповідних додаткових угодах до договору підряду та договору, що засвідчується складеними та підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт (поза межами узгоджених строків виконання) або фактом відмови від послуг/робіт через прострочення, ТОВ "ЮТК" було здійснено розрахунок договірної неустойки (пені) за ставкою 0,2% від вартості несвоєчасно виконаних послуг/робіт за кожний день прострочення, з урахуванням відповідних умов правочинів (договору підряду та договору) щодо підстав і порядку застосування такої санкції.
Позивач зазначив, що 12.07.2024 року ТОВ "ЮТК" направив ТОВ "Гервін" претензію із вимогою сплати неустойки (пені) у сумі 473 253, 34 гривень за договором, яку згідно трекінгу АТ "Укрпошта" відповідачем було отримано 02.08.2024 року та пропозицією вирішити спірне питання в позасудовому порядку - шляхом визнання й задоволення цієї претензії, на яку відповідач не відреагував, кошти зі сплати неустойки (пені) на користь ТОВ "ЮТК" не сплатив.
Наведені обставини стали підставою для звернення із цим позовом до суду про стягнення 473 253, 34 гривень неустойки у примусовому порядку.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, зазначив, що ТОВ "Гервін" попри війну, та обумовленні нею негаразди, робило все можливе щоб допомагати і сприяти ТОВ "Юкрейн Тауер Компані" у підтриманні роботи мережі мобільного зв'язку в Україні, будучи підрядником робіт.
Відповідач зазначив, що якщо роботи затримувались, на те завжди були об'єктивні причини, про які було своєчасно повідомлено замовнику та погоджено з його провідними спеціалістами.
Позивач зауважив, що згідно з пунктом 5.4 договору підряду №5000059 від 16.09.2021 для виконання підрядником будівельно-монтажних робіт на будь-якому з нових об'єктів замовника, сторони укладали та підписували відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначали обсяги, вартість, строки виконання робіт по кожному окремому об'єкту замовника, тощо.
Відповідач стверджує, що строк виконання робіт, передбачених додатковою угодою №138 від 19.06.2023: початок з дати підписання додаткової угоди, закінчення 25.10.2023.
Позивач зазначив, що відповідно до пп. 3.3.10 п. 3.3 договору підряду №5000059 від 16.09.2021 підрядник зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок отримати всі необхідні для виконання робіт документи у відповідності до вимог чинного законодавства України та/або передбачені умовами цього договору, включаючи, але не обмежуючись: технічні умови на виконання робіт по будівництву об'єктів, дозволи та/або погодження компетентних органів та/або третіх осіб на виконання робіт, ліцензії, сертифікати та інші відповідні документи, а також забезпечити підтримання чинності цих документів до моменту прийняття результатів робіт замовником, а у випадках, передбачених чинним законодавством - протягом строку служби результатів робіт, які прийняті замовником. Підрядник зобов'язаний на письмову вимогу замовника надати йому вищевказані документи протягом 10 робочих днів з моменту отримання такої вимоги. Також підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 договору підряду підрядник має право отримати від замовника необхідні для виконання робіт за цим договором наявні у замовника вихідні дані. ТОВ "Гервін" зверталось до ТОВ "ЮТК" з проханням надати завдання на проектування, технічні умови щодо підключення електроживлення, які були необхідними для виконання робіт за додатковою угодою №138 від 19.06.2023 та за ненадання позивачем вихідних даних, виникла значна затримка в отриманні декларацій на початок робіт по будівництву базової станції. Листом №01/266 від 19.10.2023 року ТОВ "Гервін" просило прийняти рішення щодо пролонгації дії додаткової угоди №138 від 19.06.2023 року терміном до 15.12.2023, однак наразі відповіді не отримано.
Також відповідачем зауважено, що умовами договору підряду передбачено обов'язок ТОВ "Гервін" передати ТОВ "Юкрейн Тауер Компані", зокрема укладений договір про строкове оплатне користування земельною ділянкою, водночас укладення такого договору вимагає проведення договірної роботи із власником земельної ділянки та виконання (погодження) умов останнього, а тому ТОВ "Гервін" не могло розпочати роботи, передбачені додатковою угодою №147 від 21.07.2023, через публічний спротив населення, вимушену зміну місця розташування базової станції та перепогодження договору оренди землі, про що позивач повідомлявся зі зверненням ТОВ "Гервін" щодо пролонгації дії додаткової угоди.
