вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2025 р. Cправа № 902/1213/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )
про стягнення 90 965,00 гривень
за участю:
позивача - ФОП Бондарчук А.В. (у режимі відеоконференції)
представника позивача - адвокат Кушнаренко Д.В., згідно ордеру (у режимі відеоконференції)
відповідача - ФОП Сватко О.В. (у режимі відеоконференції)
представника відповідача - адвокат Онишко В.М., згідно ордеру (у режимі відеоконференції)
третьої особи - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
третьої особи - ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції)
До Господарського суду Вінницької області 19.11.2024 надійшла позовна заява № б/н від 18.11.2024 (вх. № 1265/24 від 19.11.2024) Фізичної особи-підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича про стягнення 90 965,00 гривень безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 25.11.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 18.11.2024 (вх. № 1265/24 від 19.11.2024) Фізичної особи-підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
29.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою від 04.12.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1213/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.12.2024 року об 11:00.
Ухвалою від 24.12.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи №902/1213/24 по суті на 14.01.2025 об 11:00 год.
За наслідком судового засідання 14.01.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1213/24 по суті до 14:00 04.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідком судового засідання 04.02.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні для надання додаткових пояснень та оголосив перерву до 14:00 25.02.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
20.02.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі № б/н від 19.02.2025 (вх. № 01-34/1758/25 від 20.02.2025).
У судовому засіданні 25.02.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи №902/1213/24 по суті на 14:00 14.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
13.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 12.03.2025 (вх. № 01-34/2629/25 від 13.03.2025) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 14.03.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи №902/1213/24 по суті на 14:00 28.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
28.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 27.03.2025 (вх. № 01-34/3210/25 від 27.03.2025) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідком судового засідання 28.03.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1213/24 по суті до 10:00 11.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
04.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 03.04.2025 (вх. № 01-34/3502/25 від 04.04.2025) про долучення доказів.
08.04.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 01-34/3657/25 від 08.04.2025).
08.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 08.04.2025 (вх. № 01-34/3658/25 від 08.04.2025) про перехід до розгляду справи № 902/1213/24 за правилами загального позовного провадження.
08.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 08.04.2025 (вх. № 01-34/3616/25 від 08.04.2025) про залучення третіх осіб.
Ухвалою від 11.04.2025 судом задоволено клопотання представника ФОП Бондарчука А.В. № б/н від 08.04.2025 (вх. № 01-34/3658/25 від 08.04.2025), постановлено перейти до розгляду справи №902/1213/24 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі №902/1213/24 призначено на 06 травня 2025 о 12:00 год. Також вказаною ухвалою судом задоволено клопотання представника ФОП Сватка О.В № б/н від 08.04.2025 (вх. № 01-34/3616/25 від 08.04.2025) та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
15.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів надіслання копії відзиву третім особам № б/н від 15.04.2025 (вх. № 01-34/3968/25 від 15.04.2025).
01.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 30.04.2025 (вх. № 01-34/4630/25 від 01.05.2025) про уточнення позову.
01.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 01.05.2025 (вх. № 01-34/4633/25 від 01.05.2025) про долучення до матеріалів документів, які помилково не були долучені до заяви про уточнення позову.
За наслідком судового засідання 06.05.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №902/1213/24 до 10:00 23.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
14.05.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог №б/н від 14.05.2025 (вх. № 01-34/5158/25 від 14.05.2025).
14.05.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог №б/н від 14.05.2025 (вх. № 01-34/5161/25 від 14.05.2025).
22.05.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 21.05.2025 (вх. № 01-34/5490/25 від 22.05.2025) про зміну підстав позову.
У судовому засіданні 23.05.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №902/1213/24 до 16:00 03.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
28.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання заяви про зміну підстав позову іншим учасникам справи № б/н від 28.05.2025 (вх. № 01-34/5761/25 від 08.05.2025).
У судовому засіданні 03.06.2025 за наслідком розгляду заяви позивача № б/н від 21.05.2025 (вх. № 01-34/5490/25 від 22.05.2025) про зміну підстав позову, суд постановив ухвалу про прийняття вказаної заяви до розгляду та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням цієї заяви, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 03.06.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1213/24, призначено справу № 902/1213/24 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.06.2025 року о 10:00 год.
