613/900/25
Провадження № 2/625/71/25
"20" серпня 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Скляренка М.О.,
за участі секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
11 червня 2025 року на підставі ухвали, постановленої 16 травня 2025 року суддею Богодухівського районного суду Харківської області Сеник О.С., до Коломацького районного суду Харківської області надійшла позовна заява з додатками, в якій ОСОБА_1 просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 20 січня 2007 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладений шлюб, під час перебування у якому у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому 04 жовтня 2010 року згідно відповідного рішення Краснокутського районного суду Харківської області шлюб між ними розірваний.
Крім того, як вказала ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу їх спільна із відповідачем донька залишилася проживати разом із нею, а на утримання доньки згідно рішення, ухваленого Краснокутським районним судом Харківської області, на її користь із відповідача стягувалися аліменти до досягнення дитиною повноліття.
Також позивачка у позовній заяві зазначила, що02 вересня 2024 року донька вступила до Харківського національного фармацевтичного університету за контрактом, де здобуває освіту на денній формі навчання факультету медико-фармацевтичних технологій за спеціальністю «Біотехнологія та біоінженерія» зі строком навчання з 02 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року.
Крім того, ОСОБА_1 вказала, що вона отримує мінімальну заробітну плату і без матеріальної допомоги відповідача їй самій важко утримувати доньку - інваліда з дитинства, позаяк навчання дитини та її розвиток потребує постійних додаткових витрат.
З огляду на вище перелічені обставини, а також зважаючи на те, що на теперішній час вже повнолітня донька ОСОБА_3 продовжує навчання і у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення із відповідача аліментів на утримання цієї дитини.
16 червня 2025 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.
02 липня 2025 року до канцелярії суду відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заявлені позивачкою вимоги визнає частково.
Так, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що він є батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 під час перебування його у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 , а в подальшому 04 жовтня 2010 року відповідним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області шлюб між ними розірваний.
Також, відповідач зазначив, що з 11 жовтня 2014 року він перебуває у шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_4 , з якою в них є спільні діти: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які разом із дружиною, перебуваючою у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягненню нею 3-х річного віку, знаходяться на його повному утриманні.
Водночас, як вказав у відповідач, з січня 2025 року він не має стабільного доходу, і на його утриманні перебувають ще і його батьки пенсійного віку, які потребують постійного догляду та лікування, з огляду на що відповідач вважає розмір заявлених позивачкою до стягнення аліментів необґрунтовано великим, і таким, що не враховує його реальний матеріальний стан та інші істотні обставини.
Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач акцентував увагу суду на тому, що на відміну від аліментних правовідносин щодо неповнолітніх дітей, для покладання обов'язку на батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, має обов'язково мати місце наявність умови у вигляді матеріальної можливості надання такої допомоги з боку батьків.
З огляду на вказані вище обставини відповідач ОСОБА_2 у відзиві виклав свою позицію з приводу заявлених позивачкою вимог, згідно якої він просив суд позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково, стягнувши з нього аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини його заробітку, а не 1/4 частини, як того просить позивачка, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання.
Позивачка своїм правом, передбаченим статтею 179 ЦПК України, не скористалася і відповіді на відзив до суду не подала, натомість, 13 серпня 2025 року позивачкою ОСОБА_1 до суду подані письмові доповнення до позовної заяви/заперечення, в яких повідомила про те, що вона вважає безпідставною позицію відповідача, викладену ним у відзиві, згідно якої ОСОБА_2 просив суд її позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задовольнити частково, стягнувши з нього аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання, позаяк дитина досягла 18 років, але продовжує навчання, перебуває на повному утриманні матері, а також має інвалідність, що потребує додаткових витрат на утримання дитини.
Крім того позивачка вказала, що згідно статей 199 та 200 СК України батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, до досягнення ними 23 років, незалежно від встановленої інвалідності, а інвалідність є додатковою підставою для збільшення обсягу утримання дитини.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час розгляду справи (а.с. 73), позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, водночас 27 червня 2025 року нею до суду подано заяву за вх. № 1222/01-55/25 (а.с. 36), в якій позивачка просила суд провести розгляд справи за її відсутності, а також повідомила про підтримання заявлених нею вимог.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, водночас 27 червня 2025 року за вх. № 1221/01-55/25 до канцелярії суду надійшла заява, в якій ОСОБА_3 просила суд розгляд справи провести за її відсутності та повідомила, що наполягає на задоволенні заявленої позивачкою вимоги ( а.с. 35).