Відповідачем зазначено також про неможливість здійснення початку робіт за додатковою угодою №5000059-125 до договору підряду, оскільки на земельній ділянці була засіяна озима пшениця попереднім орендарем та до закінчення збору врожаю розпочинати роботи було неможливо.
Щодо робіт за додатковою угодою №5000059-24 від 25.10.2022 року до договору підряду відповідач зазначив, що вказані роботи виконано не вчасно через незалежні від ТОВ "Гервін" обставини, а саме введення воєнного стану через збройну агресію рф проти України.
Також як на підставу щодо прострочення виконання робіт за договором підряду (додаткова угода №5000059-116) відповідач послався на неможливість вчасного проведення робіт з огляду на пошук майданчика для розміщення обладнання, який задовольняє технічному завданню замовника, проведення переговорів з власником землі/території, організація та супровід підписання договору оренди, визначення можливості тимчасового/ постійного електроживлення, проведення попередніх перемовин.
Крім того, на переконання відповідача комплекс робіт передбачений додатковими угодами визначеними відповідачам був виконаний ним вчасно та переданий замовнику, а затримка в підписанні актів приймання-передачі робіт за цими додатковими угодами сталась з незалежних від відповідача причин.
Також як на підставу щодо прострочення виконання робіт за договором №12-21/ЮТК від 16.07.2021 відповідач послався на неможливість вчасного проведення робіт з огляду на вимогу органів місцевого самоврядування щодо розірвання договору оренди землі; через відмову органів місцевого самоврядування включати питання переукладання договору оренди земельної ділянки з ПрАТ "Київстар" на ТОВ "ЮТК" до порядку денного чергової сесії; відсутність договору оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування; відмову органів місцевого самоврядування розглядати питання переукладання договору оренди землі з ПрАТ "Київстар" та ТОВ "ЮТК" до закінчення дії воєнного стану.
Відповідач зазначив, що ним вжито всіх належних від останнього заходів щодо належного виконання зобов'язання та на його переконання спростовано будь-яку вину в порушенні строків виконання робіт.
Посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, відповідач у відзиві клопотав про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, зважаючи на надане право приписами ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які підлягають стягненню з відповідача на 90% відсотків, у випадку, якщо суд не знайде підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Позивач у відповіді на відзив проти зазначеного відповідачем у відзиві заперечив, зазначив, що ТОВ "Гервін" не спростовано факт самих порушень та не доведено на переконання позивача відсутності вини товариства у простроченні строків та несвоєчасно виконаних роботах, а надані відповідачем пояснення та докази не дають можливості стверджувати, що відповідач вжив всіх можливих заходів з метою вчасного виконання робіт.
На думку позивача, відповідач повідомляє про обставини пропущення строків виконання робіт, але не обґрунтовує, які саме заходи вживались ТОВ "Гервін" для того, щоб вчасно виконати роботи згідно укладених із позивачем договорів та наведені відповідачем посилання не звільняють останнього від сплати пені на користь позивача.
Позивач зазначив, що відповідач здійснював свою господарську діяльність на власний ризик та укладаючи договір підряду та договір, додаткові угоди до них із визначеним строком виконання робіт, повинен був об'єктивно оцінити можливість виконання зобов'язань, що виникли у зазначені договором підряду та договором строки.
Також позивач покликаючись на позиції Верховного Суду зазначив, що посилання ТОВ "Гервін" на те, що прострочка виконання відповідачем зобов'язань виникла через настання форс-мажорних обставин, у зв'язку із збройною агресію Російської Федерації проти України та введенням військового стану є необґрунтованим.
На обгрунтування своїх правових позицій сторонами подавалися заперечення на відповідь на відзиви, доповнення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гервін" (далі- підрядник, відповідач) укладено договір № 12-21/ЮТК (далі - договір, договір № 12-21/ЮТК від 16.07.2021) (т. 1 а.с. 16-22).
За змістом пункту 2.1. договору відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, надати послуги/виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги/виконані роботи, перелік яких наведено у пунктах 2.1., 2.1.1.1, 2.1.1.2, 2.1.2.
Пунктом 2.2. договору визначено, що конкретний обсяг, строки, інші вимоги щодо надання послуг/виконання робіт сторони фіксують у відповідних Додаткових угодах. Ціни таких послуг/робіт розраховуються в залежності від їх виду, обсягу - на підставі прейскуранту, що погоджений сторонами у відповідному додатку №1 до договору. Форми документів, що використовуються під час виконання умов цього договору наведені у додатку №3 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.1, підпункту 3.1.3 договору у випадку відсутності зауважень щодо якості, строку, обсягу належним чином замовлених та у відповідності до замовлення наданих/виконаних підрядником послуг/робіт - прийняти від підрядника такі послуги/роботи, своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги/виконані роботи за Актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт, форма якого наведена у Додатку №3 до цього договору (надалі - Акт (Ф.1)).
Пунктом 3.3.1 визначено, що підрядник зобов'язаний якісно надати послуги/виконати роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
Положеннями пунктів 4.2., 4.3. договору передбачено, що вартість послуг/робіт за кожною додатковою угодою визначається на підставі прейскуранту, що наведений у додатку №1 до цього договору (далі - прейскурант). У разі, якщо необхідно надати послуги/виконати роботи, що не увійшли у прейскурант, їх вартість буде визначатись за кошторисом, який додається до додаткової угоди.
У разі необхідності (за об'єктивних обставин) змін складу та/або обсягів та/або вартості послуг/робіт, такі відповідні зміни складу та/або обсягів та/або вартості послуг/робіт не оформлюються додатковими угодами. При цьому фактичний склад та/або обсяг та/або вартість послуг/робіт вказуватимуться у відповідних Актах Ф.1, підписаних уповноваженими представниками сторін, виключно за умови попереднього погодження таких змін замовником. Замовник мас право відмовити підряднику у внесенні змін в склад та/або обсяги послуг/робіт та не підписувати відповідні Акти Ф.1, якщо зміни в складі та/або обсягах не були попередньо погоджені з замовником.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору для надання/виконання підрядником послуг/робіт, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки надання послуг/виконання робіт, тощо- кількість об'єктів в кожній такій додатковій угоді - до 5 шт. Підрядник зобов'язаний приступити та завершити надання послуг/виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах.
Умовами пункту 7.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строків надання послуг/робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості відповідної додаткової угоди, за кожний день прострочення. У разі порушення строків надання послуг/виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від надання послуг/виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати пені. Сторони погодили, що розмір пені не може бути більшим подвійної ціни за такі послуги/роботи, згідно із додатковою угодою на їх виконання.
Сторони окремо обумовили, що для вимог про стягнення неустойки/штрафу за цим договором встановлюється позовна давність тривалістю у 3 (три) роки. Крім того, нарахування неустойки здійснюється протягом усього часу існування порушення підрядником зобов'язань за цим договором (пункт 7.9. договору).
Положеннями пункту 13.1 договору визначено, що послуги надаються/роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних додаткових угодах до договору.
Згідно пункту 13.2. договору договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 березня 2023 р. (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.
Сторонами до договору погоджені та підписані додатки № 1 - Прейскурант цін на послуги /роботи, додаток № 2- Перелік та вартість обладнання, закупівля якого покладається на підрядника за власний рахунок, Додаток № 3 - форми документів, Додаток № 4 - Процедура автоматичного доступу до приміщень об'єктів замовника погоджений сторонами у Додатку № 1 договору (т. 1 а.с. 22-33).
Судом установлено, що на виконання умов договору № 12-21/ЮТК від 16.07.2021 між сторонами було укладено низку додаткових угод, за змістом яких було погоджено комплекс робіт, терміни виконання робіт, вартість робіт та порядок розрахунків за відповідною додатковою угодою до договору, зокрема додаткова угода № 5000002-5000747 від 29.10.2021, додаткова угода № 5000002-5005140 від 01.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005186 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005191 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005193 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005221 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005232 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005235 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005238 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005308 від 04.02.2022, додаткова угода № 5000002-5005370 від 07.02.2022 (т. 1 а.с. 98-103).
