вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" серпня 2025 р. Справа№ 910/2995/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025
у справі № 910/2995/24 (суддя Мудрий С.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» про встановлення судового контролю
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод»
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 19 973 153,20 грн
за участю представників сторін та державного виконавця згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 19 973 153,20 грн, з яких:
- 16 449 906,00 грн - кошти, сплачені позивачем за придбання земельної ділянки (гарантійний внесок в сумі 650 000,00 грн, перший платіж в сумі 12 139 468,00 грн, другий платіж в сумі 3 502 132,00 грн державне мито в сумі 156 650,00 грн та адміністративний збір в сумі 1 656,00 грн);
- 2 033 446,71 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 14.01.2016 по 31.12.2016 на суму сплачених за земельну ділянку коштів в розмірі 16 449 906,00 грн;
- 1 450 155,49 грн - грошові кошти, сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою;
- 39 645,00 грн - судовий збір, сплачений на підставі постанови Верховного Суду №367/1748/18 від 29.03.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2995/24 позовні вимоги Товариства задоволено частково, стягнуто на користь останнього з Фонду збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, які сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір в розмірі 268 499,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн, та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення місцевого господарського суду -залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 закрито касаційне провадження у справі №910/2995/24 за касаційною скаргою Фонду. Касаційну скаргу Фонду залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2995/24 залишено без змін.
11.06.2025 Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою у порядку статті 3451 ГПК України, та просило суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.202 у справі №910/2995/24;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарській справі №910/2995/24.
Заява обґрунтована тим, що Фонд, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб є державною установою, не виконує накази про примусове виконання судових рішень, виданих у даній справі, та на підставі яких були відкриті виконавчі провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі № 910/2995/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» про встановлення судового контролю.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі за своїм характером відноситься до майнових спорів, а Фонд не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування та суб'єктом господарювання державного або комунального сектору економіки, а тому стаття 3451 ГПК України не підлягає застосуванню.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подати до Господарського суду міста Києва у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі № 910/2995/24.
Апелянт зазначає, що Фонд є одним з органів державної влади, який виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та наділений владними повноваженнями, а тому до нього можливо застосувати ч. 4 ст. 3451 ГПК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі № 910/2995/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
01.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у зв'язку з її необґрунтованістю.
Фонд посилається на те, що є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку ліквідації, та не відноситься до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного або комунального сектору економіки, на які суд відповідно до ч. 4 ст. 3451 ГПК України, може покласти зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення.
І хоча за організаційно-правовою формою Фонд позиціонує себе як державна організація, однак його правовий статус визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі № 910/2995/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.08.2025. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25 липня 2025 року. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2995/24.
17.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов ідентичний за своїм змістом відзив на апеляційну скаргу, який був поданий 01.07.2025.
24.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2995/24.
06.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» Єгорова О.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
08.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» надійшло клопотання про залучення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до розгляду апеляційної скарги ТОВ «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/2995/24.
Заява обґрунтована тим, що Товариство звернулося до суду із заявою про встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду у даній справі, примусове виконання якого здійснюється державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчуком К.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» Єгорова О.О. про розгляд справи у режимі відеоконференції.
У судове засідання 14.08.2025 з'явилися представники Товариства, Фонду та державний виконавець.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на обговорення учасників справи було поставлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича.
Представник Товариства та державний виконавець підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити.
Представник Фонду у вирішенні даного клопотання поклався на розсуд суду.
Вирішуючи клопотання, суд апеляційної інстанції вважає зазначити таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 3452 ГПУ Країни, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 3451 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залучення до участі у справі державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича.
Представник Товариства (апелянта) у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, зобов'язати Фонд подати до Господарського суду міста Києва у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №910/2995/24.
Державний виконавець підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник Фонду у судовому засіданні 14.08.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
14.08.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 36 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення учасників справи та державного виконавця, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 07.11.2024 Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання судових рішень у справі №910/2995/24.
Крім цього, 23.04.2025 та 28.04.2025 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказів №910/2995/24 від 07.11.2024 (виконавче провадження: НОМЕР_2, ідентифікатор доступу: 4Б15Б856БВ0А; виконавче провадження: НОМЕР_1, ідентифікатор доступу: 2ВГ270045533).
За твердженнями Товариства, станом на 11.06.2025 судові рішення у справі №910/2995/24 не виконані, що зумовило звернення останнього до суду із заявою про встановлення судового контролю та зобов'язання Фонду надати до суду звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 3451 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 2 статті 3451 ГПК України).
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (частина 3 статті 3451 ГПК України).
Разом із цим, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (частина 4 статті 3451 ГПК України).
Відповідно до частини 2 статті 3452 ГПК України за наслідками розгляду заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу) суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Переглядаючи заяву Товариства в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.
Предметом спору у справі №910/2995/24 є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з Фонду 19 973 153,20 грн, які судом задоволено частково.
Зі змісту ч. 1 ст. 3451 ГПК України, вбачається, що перелік господарських справ (категорій таких справ), у яких може бути зобов'язано боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є вичерпним.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що предметом спору у справі № 910/2995/24 було стягнення 19 973 153,20 грн, тобто спір мав майновий характер і для такої категорії справ процесуальним законом не передбачено можливості зобов'язувати боржника подавати звіт про виконання судового рішення.
Щодо тверджень апелянта про те, що Фонд є державним органом, а тому наявні правові підстави для застосування ч. 4 ст. 3451 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Визначення поняття «державний орган» наведено у Законі України «Про запобігання корупції», відповідно до ст. 1 якого передбачено, що державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Пунктом 3.4.2 Класифікатора (Класифікація організаційно-правових форм господарювання) ДК 002:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів», передбачено організаційно-правову форму «Орган державної влади» та зазначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (1, ст. 6).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (1, ст. 75).
Вищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідуються в порядку, встановленому законодавством. До системи місцевих органів виконавчої влади входять місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (1, ст. 113, 116); (10); (9, ст. 1).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Згідно із абзацом 3 частиною 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створено на виконання Указу Президента України від 10 вересня 1998 року № 996/98 «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків».
Частиною 7 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.
Згідно з відомостями з Державного реєстру юридичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений Кабінетом Міністрів України та Національним Банком України. Видом діяльності Фонду згідно КВЕД 84.11 є Державне управління загального характеру. Організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад).
Так, пунктом 3.4.4 Класифікатора (Класифікація організаційно-правових форм господарювання) ДК 002:2004, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 «Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів», передбачено, що державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
На переконання колегії суддів, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку ліквідації банків та не має статусу органу державної влади, хоча і створюється в силу приписів статті 81 ЦК України, розпорядженням такого органу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до Фонду приписів ч. 4 ст. 3451 ГПК України, та зобов'язання останнього подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києві від 21.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у даній справі.
За приписами частини 2 статті 3452 ГПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Апеляційний господарський суд, погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» про зобов'язання Фонду подати звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи стягувача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди із прийнятим судовим рішенням.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/2995/24 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/2995/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі №910/2995/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2995/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст підписано 19.08.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська