19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 480/9950/23
адміністративне провадження № К/990/32525/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Сумського апеляційного суду
на рішення Сумського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року
у справі № 480/9950/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Сумського апеляційного суду та ДСА України щодо незабезпечення ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя на посаді судді Сумського апеляційного суду у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, виплаченої їй у 2021-2023 роках, і вихідною допомогою при звільненні у відставку у зв'язку із обчисленням посадового окладу, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102,00 грн, у порушення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;
- зобов'язати Сумський апеляційний суд за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з виплати оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум які підлягають утриманню, як податки і обов'язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : суми недоплаченої у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн;
- зобов'язати ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн; з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн, вихідної допомоги у зв'язку із звільненням у відставку в сумі 172854,000 грн;
- допустити до негайного виконання у межах місячної суми виплати: по суддівській винагороді за 2021 рік в сумі 16632,00 грн, за 2022 рік - в сумі 37521,00 грн; за 2023 рік - в сумі 57618,00 грн; допомоги на оздоровлення - недоплаченої суми місячного посадового окладу за 2003 рік - у розмірі 32010,00 грн та вихідної допомоги за 1 місяць в розмірі - 57618,00 грн;
- зобов'язати Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 265716,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 147620,00 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Сумського апеляційного суду щодо незабезпечення ОСОБА_1 , під час здійснення професійної діяльності судді на посаді судді Сумського апеляційного суду, у повному обсязі виплати суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року; допомоги на оздоровлення, що була виплачена у 2021, 2022 і 2023 роках і вихідною допомогою при звільненні у відставку у зв'язку із обчисленням посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн.
Зобов'язано Сумський апеляційний суд, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання судді, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- суми недоплаченої у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2270 грн;
- суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2481 грн;
- суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2684 грн.
Зобов'язано Сумській апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди станом на 28 липня 2023 року, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, в загальній сумі 265716 грн, із них: посадовий оклад 147620 грн; доплата за вислугу років 80 % - 118096 грн.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року касаційну скаргу Сумського апеляційного суду задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
За результатами нового розгляду, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 13 травня 2025 року, якою рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасував в частині відмови у задоволені вимог про зобов'язання ДСА Україну забезпечити фінансування за рахунок бюджетних асигнувань виплати ОСОБА_1 утвореної заборгованості по суддівській винагороді, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку за період з 01 січня 2021 року по 28 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а саме з 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн; з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року - 2684,00 грн.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині.
Зобов'язано ДСА України забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні у відставку ОСОБА_1 , що склалася за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2270 гривень; суми недоплаченої у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2481 грн; суми недоплаченої у період з 01 січня 2023 року по 28 липня 2023 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року в сумі - 2684 грн.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 480/9950/23 - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, Сумський апеляційний суд подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2025 року та від 21 липня 2025 року касаційні скарги Сумського апеляційного суду повернуто особі, яка її подала.
31 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла повторно касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У касаційній скарзі у новій редакції відповідач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо комплексного застосування норм пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ та положень абзацу четвертого і абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якщо Суд не визнає посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд установив, що у постанові від 14 листопада 2024 року Верховний Суд звернув увагу, що перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється виключно в частині визначення кола належних учасників (відповідачів) у цій справі та обрання ефективного способу захисту шляхом з'ясування участі ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) і, як наслідок, визначення правового статусу цього державного органу в адміністративному спорі, що виник.
Поряд з цим, Верховний Суд наголосив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків, які стосуються протиправності нарахування і виплати позивачці у спірний період суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні у відставку, виходячи з приписів статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, Верховним Судом не переглядаються.
Отже, направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд конкретизував у якій саме частині Другому апеляційному адміністративному суду слід дослідити спірні правовідносини та надати відповідні висновки, з урахуванням вимог законодавства України, які їх регулюють.
Про це зауважив й Другий апеляційний адміністративний суд під час нового розгляду справи № 480/9950/23 за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України, Сумського апеляційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, що вбачається зі змісту постанови від 13 травня 2025 року (яку оскаржує відповідач у цій касаційній скарзі).
Поряд з цим, Суд уважає за доцільне зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування зазначених правових норм та відповідно потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосування судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та переоцінки доказів.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
З огляду на повернення касаційної скарги на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України суд не вирішує питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Сумського апеляційного суду на рішення Сумського окружного адміністративного суду 27 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 480/9950/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська