19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 400/11130/24
адміністративне провадження № К/990/34199/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року
у справі № 400/11130/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн за період з 13.05.2021 року по 11.05.2023 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 та п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати провести нарахування та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 13.05.2021 року по 11.05.2023 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 5 та п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та з одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
13 серпня 2025 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Разом з тим, у касаційній скарзі у новій редакції відповідач посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21 від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 22.03.2023 року у справі №380/1730/22, від 27.04.2023 року у справі №420/15397/21, від 11.05.2023 року у справі№260/6386/21, від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 26.01.2022 у справі №520/8887/20 щодо абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Однак, пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку, що скаржник вказує ті самі підстави касаційного оскарження, які ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року було відхилено. Так в ухвалі зазначено, що суди при вирішенні даного спору врахували практику Верховного Суду, на яку посилається скаржник, однак, як встановили суди, обставини даної справи є дещо інші ніж у тих, за яких приймалися відповідні постанови. Суди встановили, що посадовий оклад позивача, який був прийнятий на військову службу 13.05.2021 року у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін, не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 13.05.2021 року на посаду у Військову частину НОМЕР_1 .
Отже, з огляду на те, що скаржник зазначає ті самі підстави касаційного оскарження, а касаційна скарга є практично ідентичною попередній, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, у своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди не врахували, що останній проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 04.09.2000 по 04.09.2020 року, а отже останній має право на отримання щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення.
Проте, скаржник звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , на грошовому забезпеченні якого перебував з 13.05.2021 по 11.05.2023 року.
Разом з тим, Суд критично оцінює посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, відповідно до якого, на думку останнього, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу, з огляду на наступне.
Так позивач у справі №400/3826/21 звернувся до військової частини щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення, у тому числі із застосуванням щомісячної фіксованої індексації. Як слідує з матеріалів справи, з 24 квітня 2015 року до 2 лютого 2021 року позивач проходив службу у цій же військовій частині. А тому Суд оцінював справу у розрізі того, що право виникло у період проходження служби саме у цього відповідача і саме цей відповідач відмовив у нарахуванні фіксованої індексації грошового забезпечення. Тобто обставини справа є різними, це стосується і інших справ, на які посилається скаржник, про що в своєму рішенні сказав суд апеляційної інстанції.
Резюмуючи, Суд звертає увагу, що право позивача на нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення, у разі проходження служби у період підняття окладів, є загальним, і практика з цього питання є стала, але питання який саме орган порушив передбачене законом право має значення для визначення належного відповідача.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
У зв'язку з поверненням касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України Суд не вирішує питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 400/11130/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська