Іменем України
19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №990/14/25
адміністративне провадження № П/990/14/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
Короткий зміст позовний вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати:
- рішення від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
- ухвалу від 05 червня 2018 року «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року про звільнення у відставку», як похідної від рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 29 травня 2018 року ВРП ухвалила рішення № 1547/0/15-18 про його звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Таке рішення повністю ґрунтується на незаконному рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/1518, яке рішенням ВРП від 06 лютого 2024 року № 330/0/15-24 скасовано та дисциплінарне провадження закрито. Відповідно, на його переконання, і саме рішення ВРП від 29 травня 2018 року, яке ґрунтується на незаконному рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року, також є повністю незаконним та необґрунтованим.
3. Оскільки оскаржуване рішення ВРП не містить мотивів, за яких Рада дійшла висновку про його звільнення з посади судді, а рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року, на якому воно ґрунтується, скасовано, відповідно і рішення ВРП від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 може бути скасовано з підстави, прямо передбаченої пунктом 3 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Факти, які свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, ВРП не було встановлені і посилань на них у рішенні немає, чим допущено порушення пункту 2 статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
4. Дисциплінарне провадження було розпочато незаконно без дисциплінарної скарги, а на підставі неправомірної заяви ВРП, чим допущено порушення вимог пункту 1 статі 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
5. Також у порушення вимог статей 46 та 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» позивача не було повідомлено про засідання, на якому розглядалося питання про його звільнення, не ухвалено вмотивоване рішення з зазначенням фактичних обставин справи та їм не надано правової оцінки, копія рішення не була направлена.
6. При розгляді питання про дисциплінарну відповідальність та звільнення з посади судді ВРП не дослідила службову характеристику його як судді, що при розгляді такої категорії справ є обов'язковою умовою. Не враховано перебування на посаді судді понад 40 років, із яких 25 років на адміністративних посадах, включаючи посаду голови Апеляційного суду міста Києва - понад 12 років, не маючи при цьому жодного дисциплінарного стягнення за всі роки роботи. Під час роботи на посаді голови Апеляційного суду міста Києва одночасно виконував обов'язки члена Вищої ради юстиції впродовж 6 років, є заслуженим юристом України, має вчену ступінь кандидата юридичних наук та вчене звання доцента, 12 років виконував обов'язки головного редактора науково-практичного журналу «Судова апеляція», нагороджений державною премією України в галузі архітектури за комплекс будівель Апеляційного суду міста Києва, за час роботи не мав жодного скасованого судового рішення (в минулому суддя першого кваліфікаційного класу).
7. Своїми протиправними діями ВРП порушила його конституційне право на відставку та положення пунктів 1-3 статі 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, вправі подати заяву про відставку.
8. Після ухвалення 08 вересня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду постанови про скасування рішення ВРП від 25 травня 2021 року про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року, законні підстави для висновку про те, що рішення ВРП від 29 травня 2018 року є чинним, відсутні. Іншого дисциплінарного провадження не існує, а тому вважає посилання на рішення ВРП від 29 травня 2018 року неправомірним та абсурдним.
9. Також вважає що законних підстав для невирішення питання про його звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку не існує, що протиправно не було враховано ВРП.
10. Також позивач переконаний в тому, що не потребує окремого оскарження рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18, ухвалене на підставі рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року після постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року та скасування ВРП рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року і закриття дисциплінарного провадження. Тобто таке рішення ВРП втратило юридичну силу, а його формальне існування не є перешкодою для розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку.
Фактичні обставини справи
11. ОСОБА_1 з березня 1977 року до грудня 1980 року працював народним суддею Іллічівського районного народного суду міста Одеси, із грудня 1980 року по лютий 2003 року - суддя Одеського обласного суду (з 2001 року - Апеляційний суд Одеської області), з лютого 2003 року - суддя Апеляційного суду міста Києва. Верховною Радою України 15 липня 1999 року обраний суддею безстроково.
12. 24 червня 2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення) та частиною другою статті 376-1 (незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду) Кримінального кодексу України.
13. Постановою Верховної Ради України від 30 червня 2015 року № 559-VIII надано згоду на затримання та арешт (взяття під варту) судді, а ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2015 року надано дозвіл на його затримання.
14. Постановами слідчого Генеральної прокуратури України від 02 та 08 липня 2015 року оголошено ОСОБА_1 в національний та міжнародний розшук, а досудове розслідування кримінального провадження зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 280 Кримінального процесуального кодексу України.
15. 10 липня 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС) задовольнила клопотання Генерального прокурора України та відсторонила суддю Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 від займаної посади на два місяці.
16. 22 грудня 2015 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку. 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 виповнилося 65 років, що відповідно до статті 126 Конституції України є підставою для припинення повноважень судді.
17. 31 березня 2016 року ВРЮ ухвалила рішення № 750/0/16-16 про звернення до ВККС із заявою про проведення перевірки щодо наявності в діях судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення та порушення присяги та на засіданні 31 березня 2016 року ВРЮ зупинила розгляд його заяви про звільнення з посади судді у відставку.
18. 14 квітня 2016 року ВРЮ за підписом голови Бенедисюка І.М. подала до ВККС заяву щодо поведінки судді ОСОБА_1 , який подав заяву про відставку. Під час перевірки заяви встановлено, що суддя із 03 серпня 2015 року відсутній на роботі з невідомих причин та фактично припинив виконувати свої обов'язки щодо здійснення правосуддя, у зв'язку із чим висловлено прохання притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
19. Оскільки відповідно до пункту 31 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані ВККС до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду ВРП, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи, 11 серпня 2017 року до ВРП із ВККС надійшла заява ВРЮ щодо поведінки судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 .
20. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 березня 2018 року № 811/2дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
21. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 притягнуто суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
22. Відповідно до цього рішення, під час перевірки заяви судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку було встановлено, що з 03 серпня 2015 року він був відсутній на роботі з невідомих причин та фактично припинив виконання своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (довідка Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року №130/0323/16, акти про відсутність на роботі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 №№ 3, 4, 6, 7, 8 за 2015 рік та №№ 1, 2 за 2016 рік).
На переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 був безпідставно відсутній на роботі протягом тривалого часу, що свідчить про грубе і систематичне нехтував обов'язками судді, і така поведінка є умисною та такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і є несумісною зі статусом судді у розумінні частин восьмої, дев'ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Друга Дисциплінарна палата ВРП також вказала, що з огляду на характер допущених суддею ОСОБА_1 порушень, які були тривалими і не усунуті на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосоване дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому проступку.
23. Рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року суддя ОСОБА_1 та його адвокат оскаржували до ВРП з пропуском установленого законом строку, тому скарги залишалися без розгляду та поверталися.
24. 10 травня 2018 року до ВРП надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 . Рішенням від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 ВРП звільнила ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
25. Прокурором Київської міської прокуратури 13 січня 2021 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження від 10 червня 2015 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 375 та частиною другою статті 376-1 КК України, на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України (не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати).
26. 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката Сільницького І.В.) подав до ВРП скаргу на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року №1073/2дп/15-18 «Про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді», у якій також просив поновити строк для такого оскарження, вказуючи на поважність причин через незаконне кримінальне переслідування, що не залежали від нього.
27. ВРП ухвалою від 27 квітня 2021 року № 940/0/15-21 поновила строк для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року та за наслідками розгляду цієї скарги рішенням від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
28. ВРП погодилася з висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП про те, що ОСОБА_1 шляхом усунення від виконання визначених законом обов'язків судді та тривалої відсутності на роботі з невідомих причин допустив поведінку, яка свідчить про грубе і систематичне нехтування ним обов'язками судді, є умисною та такою, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя та є несумісною зі статусом судді у розумінні частин восьмої та дев'ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
29. Характер допущених порушень, які були тривалими і не усунуті на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності, переконали ВРП в тому, що застосований Другою Дисциплінарною палатою ВРП вид дисциплінарного стягнення (внесення подання про звільнення судді з посади) є пропорційним вчиненому проступку.
30. 18 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року №1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 »;
- зобов'язати ВРП скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 » та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді», а дисциплінарне провадження закрити;
- скасувати рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
- скасувати ухвалу Голови ВРП Бенедисюка І.М. від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку;
- зобов'язати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва згідно із заявою від 22 грудня 2015 року.
31. Верховний Суд 22 червня 2021 року відкрив провадження у справі № №9901/241/21 та ухвалою від 14 липня 2021 року роз'єднав позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги про:
- визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 25 травня 2021 № 1125/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року №1073/2дп/15/18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 »;
- зобов'язання ВРП скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді», та закриття дисциплінарного провадження.
Справу в частині цих вимог передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
32. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2021 року, за клопотанням ВРП залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ВРП про:
- скасування рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;
- скасування ухвали Голови ВРП Бенедисюка І.М. від 05 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку;
- зобов'язання ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва згідно з заявою від 22 грудня 2015 року.
33. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року скасовано рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 ».
У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
34. Так, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні виходила з того, що дисциплінарний орган, з висновками якого погодилася ВРП, поставив ОСОБА_1 за провину грубе і систематичне нехтування своїми професійними обов'язками. Водночас, вичерпний перелік таких обов'язків установлений спеціальним законом. Ні частина сьома статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, ні частина п'ята статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, ні зміст присяги судді не містять положень про дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку суду.
Основні професійні обов'язки судді прямо чи опосередковано пов'язані із сферою відправлення правосуддя. Водночас, ОСОБА_1 в період поведінки, поставленої йому за провину, був не вправі реалізовувати зазначені повноваження у зв'язку з тимчасовим відстороненням від посади судді на підставі рішення ВККС від 10 липня 2015 року, а після 23 лютого 2016 року - за віком.
35. На переконання Великої Палати Верховного Суду ВРП належним чином не аргументувала, які конкретно норми суддівської етики, стандарти професійної поведінки й обов'язки, передбачені частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ або частиною п'ятою статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, порушив ОСОБА_1 , котрий лише не з'являвся на роботу, не маючи повноважень розглядати справи і приймати судові рішення. Тим більше, оскаржувані акти не містять переконливого мотивування висновків дисциплінарного органу і ВРП про те, що згадана формальна невідповідність дій позивача загальним вимогам трудового законодавства дискредитувала судову систему, завдавала шкоди репутації всього суддівського корпусу й досягла такого ступеня тяжкості, щоб порочити звання судді і підривати авторитет судової влади. Виходячи з протилежного, відповідач не обґрунтував, яким чином сама лише фізична присутність на робочому місці судді, котрий не здійснює правосуддя, могла підвищити довіру до суду громадян, які очікують справедливого судового розгляду для своєчасного й ефективного захисту своїх прав та законних інтересів.
Навпаки, навіть за межами дії відсторонення від виконання повноважень і до досягнення 65-річного віку розгляд справ і прийняття рішень ОСОБА_1 , котрий на той час підозрювався правоохоронними органами у вчиненні злочинів проти правосуддя, викликало б обґрунтовані сумніви в незалежності, неупередженості судді і значно гірше вплинуло б на сприйняття судової влади суспільством.
Нез'явлення ОСОБА_1 на роботі впродовж тривалого часу зумовлювалося виключно його кримінальним переслідуванням і бажанням уникнути санкціонованих на той час затримання й арешту. Водночас чинне законодавство не зобов'язує особу, підозрювану у кримінальних правопорушеннях, добровільно здаватися правоохоронним органам чи створювати цим органам сприятливі умови для позбавлення її свободи.
Крім цього, незвільнення ОСОБА_1 з посади судді упродовж більш як двох років після подання заяви про відставку, досягнення граничного віку перебування на зазначеній посаді й відповідно залишення його у штаті суду й формальне поширення на позивача правил внутрішнього трудового розпорядку аж до 2018 року було зумовлене лише невирішенням ВРЮ та ВРП як її правонаступником заяви ОСОБА_1 про відставку.
36. 23 вересня 2022 року до ВРП надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року, а відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
37. Під час повторного розгляду дисциплінарної скарги ВРП зауважила, що Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності особу, у якої відповідно до частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» припинилися повноваження судді.
На час, коли у ВРП виник обов'язок щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про відставку (до 22 січня 2016 року), у її провадженні не перебували заяви, які могли стати підставою для відкриття дисциплінарної справи та наслідком якої могло бути звільнення судді з посади з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Приписи статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказують на те, що відставка судді припиняється у разі: повторного призначення його на посаду; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину; припинення його громадянства або набуття ним громадянства іншої держави; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.
ВРП підсумувала, що для особи, яка досягла граничного віку перебування на посаді судді (шістдесят п'ять років) та має необхідний стаж роботи для задоволення заяви про відставку, право на відставку не може залежати від результатів розгляду дисциплінарної справи, відкритої після досягнення граничного віку перебування на посаді судді, оскільки таке право може бути припинено тільки внаслідок вчинення такою особою умисного злочину, встановленого обвинувальним вироком, який набрав законної сили.
Дотримуючись принципу обов'язковості виконання судового рішення та принципу «належного врядування», перевіривши доводи скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Сільницьким І.В., на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та встановлених обставин дисциплінарної справи, відкритої після реалізації ОСОБА_1 свого права на відставку у грудні 2015 року та після досягнення ним граничного віку перебування на посаді судді, ВРП дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Відтак ВРП дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Сільницьким І.В. , на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження щодо нього.
38. 06 листопада 2023 року до ВРП від ОСОБА_1 надійшла заява від 04 листопада 2023 року про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку. ВРП ухвалою від 05 грудня 2023 року № 1187/0/15-23 зупинила розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку (за заявою від 04 листопада 2023 року) з підстав, передбачених частиною третьою статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Після рішення ВРП від 06 лютого 2024 року № 330/0/15-24 про закриття дисциплінарного провадження, ухвалою від 18 квітня 2024 року ВРП поновила розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 у відставку.
39. 13 серпня 2024 року ВРП з посиланням на частину першу статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII щодо гарантованого перебування судді на посаді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону, а також на пункт 16.7 Регламенту ВРП, за якими постановляється ухвала про залишення заяви (висновку, подання) без розгляду, якщо на момент розгляду Радою питання про звільнення суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, зважаючи на чинність рішення від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, залишила без розгляду заяву позивача про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.
40. На заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку від 18 серпня, 06 жовтня та 27 жовтня 2024 року, ВРП листами від 05 вересня, 18 жовтня та 04 листопада 2024 року відповідно повідомила про відсутність підстав для їх задоволення зважаючи на рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» та ухвалу ВРП від 13 серпня 2024 року № 2450/0/15-24 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку.
41. Аналогічного змісту заяви позивач подавав до ВРП також 15 листопада, 21 грудня 2024 року та 09 січня 2025 року та отримував повідомлення про надання відповіді на раніше подані заяви, а також відсутність інформації щодо оскарження в судовому порядку рішення від 29 травня 2018 року та ухвали від 13 серпня 2024 року.
Рух справи
42. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №990/14/25 між суддями від 14 січня 2025 року визначено склад суду: Білак М.В. (головуюча суддя), судді: Желєзний І.В., Мацедонська В.Е., Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
43. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року визнано неповажними зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
44. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року заяву судді Желєзного І.В. про самовідвід задоволено, відведено суддю Желєзного І.В. від розгляду справи № 990/14/25.
45. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2025 року для розгляду позовної заяви №990/14/25 визначено склад колегії суддів: Білак М.В. - головуюча суддя, судді: Кашпур О.В., Загороднюк А.Г., Мацедонська В.Е., Соколов В.М.
46. У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, оскільки наведені ним підстави для поновлення пропущеного строку не було визнано поважними, Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2025 року повернув позовну заяву.
47. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2025 року ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
48. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено цей строк; відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення.
Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п'яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
49. 10 липня 2025 року представник ВРП сформував через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.
Позиція інших учасників справи
50. У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
51. Вказує на те, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України.
52. Так, відповідно до статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
53. На засіданні ВРП 29 травня 2018 року були присутні 18 членів, за результатами голосування яких «за» проголосувало 18 членів, «проти» - 0. Про засідання позивач був своєчасно та належним чином повідомлений шляхом надіслання листів від 16 травня 2018 року засобами поштового зв'язку та відповідне повідомлення розміщено на офіційному вебсайті ВРП.