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання (а.с. 74, 86).
Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від нього не надходило.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Взявши до уваги доводи, викладені позивачкою у позові, а також дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви та врахувавши письмові пояснення сторін, викладені у їх відповідних заявах, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Так частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС Коломацького районного управління юстиції Харківської області 24 квітня 2007 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с. 6).
Згідно рішення, ухваленого Краснокутським районним суду Харківської області 04 жовтня 2010 року за результатами розгляду справи № 2-959/2010р., шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 січня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Коломацького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №01, розірваний (а.с. 10).
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2020 року Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вбачається, що 25 липня 2020 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на « ОСОБА_9 », про що складено відповідний актовий запис за № 276 (а.с. 11).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 , виданого 14 лютого 2023 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 розірвано, про що складено відповідний актовий запис за №11 від 14 лютого 2023 року (а.с. 12).
Із довідок з реєстру територіальної громади міста Харкова за №02-19568-2021 та №02-19570-2021, сформованих 07 жовтня 2021 року на підставі відомостей, отриманих від Департаменту реєстрації Харківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 9).
Довідкою за №1792/18, виданою 07 квітня 2025 року деканом факультету медико-фармацевтичних технологій Національного фармацевтичного університету, підтверджується те, що ОСОБА_3 є студенткою денної форми здобуття освіти 1 курсу БТб24(3,10д)-01 групи факультету медико-фармацевтичних технологій за спеціальністю 162 «Біотехнологія та біоінженерія» Національного фармацевтичного університету, форма навчання - за контрактом і що вона зарахована з 02 вересня 2024 року наказом НФаУ №176-ст. від 16 серпня 2024 року, а передбачуваний час закінчення університету 30 червня 2028 року (а.с. 14).
Повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи з інвалідністю з дитинства і їй призначено соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, а її законним представником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 , виданим 23 вересня 2021 року Управлінням соціального захисту населення Немишлянського району Харківської міської ради (а.с. 7).
05 грудня 2017 року Краснокутським районним судом Харківської області виданий виконавчий лист у справі №627/997/17 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення донькою повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2017 року (а.с. 13).
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 11 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, вбачається, що 11 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , укладений шлюб, прізвище дружини після одруження змінено на - « ОСОБА_11 », про що складено відповідний актовий запис за № 1923 (а.с. 45).
Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , виданого повторно 22 серпня 2024 року Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 46).
Із свідоцтва про народження серія НОМЕР_7 , виданого повторно Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17 серпня 2024 року, вбачається, що неповнолітня ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (а.с. 47).
Із пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 , виданого 30 листопада 2022 року Пенсійним фондом України, а також пенсійного посвідчення серії НОМЕР_9 , виданого 12 лютого 2020 року Пенсійним фондом України, вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є пенсіонерами за віком (а.с. 48).
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за формою ОК-5, сформованою 25 червня 2025 року засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, відповідач ОСОБА_2 працював і мав дохід до лютого 2025 року (а.с. 49-51).
Частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно положень, закріплених у ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання. При цьому право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
За правилами, закріпленими у ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Водночас судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1 та 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Враховуючи встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка є донькою сторін, на день звернення до суду не досягла 23 років, має статус особи з інвалідністю з дитинства, навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою та має фізичну можливість надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки під час навчання.
Водночас враховуючи вимоги ст. 182 СК України, суд вважає, що матеріальне становище платника аліментів, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за молодшою дитиною по досягненню нею 3-х річного віку, має бути враховано при визначені розміру аліментів.
Водночас, доводи відповідача про перебування на його утриманні батьків, які є пенсіонерами за віком, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, позаяк належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували такі обставини, ОСОБА_2 до суду не подавалося.
З урахуванням вищевказаного суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання в розмірі 1/5 частини заробітку відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітньої доньки, виходячи з засад розумності та справедливості.
Водночас доказів, які б спростовували можливість відповідачем сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що суд задовольняє частково одну позовну вимогу немайнового характеру з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, а іншу частину судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок, за правилами, визначеними ч.6 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.141, 182, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчаннязадовольнити частково.
Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею 23-річного віку за умов продовження навчання.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Скляренко