19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 240/16884/20
адміністративне провадження № К/990/32001/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу адвоката Геша Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 97 дск від 14 серпня 2020 року, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 34 дск о/с від 31 серпня 2020 року про звільнення позивача;
- поновити позивача на посаді начальника 8-го відділу управління оперативної служби ГУ НП в Житомирській області з 01 вересня 2020 року;
- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
- допустити судове рішення до негайного виконання та стягнути витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року прийнято суддею до свого провадження справу та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року залишено без змін.
27 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Геша Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник скаржника просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року касаційну скаргу адвоката Геша Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 240/16884/20 повернуто особі, яка її подала.
28 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга адвоката Геша Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій представник скаржника просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Загороднюка А.Г. (наказ від 14 липня 2025 року № 299/0/5-25) -- питання щодо повернення касаційної скарги вирішується суддею по виходу з відпустки.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі № 240/16884/20 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 листопада 2019 року у справі № 484/1066/16-а, від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19 (щодо застосування положень 242 КАС України), від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 (щодо застосування положень частини третьої статті 2 КАС України), від 06 серпня 2021 року у справі № 805/1692/17-а (щодо застосування положень пункту 3 частини другої статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України).
Проте заявником не зазначено чіткого переліку норм, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судами першої та апеляційної інстанції, не наведено аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються, до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права. Крім того, доводи скаржника свідчать про довільне та вибіркове тлумачення постанов Верховного Суду, вказаних скаржником без взаємозв'язку з обставинами цієї справи.
Мотиви, наведені скаржником, із загальним посиланням на правові позиції Верховного Суду, висловлені як у господарській, так і адміністративній справах, за відсутності належного обґрунтування, не є підставою для перегляду судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи ОСОБА_2 зводяться до наведення цитат із указаних постанов Верховного Суду, без взаємозв'язку з обставинами цієї справи.
Таке формальне посилання на інші постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначив норму права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не враховано судами попередніх інстанцій, та не обґрунтував подібності правовідносин у інших справах, на які він посилається.
Суд зауважує, що лише посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що в порушення спеціального принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункту 4 частини третьої статей 2, 9 КАС України), апеляційний суд прийняв оскаржуване рішення без витребування матеріалів службового розслідування.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Суд зазначає, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
Щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, то надання судами неправильної оцінки, на думку скаржника, наявному у матеріалах справах доказу не є тотожними встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону.
Доводи касаційної скарги в частині обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, представником скаржника не зазначено.
Крім того, Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте позивачем так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 11 липня 2025 року що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Судом, оскільки скаржником знову подано касаційну скаргу, з підстав, що були перевірені та відхилені Верховним Судом.
Серед іншого, у касаційній скарзі, представник скаржника посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Геша Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк