Справа № 183/2464/25
№ 2/183/2900/25
04 серпня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності,-
У березні 2025 року позивач, через представника, адвоката Олійник О.А., звернувся до суду з позовом у якому просить визнати за ним право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради народних депутатів 08.02.1989 року на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 8/4 від 13.01.1989, зареєстрованого в БТІ 08.02.1989 року за № 3023-21 йому належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування, укладеного між ним та його батьком ОСОБА_2 , посвідченого 29.08.1995 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Копиловою Г.Г. за реєстровим № 58, зареєстрованого БТІ 18.09.1995 року за Р. №Д9 стр. 53, ОСОБА_1 належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Тобто позивач є власником вищевказаного домоволодіння, що підтверджується довідкою КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» ДОР № 1886/24 від 26.08.2024, право власності якого було зареєстровано до 29.12.2012 року на письмових носіях.
Відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про зареєстроване право власності на вказаний житловий будинок станом на 10.03.2025 року відсутні, що позбавляє його можливості розпорядитись належним йому майном на власний розсуд. Договір дарування, на підставі якого позивачу належить частина домоволодіння втрачено. Отримати дублікат правовстановлюючого документу немає можливості, оскільки відповідно до листа Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 1451/01-21 від 05.09.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що приватний нотаріус Копилова Г.Г. припинила свою діяльність та будь-яких документів на зберігання до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області не передавала. Тому, позивач змушений звернутися до суду та просить задовольнити його позов.
Ухвалою суду від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
07 травня 2025 року задоволено клопотання представника позивача, постановлено ухвалу про витребування доказів, витребувано у КП «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» інвентаризаційну справу на спірне домоволодіння.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Представник позивача - адвокат Олійник О.А., звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її та позивача відсутність, підтримала позовні вимоги свого довірителя в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради народних депутатів 08 лютого 1989 року на підставі рішення виконкому Новомосковської міської ради № 8/4 від 13 січня 1989 року, зареєстрованого в БТІ 08 лютого 1989 року за № 3023-21 позивачу ОСОБА_1 належить частина домоволодіння АДРЕСА_1 .
29 серпня 1995 року укладено договір дарування між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Копиловою Г.Г. за реєстровим № 58, зареєстровано БТІ 18 вересня 1995 року за Р. №Д9 стр. 53, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на частини домоволодіння АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 26 серпня 2024 року № 1886/24 станом на 29 грудня 2012 року власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі: договору дарування посвідченого 29.08.1995 приватним нотаріусом МНО Копиловою Г.Г. за р.№ 58, зареєстрованого в БТІ 18 вересня 1995 року за р.№ Д9 стр.53 (1/2 част.); свідоцтва про право власності, виданого 08 лютого 1989 року відповідно до рішення № 8/4 виконкому Новомосковської міської Ради від 13 січня 1989 року, зареєстрованого в БТІ 08 лютого 1989 року за р.№3023-21 (1/2 част.).
05 вересня 2024 року Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області відмовив ОСОБА_1 у видачі дублікату договору дарування домоволодіння АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського МНО Копиловою Г.Г. 29 серпня 1995 року по реєстру № 58, оскільки приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Копилова Г.Г. будь-які нотаріальні документи на зберігання до Державного нотаріального архіву в Дніпропетровські області не передавала. Для підтвердження права власності на вказане домоволодіння рекомендовано звернутися до судових органів.
На виконання ухвали суду від 07 травня 2025 року Комунальним підприємством «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» надано до суду інвентаризаційну справу на домоволодіння АДРЕСА_1 , яку досліджено в судовому засіданні, та яка підтверджує обставини набуття ОСОБА_1 права власності на вказаний житловий будинок та здійснення державної реєстрації права власності за ним на підставі договору дарування посвідченого 29 серпня 1995 року приватним нотаріусом МНО Копиловою Г.Г. за р. № 58 (1/2 част.), та свідоцтва про право власності, виданого 08 лютого 1989 року відповідно до рішення № 8/4 виконкому Новомосковської міської Ради від 13 січня 1989 року, зареєстрованого в БТІ 08 лютого 1989 року за р.№3023-21 (1/2 част.).
Відповідно до інформаційної довідки, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» № 5005063080968 від 10 березня 2025 року за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відомості відсутні.
Статтею 53 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.
Відповідно до Положення про державний нотаріальний архів, в разі втрати або зіпсування документа Державний нотаріальний архів видає дублікати документів, що зберігаються в архіві: за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, їх спадкоємців, правонаступників.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 .
Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на частину будинку, який належить позивачу на праві власності, набутому на підставі договору дарування посвідченого 29 серпня 1995 року приватним нотаріусом МНО Копиловою Г.Г. за р.№ 58, зареєстрованого в БТІ 18 вересня 1995 року за р.№ Д9 стр.53, відповідно до закону не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Позивачем право власності набуте у 1995 році. Наданий договір дарування, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, наданої для огляду Комунальним підприємством «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на домоволодіння.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на спірне домоволодіння, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати дублікат правовстановлюючого документу на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його права як власника, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Самарівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Самарівська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Самар, вул.. Гетьманська, буд. 14.
Суддя В.О. Фролова