У матеріалах справи докази виконання відповідачем зазначених додаткових угод відсутні.
За твердженнями позивача зазначені додаткові угоди відповідачем не виконані. Відповідач дану обставину не заперечив та належними доказами не спростував.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензіями щодо сплати нарахованої пені за договором від 16.07.2021 року (т. 1 а.с. 104-114, 177-181).
Також судом установлено, що 16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (далі-замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гервін" (далі- підрядник, відповідач) укладено договір підряду з будівництва та модернізації об'єктів № 500059 (далі - договір, договір № 500059 від 16.09.2021) (т. 1 а.с. 34-41).
За змістом пунктів 2.1.-2.3 договору відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Роботи проводяться підрядником за WO з укладанням Додаткових угод до цього договору. Додаткова угода повинна бути підписана протягом 10 робочих днів з дати прийняття WO в роботу. Додаткові роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору, виконуються підрядником за окремими додатковими угодами у разі виникнення такої необхідності.
У розділі 1 договору викладені терміни, що вживаються у цьому договорі. Згідно пункту 1.12, підпунктів 1.12.1, 1.12.2., 1.12.3 договору:
роботи - комплекс будівельно-монтажних робіт "під ключ", модернізації, демонтажу, технічного переоснащення, капітального та поточного ремонту об'єктів, робіт на вимогу орендодавця. Роботи виконуються підрядником згідно з умовами цього договору та у відповідності до діючих па території України законних та підзаконних актів. До робіт відносяться:
будівельно-монтажні роботи або "БМР" - комплекс робіт з монтажу (встановлення) об'єктів "під ключ" та/або комплекс робіт з будівництва об'єктів "під ключ", до яких входять роботи, перелічені у розділах 1-7 Додатку №1 до цього договору (роботи з будівництва споруд, роботи з облаштування технічних приміщень при будівництві, супутні роботи при будівництві, електромонтажні роботи з енергозабезпечення об'єктів, організаційне забезпечення оренди - підготовка необхідного пакету документів/дозволів, які вимагаються у відповідності до вимог чинного законодавства України, узгодження з орендодавцем та замовником істотних умов договорів оренди нерухомого майна / земельної ділянки для встановлення об'єкту, укладання договорів оренди (інших договорів) та договорів постачання електроенергії);
роботи з технічного переоснащення - роботи, що перелічені у розділах 9-15 Додатку №1 до цього договору (роботи з технічного переоснащення існуючих об'єктів; додаткові роботи з технічного переоснащення; роботи з оснащення системами охоронної сигналізації, системами протипожежного захисту існуючих об'єктів; роботи з поточного ремонту складових об'єкту; роботи з капітального ремонту та підсилення складових об'єкту; роботи на вимогу орендодавців та можуть також відноситись роботи, вказані в розділах 4, 5, 7 Додатку №1 до цього Договору;
додаткові роботи - роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору.
Згідно пункту 1.18 договору WO - WorkOrder - електронний наряд/заявка на виконання робіт, що надходить підрядним організаціям замовника або співробітникам замовника через Інформаційні системи.
Відповідно до пункту 3.1, підпункту 3.1.6 договору замовник зобов'язаний у випадку відсутності зауважень щодо якості, строків, обсягу належним чином замовлених та у відповідності до замовлення виконаних підрядником робіт - прийняти від підрядника дані роботи, своєчасно та в повному обсязі оплатити виконані роботи за актом приймання-передачі викопаних робіт, форма якого наведена у додатку №3 до цього договору (надалі - Акт або Акт Ф. 1).
Пунктом 3.3.1 визначено, що підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати замовнику всі роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
Положеннями пунктів 4.2., 4.4. договору передбачено, що вартість робіт за кожною додатковою угодою або WO визначається на підставі прейскуранту, що наведений у Додатку №1 до цього договору (далі - прейскурант). У разі, якщо необхідно провести роботи, що не увійшли у прейскурант, їх вартість буде визначатись за кошторисом, який додається до додаткової угоди. У разі необхідності (за об'єктивних обставин) змін складу та/або обсягів та/або вартості робіт, такі відповідні зміни складу та/або обсягів та/або вартості робіт не оформлюються додатковими угодами. При цьому фактичний склад та/або обсяги та/або вартість робіт вказуватимуться у відповідних актах Ф.1, підписаних уповноваженими представниками сторін, виключно за умови попереднього погодження таких змін замовником. Замовник має право відмовити підряднику у внесенні змін в склад та/або обсяги робіт та не підписувати відповідні Акти Ф.1, якщо зміни в складі та/або обсягах не були попередньо погоджені з замовником.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4., 5.5. договору перед початком виконання робіт замовник направляє підряднику WO щодо складу та строків виконання робіт.
Для виконання підрядником БМР на будь-якому з нових об'єктів замовника, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки виконання робіт по кожному окремому об'єкту замовника, тощо.
Підрядник зобов'язаний приступити та завершити до виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах та/або WO.
Пунктом 5.10 договору визначено, що у разі якщо стан виконаних робіт дозволяє замовнику прийняти рішення щодо приймання виконаних підрядником робіт, підрядник складає та подає замовнику Акт (Ф.1), а замовник зобов'язаний підписати наданий підрядником відповідний Акт (Ф-1) в строк до 5 (п'яти) робочих днів з дати його надання.
За змістом пункту 7.4 договору у разі порушення строку виконання робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору та/або відмовитись від WO, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені.
Сторони домовились, що розмір штрафу/неустойки нарахований у відповідності до умов цього договору не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, відповідно до яких за умовами цього договору нараховується такий штраф/неустойка (пункт 7.17 договору).
Умовами пункту 7.20. сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.
Положеннями пункту 13.1 договору визначено, що роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних додаткових угодах до договору або WO.
Згідно пункту 13.2. договору договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2022 р. (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані та/або якщо строк виконання окремих зобов'язань встановлений таким чином, що він виходить за межі строку дії договору, то такі зобов'язання залишаються чинними до їх повного виконання.
Прейскурант цін на роботи погоджений сторонами у Додатку № 1 договору (т. 1 а.с. 42-67).
Судом установлено, що на виконання умов договору підряду з будівництва та модернізації об'єктів № 500059 від 16.09.2021 між сторонами було укладено низку додаткових угод, за змістом яких було погоджено перелік робіт по кожному об'єкту, терміни виконання робіт, вартість робіт та порядок розрахунків за відповідною додатковою угодою до договору, зокрема: додаткова угода № 5000059-138 від 19.06.2023, додаткова угода № 5000059-147 від 21.07.2021, додаткова угода № 5000059-125 від 18.09.2023, додаткова угода № 5000059-24 від 25.10.2022, додаткова угода № 5000059-116 від 15.05.2023, додаткова угода № 5000059-35 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-19 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-18 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-171 від 23.08.2023, додаткова угода № 5000059-22 від 29.09.2022, додаткова угода № 5000059-39 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-43 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-41 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-45 від 16.11.2022, додаткова угода № 5000059-186 від 29.09.2023, додаткова угода № 5000059-40 від 14.11.2022, додаткова угода № 5000059-108 від 14.04.2023, додаткова угода № 5000059-178 від 07.09.2023, додаткова угода № 5000059-57 від 16.12.2022, додаткова угода № 5000059-195 від 25.12.2023.
Виконання відповідачем робіт, обумовлених додатковими угодами та їх прийняття позивачем підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, зокрема:
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 25.12.2023 року №5000059-138 до додаткової угоди № 5000059-138 від 19.06.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.01.2024 року №5000059-147 до додаткової угоди № 5000059-147 від 21.07.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.09.2023 року №5000059-125 до додаткової угоди № 5000059-125 від 12.06.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання- передачі виконаних робіт від 22.12.2022 року №5000059-24 до додаткової угоди № 5000059-24 від 25.10.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 03.07.2023 року №5000059-116.1 до додаткової угоди № 5000059-116 від 15.05.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.08.2023 року №5000059-35 до додаткової угоди № 5000059-35 від 14.11.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 12.12.2022 року №5000059-19 до додаткової угоди № 5000059-19 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.12.2022 року №5000059-18 до додаткової угоди № 5000059-18 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 року №5000059-171 до додаткової угоди № 5000059-171 від 23.08.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.12.2022 року №5000059-22 до додаткової угоди № 5000059-22 від 29.09.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 року №5000059-39 до додаткової угоди № 5000059-39 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 року №5000059-43 до додаткової угоди № 5000059-43 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 року №5000059-41 до додаткової угоди № 5000059-41 від 14.11.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.02.2023 року №5000059-45 до додаткової угоди № 5000059-45 від 16.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 року №5000059-186 до додаткової угоди № 5000059-186 від 29.09.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 19.02.2022 року №5000059-40 до додаткової угоди № 5000059-40 від 14.11.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- від 01.06.2023 року №5000059-108 до додаткової угоди № 5000059-108 від 14.04.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2023 року №5000059-178 до додаткової угоди № 5000059-178 від 07.09.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 08.09.2023 року №5000059-57 до додаткової угоди № 5000059-57 від 16.12.2022 до договору № 5000059 від 16.09.2021,
- актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.01.2024 року №5000059-195 до додаткової угоди № 5000059-195 від 25.12.2023 до договору № 5000059 від 16.09.2021 (т.1 а.с. 68-97, 139 зворот-176).
Обставина належного виконання позивачем умов договору № 5000059 від 16.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт відповідачем визнається.
Спір у цій справі виник у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання робіт, визначених у додаткових угодах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення пені нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем укладених між сторонами договорів підряду № 5000059 від 16.09.2021, №12-21/ЮТК від 16.07.2021 року у розмірі 473 253,34 гривень.
Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій (пені) за порушення підрядником строків виконання робіт за договорами підряду.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах цієї справи позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Однією із істотних умов договору, що визначає мету, зміст зобов'язань сторін та кінцевий результат виконання договору є предмет договору.
Предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору та не можуть виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд).
Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору №12-21/ЮТК від 16.07.2021 для надання/виконання підрядником послуг/робіт, сторони укладають та підписують відповідні додаткові угоди до договору, у яких визначають обсяги, вартість, строки надання послуг/виконання робіт, тощо - кількість об'єктів в кожній такій додатковій угоді - до 5 шт. Підрядник зобов'язаний приступити та завершити надання послуг/виконання робіт не пізніше дат, вказаних у відповідних додаткових угодах.
Також за змістом пунктів 2.1.-2.3 договору підряду № 5000059 від 16.09.2021 відповідно до умов цього договору підрядник зобов'язується від імені та за дорученням замовника, на свій ризик, виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Роботи проводяться підрядником за WO з укладанням додаткових угод до цього договору. Додаткова угода повинна бути підписана протягом 10 робочих днів з дати прийняття WO в роботу. Додаткові роботи, які не передбачені додатком №1 до цього договору, виконуються підрядником за окремими додатковими угодами у разі виникнення такої необхідності.
Пунктом 3.3.1 договору підряду визначено, що підрядник зобов'язаний якісно виконати та здати замовнику всі роботи в обсягах і у строки, що передбачені положеннями цього договору, тощо.
За змістом пункту 13.1. договору підряду послуги надаються/роботи виконуються у строки, які вказуються у відповідних Додаткових угодах до договору.
З огляду на погоджені сторонами строки виконання робіт за укладеними додатковими угодами за договором підряду № 5000059 від 16.09.2021 та дати їх фактичного виконання (передання) замовнику згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, суд дійшов висновку, що обставина прострочення відповідачем строків виконання робіт за укладеними додатковими угодами підтверджена належними доказами.
Судом також встановлено обставину невиконання відповідачем робіт за додатковими угодами № 5000002-5000747 від 29.10.2021, № 5000002-5005140 від 01.02.2022, № 5000002-5005186 від 04.02.2022, № 5000002-5005191 від 04.02.2022, № 5000002-5005193 від 04.02.2022, № 5000002-5005221 від 04.02.2022, № 5000002-5005232 від 04.02.2022, № 5000002-5005235 від 04.02.2022, № 5000002-5005238 від 04.02.2022, № 5000002-5005308 від 04.02.2022, № 5000002-5005370 від 07.02.2022 до договору №12-21/ЮТК від 16.07.2021 року.
Твердження відповідача про наявність об'єктивних перешкод для належного виконання та дотримання строків виконання робіт/надання послуг за укладеними договорами суд відхиляє, оскільки доказів погодженої замовником зміни строку, умов виконання робіт у порядку передбаченому договорами підряду відповідачем суду не надано.
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи належними доказами не спростував.
Внесення змін до умови щодо строку виконання робіт за договорами є правом, а не обов'язком позивача.
У свою чергу, твердження відповідача, що строки виконання спірних договорів відповідачем не порушені з огляду на введення базових станцій у експлуатацію, однак підписання актів пізніше такого введення судом відхиляються, оскільки відповідно до розділу 5 договорів підряду приймання-передача виконаних робіт відбувається після отримання замовником від підрядника повідомлення про завершення виконання робіт із додаванням належно оформленого акту (Ф.1) (за договором від 16.09.2021 - із запропонованою датою візиту замовника для перевірки якості та повноти виконаних робіт).
Також договорами підряду визначено, що у разі якщо стан виконаних робіт дозволяє замовнику прийняти рішення щодо приймання виконаних підрядником робіт, підрядник складає та подає замовнику Акт (Ф.1), а замовник зобов'язаний підписати наданий підрядником відповідний Акт (Ф-1) в строк до 5 (п'яти) робочих днів з дати його надання.
Договори підряду, що є предметом спору у цій справі не містять жодних застережень щодо приймання-передачі виконаних робіт за фактом включення та введення базових станції до мережі.
Згідно приписів пункту 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Судом установлено, що окрім підписаних сторонами актів, інших доказів, які би свідчили про фактичне виконання робіт/надання послуг у інший строк відповідачем суду не надано.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для належного виконання зобов'язання за спірними договорами підряду відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що порушення строків виконання робіт викликане діями позивача та обставинами, які не залежали від підрядника за договором.
За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) викладено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).
Застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, суд вважає, що відповідач, який визнав умови переговорної процедури, підтвердив свою відповідність усім заявленим вимогам, у тому числі щодо виконання робіт у обсязі та у строк визначений договорами та надалі зголосився на всі умови договорів підряду, у тому числі щодо графіку виконання робіт, підписавши договори підряду, додаткові угоди до цих договорів у погодженій сторонами редакції, не може надалі посилатися на неможливість завершення робіт у строк з підстав необхідності перегляду обсягу виконаних робіт, строків виконання робіт за договорами, оскільки така поведінка суперечить його попереднім заявам та діям, на які позивач обгрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності, уклавши з відповідачем відповідні договори підряду.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частини 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом враховано, що умовами пункту 7.3. договору від 16.07.2021 сторони погодили, що у разі порушення строків надання послуг/робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості відповідної додаткової угоди, за кожний день прострочення. У разі порушення строків надання послуг/виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від надання послуг/виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати пені. Сторони погодили, що розмір пені не може бути більшим подвійної ціни за такі послуги/роботи, згідно із додатковою угодою на їх виконання.
У свою чергу, за змістом пункту 7.4 договору від 16.09.2021 сторони погодили, що у разі порушення строку виконання робіт, підрядник, на вимогу замовника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,2% від вартості невиконаних або неналежно/несвоєчасно виконаних робіт, за кожний день прострочення. У разі порушення строків виконання робіт більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник має право відмовитися від виконання робіт і розірвати в односторонньому порядку відповідну додаткову угоду до договору та/або відмовитись від WO, направивши підряднику повідомлення про розірвання/відмову та вимагати від підрядника сплати нарахованої за 30 (тридцять) календарних днів пені.
Сторони домовились, що розмір штрафу/неустойки нарахований у відповідності до умов цього договору не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, відповідно до яких за умовами цього договору нараховується такий штраф/неустойка (пункт 7.17 договору).