За наслідком судового засідання 26.06.2025 суд, з урахуванням графіку розгляду справ та затвердженого графіку відпусток Господарського суду Вінницької області, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1213/24 по суті до 14:00 01.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
18.07.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 12.07.2025 (вх. № 01-34/7567/25 від 18.07.2025) про долучення до матеріалів справи нотаріально завірених показів свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2
На визначену судом дату у судове засідання з'явились сторони, представники сторін та треті особи.
Представник відповідача клопотав про застосування до позивача заходів процесуального примусу у виді накладення штрафу.
Позивач, представник позивача заперечили щодо застосування заходів процесуального примусу.
За наслідком розгляду вказаного клопотання суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, яку занесено до протоколу судового засідання.
При цьому суд зауважує, що процесуальним законодавством не передбачено застосування заходів процесуального примусу за клопотанням сторін у справі. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення ухвали про застосування заходів процесуального примусу, що визначені статтею 131 ГПК України.
З огляду на норми процесуального законодавства суд зазначає, що метою для вжиття заходів процесуального примусу зокрема є спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами.
Суд зауважує, що надання заяв/клопотань/пояснень по справі, зміна підстав позову є правом позивача та такі пояснення/заяви надавались позивачем з метою встановлення обставин, які потребували додаткових пояснень та доказування, з метою повного та всебічного розгляду справи, з'ясування дійсних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зібрання та оцінки відповідних доказів, ефективного захисту прав і законних інтересів сторін. Такі пояснення надавались позивачем зокрема і на відзив, пояснення відповідача та обумовлені на переконання суду не зловживанням стороною своїми процесуальними правами, а з'ясуванням нових обставин та висловленням позивачем своєї процесуальної позиції щодо обставин по справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича про застосування заходів процесуального примусу.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач, представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечили, у задоволенні позову просили відмовити.
Треті особи просили позовні вимоги задовольнити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець Бондарчук Андрій Вікторович 19.11.2024 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 90 965,00 гривень.
У позовній заяві в обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на відсутність підстав для сплати позивачем грошових коштів, зазначив, що переказ коштів у сумі 90 965,00 гривень позивачем здійснено помилково та відповідач у розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є неналежним отримувачем зазначених коштів.
У письмових поясненнях від 19.02.2025 щодо відмови позивача від договору та подальшого надання послуг представником позивача зазначено, що між позивачем та відповідачем жодних договорів не було укладено, за перерахованими коштами на підставі рахунку сторони не визначили істотних умов договору, як то предмет договору та не уклали його у встановленому порядку у визначеній законом формі, в тому числі у спрощений спосіб, також між позивачем та відповідачем жодних послуг між сторонами не було погоджено, а відповідачем жодних послуг не було надано.
Щодо зазначення у рахунку № 8 від 21 серпня 2024 року як покупця ОСОБА_1 у поясненнях від 19.02.2025 представником позивача зауважено, що зазначений у рахунку № 8 від 21 серпня 2024 року як покупець ОСОБА_1 є невідомою для позивача особою.
Надалі під час розгляду справи та після залучення судом до участі у розгляді справи третіх осіб позивачем подано заяву № б/н від 21.05.2025 (вх. № 01-34/5490/25 від 22.05.2025) про зміну підстав позову. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.
На обгрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням прийнятої судом заяви № б/н від 21.05.2025 (вх. № 01-34/5490/25 від 22.05.2025) про зміну підстав позову позивач послався на те, що відповідно до платіжних інструкцій №№ ХВТ2-АМ24-66СК-3847, М20М-НХ81-Р2КВ-ЗТ0М, 762Н-ТН79-СВ1А-Х1РК ФОП Бондарчуком А.В. було сплачено на рахунок № НОМЕР_4 ФОП Сватка О.В. 37 191,00 гривень, 13 774,00 гривень та 40 000,00 гривень із призначенням платежу "рахунок № 8 від 21 серпня 2024 року". Загальна сума усіх трьох платежів становить 90 965,00 гривень.
Вказані кошти, як стверджує позивач було перераховано за ремонт транспортного засобу марки Renault, державний номер НОМЕР_5 , який належить третій особі ОСОБА_1, зобов'язання щодо ремонту якого взяв на себе відповідач, без письмового підписання договору про виконання робіт.
Позивач зазначив, що після початку ремонту третя особа декілька разів зверталася до відповідача із запитом про стан виконання робіт, натомість відповідач повідомив про виникнення проблем з боковими деталями, які він закупив, озвучив нові строки виконання робіт. Ремонтні роботи неодноразово відтерміновувались. Однак після спливу озвучених термінів відповідач знову порушив домовленості та почав ігнорувати повідомлення й телефонні дзвінки, кошти не повернув.
Таким чином, як стверджує позивач відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання з ремонту транспортного засобу; підтвердженням взятих відповідачем зобов'язань є виставлення рахунку на оплату та отримання коштів і взяття на ремонт автомобіля.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань з ремонту автомобіля, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 90 965,00 гривень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що Сваток О.В. зареєстрований як ФОП (Реєстраційний номер: 21660000000002340 Дата реєстрації: 16.05.2013) та здійснює підприємницьку діяльність за основним КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Відповідач зауважив, що 14.08.2024 року до ФОП Сваток О.В. звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як фізичні особи для ремонту транспортного засобу Renault Kengoo 2012 року випуску д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_1 . За домовленістю між ОСОБА_1 та Бондарчуком А.В. оплати за запчастини та ремонт здійснював Бондарчук А.В .
Як стверджує відповідач при замовленні ремонту авто ОСОБА_1 пояснили, що Бондарчук А.В. (позивач) є винуватцем ДТП у якому було пошкоджено авто Renault Kengoo 2012 року випуску д.н.з. НОМЕР_5 та за домовленістю учасників вказаного ДТП щодо добровільного врегулювання питання відшкодування шкоди, ОСОБА_1 ремонтують авто за рахунок Бондарчука А.В . Ремонтом авто, замовленням деталей, ходом виконання замовлення займались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а всі платежі здійснював поетапно позивач, квитанції про оплату надсилались у вайбер відповідачу.
Відповідач зазначив, що не заперечує, що відповідно до платіжних доручень №№ ХВТ2-АМ24-66СК-3847, М20М-НХ81-Р2КВ-ЗТ0М, 762Н-ТН79-СВ1А- Х1РК А.В. було сплачено на рахунок № НОМЕР_4 ФОП Сватка О.В. 37 191,00 гривень, 13 774,00 гривень та 40 000,00 гривень із зазначенням у призначенні платежу рахунку № 8 від 21 серпня 2024 року. Загальна сума усіх трьох платежів становить 90 965,00 гривень.
Разом з тим, ці кошти не є безпідставно набутими, а отримані відповідачем для виконання ремонту Renault Kengoo 2012 року випуску д.н.з. НОМЕР_5 .
Відповідач зауважив, що замовники ремонту авто ОСОБА_1 надсилали квитанції про оплату у переписці вайбер Сватку О.В. , тобто позивач добровільно сплачував за ремонт авто, що було поставлене на СТО відповідача для ремонту.
У свою чергу відповідач замовив деталі та здійснив ремонт авто на 70%. Перші два платежі від позивача зайшли на запчастини, третій за виконання роботи. Зроблено 70%, а отримано 50% і -250$ за двері, які продавалися у парі. Ремонтні роботи затримались через очікування деталей та мобілізацію деяких майстрів СТО. У подальшому між ОСОБА_1 та Сватком О.В. виник спір щодо тривалого виконання замовлення, а також неоплатою роботи майстра СТО замовником та ОСОБА_1 забрали авто зі СТО відповідача з поліцією та завершили ремонт в іншому місці.
Таким чином, на думку відповідача позивач сплачував добровільно за ремонт пошкодженого Renault Kengoo 2012 року випуску д.н.з. НОМЕР_5 згідно виставленого рахунку, отримані відповідачем кошти не можуть вважатися безпідставно набутими.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Третя особа ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що автомобіль марки Renault, державний номер НОМЕР_5 , належить йому на праві приватної власності та за наслідком ДТП 12.08.2024, ремонт цього автомобіля було доручено відповідачу Сватку Олександру .
ОСОБА_1 зазначив, що після передачі транспортного засобу на ремонт він, а також його батько ОСОБА_2 декілька разів зверталися до відповідача із запитом про хід виконання робіт, натомість відповідач повідомив про виникнення проблем з боковими деталями, які він закупив, озвучив нові строки виконання робіт.
ОСОБА_1 зауважив про зацікавленість у завершенні ремонту, оскільки вже було здійснено оплату та автомобіль був потрібен у щоденному використанні, а тому третя особа погодилась на відтермінування ремонтних робіт автомобіля. На підставі цієї домовленості 17.10.2024 було здійснено оплату у розмірі 37 191 гривень. Водночас, як стверджує третя особа відповідач також узяв на себе зобов'язання письмово (у переписці) повернути отримані кошти, якщо він знову порушить строки ремонту. Після того, як строки знову було порушено, він почав ігнорувати повідомлення, не відповідав на телефонні дзвінки та відмовився повертати сплачені кошти, чим повністю продемонстрував свою недоброчесність та порушив досягнуті домовленості.
Надалі, як стверджує ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням досягнутих домовленостей третьою особою було забрано автомобіль та передано на інше СТО для здійснення ремонтних робіт.
Третя особа ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що він користується на законних підставах транспортним засобом марки Renault, державний номер НОМЕР_5 , який належить його сину ОСОБА_1 , на праві приватної власності.
За твердженням третьої особи 12.08.2024 зазначений автомобіль отримав пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; водій, винуватець ДТП, повністю визнав свою вину, запропонував на місці відшкодувати завдану шкоду без виклику поліції та ОСОБА_2 погодився на компенсацію ремонту автомобіля у розмірі 120 000 грн. і звернувся до станції технічного обслуговування, розташованої в селі Гореничі, Бучанського району Київської області. Власник СТО Сваток Олександр провів огляд автомобіля та оцінив вартість відновлювального ремонту у сумі 127 956,67 грн. та запевнив, що ремонт буде виконано якісно, а його тривалість складатиме від двох тижнів до одного місяця.
ОСОБА_2 зазначив, що передав автомобіль на ремонт та відповідач наполягав на частковій попередній оплаті для закупівлі запчастин і матеріалів.
Як стверджує ОСОБА_2 22 серпня 2024 року він сплатив перший платіж у розмірі 40 000 грн, 23 серпня 2024 року другий платіж у розмірі 13 774 грн. Оскільки повна сума була для ОСОБА_2 значною, він звернувся по допомогу до ФОП Бондарчука Андрія Вікторовича, з яким співпрацював раніше (надавав послуги перевезення, доставки тощо) та з огляду на добросовісність його роботи, пан Бондарчук погодився допомогти з оплатою ремонту з подальшою домовленістю відпрацювання ним цієї суми.
Надалі, як зауважено третьою особою ОСОБА_2 особисто здійснював контроль за виконанням робіт. На прохання третьої особи 17 жовтня 2024 року ФОП Бондарчук Андрій Вікторович здійснив третій платіж у розмірі 37 191 грн, згідно з рахунком, виставленим відповідачем. Натомість ремонтні роботи у повному обсязі не були здійснені. 27 жовтня 2024 року після повторного приїзду і виклику поліції, відповідач повернув ОСОБА_2 автомобіль у повністю пошкодженому стані, але повернути кошти за ремонт категорично відмовився.
На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися додаткові пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21 серпня 2024 року Фізичною особою - підприємцем Сватком Олександром Валерійовичем сформовано рахунок № 8 на оплату на рахунок № НОМЕР_4 проведення робіт по ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 52).
Постачальником згідно вказаного рахунку визначено Фізичну особу - підприємця Сватка Олександра Валерійовича, покупцем - ОСОБА_1. Загальна сума проведення робіт по ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 складає 127 956,67 гривень, зокрема з оплати запчастин (двері, фонарь, бампер, катафот в бампер, бічна ліва частина (фільонка), доставка НП), робіт (витяжка геометрії, заміна бічної частини, фарбування фільонки, фарбування дверей з обох сторін, розборка-зборка (зазори)).
Як вбачається із матеріалів справи 22 серпня 2024 року згідно платіжної інструкції № 762Н-ТН79-СВ1А-Х1РК платником ФОП Бондарчуком Андрієм Вікторовичем на користь Фізичної особи - підприємця Сватка Олександра Валерійовича, на рахунок № НОМЕР_4 здійснено оплату 40 000,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - рахунок № 8 від 21 серпня 2024 р.
23 серпня 2024 року згідно платіжної інструкції № М20М-НХ81-Р2КВ-ЗТ0М платником ФОП Бондарчуком Андрієм Вікторовичем на користь Фізичної особи - підприємця Сватка Олександра Валерійовича, на рахунок № НОМЕР_4 здійснено оплату 13 774,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - рахунок № 8 від 21 серпня 2024 р.
17 жовтня 2024 року згідно платіжної інструкції № ХВТ2-АМ24-66СК-3847 платником ФОП Бондарчуком Андрієм Вікторовичем на користь Фізичної особи - підприємця Сватка Олександра Валерійовича, на рахунок № НОМЕР_4 здійснено оплату 37 191,00 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - рахунок № 8 від 21 серпня 2024 р.
Як стверджує позивач, зазначені кошти було перераховано за ремонт транспортного засобу марки Renault, державний номер НОМЕР_5 , який належить третій особі ОСОБА_1, зобов'язання щодо ремонту якого взяв на себе відповідач, без письмового підписання договору про виконання робіт. Оскільки відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання з ремонту транспортного засобу та не повернено позивачеві сплачені ним кошти, останній звернувся до суду із вимогою стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 90 965,00 гривень.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 90 965,00 гривень у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань з ремонту транспортного засобу.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині 1 статті 642 ЦК України.
За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість укладення правочинів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом викладення його змісту в певному документі.
Як вбачається із матеріалів справи позивач стверджує, що заявлені до стягнення з відповідача кошти у загальній сумі 90 965,00 гривень було перераховано за ремонт транспортного засобу марки Renault, державний номер НОМЕР_5 , який належить третій особі - ОСОБА_1, зобов'язання щодо ремонту якого взяв на себе відповідач, без письмового підписання договору про виконання робіт.
Вказані кошти у загальній сумі 90 965,00 гривень відповідно до платіжних інструкцій № 762Н-ТН79-СВ1А-Х1РК від 22.08.2024 на суму 40 000,00 гривень, № М20М-НХ81-Р2КВ-ЗТ0М від 23.08.2025 на суму 13 774,00 гривень та № ХВТ2-АМ24-66СК-3847 від 17.10.2024 на суму 37 191,00 гривень було сплачено Фізичною особою - підприємцем Бондарчуком А.В. на рахунок № НОМЕР_4 Фізичної особи - підприємця Сватка О.В. із зазначенням у графі призначення платежу - рахунок № 8 від 21 серпня 2024 р.
Судом встановлено, що згідно вказаного у спірних платіжних інструкціях рахунку № 8 від 21 серпня 2024 року виданого Фізичною особою - підприємцем Сватком Олександром Валерійовичем на проведення робіт по ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 сторонами оферти визначено Фізичну особу - підприємця Сватка Олександра Валерійовича (у рахунку - постачальник) та ОСОБА_1 (у рахунку - покупець).
Як вбачається зі показів свідків ОСОБА_1 , як власника автомобіля Renault Kengoo НОМЕР_5 та ОСОБА_2 домовленість щодо проведення робіт по ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 було досягнуто між Фізичною особою - підприємцем Сватком Олександром Валерійовичем та ОСОБА_1 .
Обставина щодо передачі автомобіля Renault Kengoo НОМЕР_5 його власником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (який користувався вказаним автомобілем) для здійснення ремонту Сватку О.В. та здійснення у подальшому контролю виконання робіт з ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується показами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також дослідженими судом електронними доказами, зокрема електронними сповіщення між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Сватком О.В. за допомогою месенджеру Viber, наданими учасниками справи аудіо та відео файлами.
Зазначені обставини також визнані позивачем та відповідачем у пояснення наданих у судових засіданнях.
Таким чином, шляхом виставлення рахунку № 8 від 21.08.2024 від Фізичної особи - підприємця Сватка Олександра Валерійовича надійшла пропозиція ОСОБА_1 укласти договір щодо проведення робіт по ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5.
Із показів третіх осіб, пояснень позивача та відповідача вбачається, що фактично усний договір з ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 був укладений у спрощений спосіб між відповідачем та третьою особою ОСОБА_1. Водночас контроль за виконанням ремонтних робіт транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 здійснювався ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Сплату грошових коштів за платіжними інструкціями № 762Н-ТН79-СВ1А-Х1РК від 22.08.2024 на суму 40 000,00 гривень, № М20М-НХ81-Р2КВ-ЗТ0М від 23.08.2025 на суму 13 774,00 гривень та № ХВТ2-АМ24-66СК-3847 від 17.10.2024 на суму 37 191,00 гривень було здійснено Фізичною особою - підприємцем Бондарчуком А.В. на рахунок НОМЕР_4 Фізичної особи - підприємця Сватка О.В. із зазначенням у графі призначення платежу - рахунок № 8 від 21 серпня 2024 р.
У заявах свідків та поясненнях треті особи пояснили, що перерахування грошових коштів відповідачу ФОП Бондарчуком А.В. було здійснено на прохання ОСОБА_2 .
Третя особа ОСОБА_2 пояснив, що оскільки повна сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5 була для третьої особи значною, він звернувся щодо перерахування вказаних коштів до ФОП Бондарчука Андрія Вікторовича, з яким співпрацював раніше (надавав послуги перевезення, доставки тощо).
ОСОБА_2 зазначив, що з огляду на добросовісність роботи ОСОБА_2, ФОП Бондарчук А.В. погодився допомогти з оплатою ремонту з подальшою домовленістю щодо зобов'язання ОСОБА_2 відпрацювати вказану суму.
Позивач під час розгляду справи по суті дану обставину підтвердив.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів позивача.
У зв'язку з цим суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За змістом статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно частини 1, частини 2 статті 827 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання належними сторонами врегульовано приписами статті 527 ЦК України, якою передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 статті 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником, як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.
Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до частини 1 статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
Положеннями статті 852 ЦК України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.
Із матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з ремонту транспортного засобу марки Renault, державний номер НОМЕР_5 та оплати вказаних робіт виникли на підставі досягнутих домовленостей між ФОП Сватком О.В. та ОСОБА_1
Судом установлено, що позивачем виконано обов'язок боржника (третьої особи) на користь відповідача з оплати робіт за договором підряду з ремонту транспортного засобу.
Водночас, з огляду на характер спірних правовідносин, внаслідок виконання обов'язку третьої особи з оплати робіт з ремонту транспортного засобу позивач не набув прав замовника (належного кредитора) на користь якого підрядник (боржник) зобов'язаний був виконати роботу, а в разі відмови замовника від договору - повернути сплачені кошти, відшкодувати збитки, тощо та відповідно не є належною стороною у спірних правовідносинах щодо пред'явлення вимоги про повернення коштів на свою користь у зв'язку із неналежним виконанням підрядником взятих на себе зобов'язань з ремонту автомобіля перед третьою особою.
Неналежне виконання підрядником взятих на себе зобов'язань перед замовником (третьою особою у справі) не створює правової підстави для повернення відповідачем коштів саме на користь позивача, який не є стороною договору з ремонту транспортного засобу Renault Kengoo НОМЕР_5.
Таким чином, у спірних правовідносинах Фізична особа-підприємець Бондарчук Андрій Вікторович не є належним позивачем щодо пред'явлення позову до відповідача про стягнення сплачених грошових коштів у зв'язку із невиконанням підрядником взятих на себе зобов'язань з ремонту вказаного транспортного засобу.
Обставин порушення відповідачем прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах та підстав для їх відновлення у спосіб зазначений у позові судом не встановлено.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 90 965,00 гривень за невиконані зобов'язання з ремонту транспортного засобу марки Renault, державний номер НОМЕР_5 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Судом розглянуто справу у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича до Фізичної особи - підприємця Сватка Олександра Валерійовича про стягнення 90 965,00 гривень за невиконані зобов'язання з ремонту транспортного засобу задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № НР9Е-М37С-ЕТ33-3ЕЕС від 09.11.2024 сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Також у позовній заяві зазначено про понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 гривень та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу згідно частини 1 статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат понесених відповідачем, судом враховано таке.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень та про очікування понесення витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів ще у двох судових засіданнях орієнтовно в розмірі 6 000,00 гривень.
06.08.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правову допомогу.
Таким чином докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано представником відповідача разом із відзивом, а також із клопотанням від 06.08.2025.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши заяву відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ордера від 12.03.2025 представництво інтересів відповідача ФОП Сватка О.В. у справі № 902/1213/24 здійснювала адвокат Онишко Вікторія Михайлівна.
Представником відповідача з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду разом із відзивом та подано разом із клопотанням від 06.08.2025 докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.03.2025, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, акт № 1 про надані послуги від 27.03.2025, квитанція № 3178294 від 27.03.2025, акт № 2 про надані послуги від 04.08.2025, квитанція № 3178224 від 04.08.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 04.08.2025.
За умовами пункту 1.1. укладеного між ФОП Сватком О.В. (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Романа Сацика» (далі - адвокатське бюро) договору про надання правової допомоги № 1847 від 12.03.2025 (далі - договір) за цим договором адвокатське бюро зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу у справі №902/1213/24 (далі - «послуги»), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього договору.
Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.
Адвокатське бюро надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництва інтересів клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих, тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (т. 1 а.с. 219 (зворот) - 223).
Згідно з пунктом 3.1. договору гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 3.2. договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний виконавцю для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин виконавця з клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація виконавця.
За умовами пункту 4.1. договору сторони дійшли згоди про те, що за надання адвокатським бюро послуг, обумовлених п. 2.1 договору, клієнт сплачує адвокатському бюро грошову винагороду, яка включає в себе, втому числі, витрати пов'язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката, розмір якої визначений в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 4.5. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт про надання правової допомоги, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 1 від 12.03.2025 грошова винагорода за договором, яка включає в себе, в тому числі, витрати пов'язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката, складає: 1. консультація клієнта - 500 грн. (30 хв.); 2. вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 2000 грн. (1 год.); 3. підготовка та складання документів - 2000 грн. (1 год.); 4. представництво інтересів клієнта (в судах першої інстанції, органах/установах) - 3000 грн. (за 1 год.); 5. представництво інтересів клієнта (в судах апеляційної та касаційної інстанції) - 4000 грн. (1 год.); 6. відшкодування фактичних витрат на судовий збір, витрат на відправлення кореспонденції та проїзд сплачується окремо.
27.03.2025 між ФОП Сватком О.В. та адвокатським бюро «Романа Сацика» підписано акт № 1 про надані послуги до договору про надання правової допомоги № 1847 від 12.03.2025 (т. 1 а.с. 218).
Відповідно до акту сторони договору № 1847 від 12.03.2025 склали цей акт про надані юридичні послуги за змістом якого виконавець виконав за договором, а замовник прийняв наступні послуги по справі №902/1213/24: вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 2000 грн. (1 год.); підготовка та направлення клопотання про відкладення судового засідання 14.03.2025 р. - 1000 грн. (0,5 год.); підготовка та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцїї на 28.03.2025 року- 1000 грн. (0,5 год.); підготовка та направлення відзиву на позовну заяву - 8000 грн.(4 год); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 28.03.2025 р. (сплачене наперед) - 3000 грн. Сторони погоджуються, що до сплати належить 15 000,00 гривень.
Надання аналогічних послуг відображено адвокатським бюро у детальному описі робіт від 27.03.2025 (т. 1 а.с. 218 (зворот)).
04.08.2025 між ФОП Сватком О.В. та адвокатським бюро «Романа Сацика» підписано акт № 2 про надані послуги до договору про надання правової допомоги № 1847 від 12.03.2025 (т. 2 а.с. 120 (зворот) - 121).
Відповідно до акту сторони договору про надання юридичних послуг № 1847 від 12.03.2025 склали цей акт про надані юридичні послуги за змістом якого виконавець виконав за договором, а замовник прийняв наступні послуги по справі №902/1213/24: підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву) від 27.03.2025 - 1000 грн.(0,5 год.); підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву позивачу Укрпоштою з часом на підготовку документів для відправки) від 03.04.2025 - 2000 грн.(1 год.); підготовка клопотання про залучення третіх осіб від .08.04.2025 - 2000 грн. (1 год.); підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву третім особам Укрпоштою з часом на підготовку документів для відправки) від 15.04.2025 - 2000 грн. (1 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 11.04.2025 р. - 3000 грн. (1 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.05.2025 - 3000 грн. (1 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 03.06.2025 р. - 3000 грн. (1 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 26.06.2025 р. - 3000 грн. (1 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 01.08.2025 - 6000 грн. (2 год.); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.08.2025 (сплачене наперед) - 3000 грн. (1 год.); підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів (витрати на правову допомогу) - 2000 грн. (1 год).
У акті сторонами погоджено, що до сплати за вказаним актом підлягають надані послуги у розмірі 30 000,00 гривень.
У детальному описі робіт (наданих послуг) від 04.08.2025 зазначено про виконання визначених у актах робіт та визначено, що загальна вартість наданих послуг становить 45 000,00 гривень (т. 2 а.с. 122).
Згідно квитанцій № 3178294 від 27.03.2025 на суму 15 000,00 гривень та № 3178224 від 04.08.2025 на суму 30 000,00 гривень вартість наданих адвокатським бюро послуг склала 45 000,00 гривень (т. 1 а.с. 219, т. 2 а.с. 122).
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання позивачем не заявлено та не спростовано вимог відповідача у цій частині.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п'ятою - дев'ятою статті 129 ГПК України, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов'язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
У зв'язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатським бюро "Романа Сацика", адвокатом Онишко В.М. послуг з професійної правничої допомоги ФОП Сватку О.В. у справі № 902/1213/24.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.
Згідно підпунктів 1, 4 пункту 1 акту про надані послуги від 27.03.2025 адвокатським бюро надано відповідачу послуги: вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 2000 грн. (1 год.); підготовка та направлення відзиву на позовну заяву - 8000 грн.(4 год).
На переконання суду вказані види послуг, які зазначені відповідачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються такою послугою як "підготовка відзиву на позовну заяву" з огляду на вимоги статей 161, 165 ГПК України.
Крім того, на думку суду підготовка відзиву на позовну заяву є неможливою без вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовки правової позиції та тактики захисту клієнта, оскільки ці послуги взаємопов'язані.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що послуга, яка зазначена у підпункті 4 пункту 1 акту від 27.03.2025 включає в себе правничі послуги, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього акту.
Також, на переконання суду визначені у підпунктах 1, 2 пункту 1 акту від 04.08.2025 послуги щодо підготовки та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву) від 27.03.2025 - 1000 грн.(0,5 год.); підготовки та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву позивачу Укрпоштою з часом на підготовку документів для відправки) від 03.04.2025 - 2000 грн.(1 год.) охоплюються такою послугою як "підготовка відзиву на позовну заяву" з огляду на імперативні вимоги частини 5 статті 165 ГПК України, згідно з якою копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Таким чином, покладення на позивача витрат по оплаті правничих витрат, зазначених у підпункті пункту 1 акту від 27.03.2025, а також у підпунктах 1, 2 пункту 1 акту від 04.08.2025 не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним.
В цих частинах, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги за підпунктом 4 пункту 1 акту від 27.03.2025 "- підготовка та направлення відзиву на позовну заяву - 8000 грн. (4 год)".
Щодо заявлених витрат в частині надання послуг з підготовки та направлення клопотання про відкладення судового засідання 14.03.2025 р. - 1000 грн. (0,5 год.); підготовки та направлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцїї на 28.03.2025 року - 1000 грн. (0,5 год.); підготовки та направлення клопотання про приєднання доказів (витрати на правову допомогу) - 2000 грн. (1 год).
Суд зауважує, що обставини щодо неможливості явки представника відповідача у судове засідання не залежали від дій та волі позивача. Як і участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференцїї та подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Участь відповідача/представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференцїї, є правом відповідача та обумовлені здійсненням представництва інтересів відповідача у суді.
Тому покладення на позивача витрат, пов'язаних із підготовкою та направленням представником відповідача клопотань про відкладення розгляду справи, про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференцїї, про приєднання доказів (витрат на правову допомогу) не відповідає критерію розумності, їх дійсної необхідності, обгрунтованості та є безпідставним.
У свою чергу, витрати за послугами з підготовки клопотання про залучення третіх осіб від 08.04.2025 - 2000 грн. (1 год.); підготовки та направлення клопотання про приєднання доказів (направлення відзиву третім особам Укрпоштою з часом на підготовку документів для відправки) від 15.04.2025 - 2000 грн. (1 год.) є такими що відповідають критерію розумності, обгрунтованості, надані витрати підтверджуються матеріалами справи та відповідають умовам укладеного між сторонами договору (підпункти 3, 4 пункту 1 акту від 04.08.2025).
Також із протоколів судових засідань вбачається надання представником відповідача послуг щодо представництва інтересів відповідача у судових засіданнях 28.03.2025, 11.04.2025, 06.05.2025, 03.06.2025, 26.06.2025, 01.08.2025, 06.08.2025.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи № 902/1213/24 у сумі 36 000,00 гривень.
У задоволенні заяви про стягнення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 гривень, слід відмовити у зв'язку із їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обгрунтованості.
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 90 965,00 гривень за виконання взятих на себе зобов'язання з ремонту транспортного засобу.
За своєю категорією ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, обмежується аналізом доказів щодо суб'єктності та виконання зобов'язання з ремонту транспортного засобу, чітко врегульована нормами права і не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції відповідача впродовж розгляду справи.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.
З огляду на викладене, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача з 36 000,00 гривень до 25 000 гривень. У задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити.
Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (позивача).
Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.
Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати ФОП Сватка О.В. на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 25 000,00 гривень.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (зокрема - витрати на професійну правничу допомогу) у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 25 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні решти вимог Фізичної особи-підприємця Сватка Олександра Валерійовича до Фізичної особи-підприємця Бондарчука Андрія Вікторовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 18 серпня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - позивачу ФОП Бондарчук А.В., ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику позивача до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
4,5 - відповідачу ФОП Сваток О.В., ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику відповідача до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
6 - ОСОБА_1, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
7 - ОСОБА_2, до електронного кабінету у системі ЄСІТС.