Умовами пунктів 7.9., 7.20. договорів сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється у 3 (три) роки на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за спірними договорами та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Щодо доводів відповідача на настання форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до пункту 10.1. договору підряду сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами.
Згідно пунктів 10.3., 10.4. договору підряду у випадку виникнення обставин форс мажору, сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу сторону, направивши письмове повідомлення про настання таких обставин (надалі - "повідомлення про форс мажор").
Повідомлення про форс-мажор повинно містити вичерпну інформацію про природу обставин форс мажор, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов'язання за договором та на порядок виконання зобов'язань за договором, у випадку якщо це можливо.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано належних доказів щодо повідомлення позивача у порядку, передбаченому договором про дію форс-мажорних обставин, що об'єктивно перешкоджають або унеможливлюють належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.
У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за укладеними договорами, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами.
Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 та надзвичайність і невідворотність цих обставин не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини відхиляються судом як необгрунтовані.
Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у зв'язку із відсутністю в його діях вини щодо прострочення зобов'язання не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договорами.
Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента відповідач, уклавши з позивачем договори погодився з їх умовами, у тому числі щодо об'ємів та строків виконання робіт/надання послуг.
Із матеріалів справи вбачається, що у строк передбачений додатковими угодами до спірних договорів роботи підрядником виконані не були, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з чим застосування позивачем до відповідача пені відповідає умовам договору та чинному законодавству.
Як вбачається з розрахунку пені, такий розрахунок здійснений позивачем з урахуванням вартості невиконаних у строк робіт зазначених у додаткових угодах та актах та з урахуванням обмежень встановлених договорами підряду щодо розміру нарахованої неустойки.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у межах визначеного позивачем строку прострочення виконання робіт з урахуванням обмежень визначених договорами та чинним законодавством, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення 473 253,34 гривень пені є обгрунтованими.
Визначаючись щодо підстав для стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, судом враховано таке.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.
У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
Судом встановлено, що розмір заявленої до стягнення пені складається із пені нарахованої за договором від 16.07.2021 у сумі 12 022,56 гривень та пені у сумі 461 230,78 гривень за договором від 16.09.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, роботи за договором від 16.07.2021 відповідачем не були виконані.
Приймаючи до уваги ступінь виконання робіт за договором від 16.07.2021, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення пені за цим договором відсутні.
Водночас, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені за договором від 16.09.2021 суд враховує, що роботи за цим договором є виконаними відповідачем у повному обсязі.
Суд зазначає, що позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв'язку з простроченням виконання робіт за договором від 16.09.2021 та їх розміру.
Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені, суд з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, дійшов висновку про зменшення розміру пені нарахованої за договором від 16.09.2021 у розмірі 461 230,78 гривень, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій до 90% суд звертає увагу, що зменшення розміру неустойки до 90% нівелюватиме саме значення неустойки як компенсації за порушення строку виконання зобов'язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.
Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені за договором від 16.07.2021 у розмірі 12 022,56 гривень та договором підряду від 16.09.2021 у розмірі 461 230,78 гривень, з урахуванням зменшення судом розміру пені на 50% за договором підряду від 16.09.2021, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 230 615,39 гривень за договором підряду від 16.09.2021 та пеня у розмірі 12 022,56 гривень за договором від 16.07.2021.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 242 637,95 гривень, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Судом розглянуто справу у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, судом встановлено, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 242 637,95 гривень пені, в іншій частині позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 7105 від 13.12.2024 сплачено судовий збір у розмірі 5 679,04 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
При розподілі судових витрат зі сплати судового збору, судом враховано висновки щодо застосування статті 129 ГПК України (про розподіл судового збору) викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, у яких Верховним Судом зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом неустойки, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 679,04 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" (21021, Вінницька область, місто Вінниця, проспект Космонавтів, будинок 30А, 4 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 13315739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (03113, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 44281999) пеню у розмірі 242 637,95 гривень за договором підряду № 5000059 від 16.09.2021 та договором №12-21/ЮТК від 16.07.2021 року та 5 679,04 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 230 615,39 гривень пені - відмовити.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 18 серпня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.