54. Таким чином, оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні, а позивач був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
55. Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
56. Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 притягнула суддю Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
57. Відповідач у відзиві звернув увагу на те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
58. Зміст оскаржуваного рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18. Таким чином, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», оскаржуване рішення ВРП містить відповідні підстави та мотиви.
59. Відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен додержуватися присяги судді. Згідно з частиною п'ятою цієї статті Закону суддя зобов'язаний, з-поміж іншого, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
60. Таким чином, неявка на роботу протягом тривалого часу без поважних причин та невиконання обов'язків судді можуть свідчити про неналежну поведінку судді, з якої можуть вбачатись дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
61. 05 червня 2018 року Вища рада правосуддя прийняла ухвалу № 1734/0/15-18, якою залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді апеляційного суду міста Києва у відставку. На засіданні ВРП 05 червня 2018 року були присутні 18 членів ВРП. За результатами голосування «за» проголосувало 18 членів ВРП, «проти» - 0.
62. Таким чином, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», оскаржувана ухвала ВРП містить відповідні підстави та мотиви.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
63. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
64. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
65. Стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає Вищу раду правосуддя як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
66. Глава 6 Розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя» врегульовує питання звільнення судді з посади.
67. Відповідно до частин першої, третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.
Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
68. Частина друга статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вказує на те, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
69. Велика Палата Верховного Суду у пункті 28 своєї постанови від 15 травня 2025 року у цій справі вказувала про те, що правила статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не тільки прописують підстави звільнення судді за однією з особливих обставин звільнення з посади судді, але й встановлюють обов'язок саме для органу ВРП - її Дисциплінарної палати, у формі подання назвати ці обставини, а самій ВРП за результатами розгляду винести мотивоване рішення. Запроваджений законом порядок звільнення судді з посади за особливими обставинами вимагає від ВРП, її органів активної, ініціативної поведінки.
70. Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною заявою ВРЮ стосовно судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , у своєму рішенні № 1073/2дп/15-18 від 11 квітня 2018 року за результатами досліджених доказів прийшла до висновку про необхідність притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
71. Супровідним листом від 10 травня 2018 року Друга Дисциплінарна палата направила до ВРП копію рішення від 11 квітня 2018 року для розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
72. Розглянувши подання Другої Дисциплінарної палати рішенням від 29 травня 2018 року ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зазначивши, що дисциплінарне провадження здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою, а рішення ухвалено у межах визначених законом повноважень.
73. Проте позивач не погодився з притягненням до дисциплінарної відповідальності та своїм звільненням з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, у зв'язку з чим неодноразово їх оскаржував як до ВРП, так і в судовому порядку.
74. Згодом Велика Палата Верховного Суду постановою від 08 вересня 2022 року скасувала рішення ВРП від 25 травня 2021 року № 1125/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 ».
75. 06 лютого 2024 року відбувся повторний розгляд ВРП дисциплінарної справи щодо ОСОБА_1 , за результатами якого рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було скасовано, а дисциплінарне провадження закрито.
76. Відповідно, з цього часу позивач вважається таким, щодо якого відсутні дисциплінарні провадження та до дисциплінарної відповідальності він не притягнутий. Як наслідок, відсутні підстави для його звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі підпункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
77. Проте після 06 лютого 2024 року відповідач своє рішення від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 не переглянув та не скасував ні у самостійному порядку, ні у зв'язку з заявами позивача, а тому відмовляє у задоволенні заяв ОСОБА_1 про звільнення у відставку пояснюючи це існуванням відповідного рішення, яке в цьому випадку є перешкодою.
78. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2025 року (пункти 29-30) у цій справі звернула увагу на те, що якщо Закон України «Про Вищу раду правосуддя» встановив, хто (який орган державної влади), чому (з огляду на які підстави) і яким чином (за яким порядком) вирішує питання про звільнення судді за особливими обставинами, то ні цей Закон, ані Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII не встановлюють приписів, за якими можуть переглядатися рішення ВРП про звільнення судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді, у разі, якщо відпали обставини, які були підставами для звільнення судді з посади.
Ні Закон України «Про Вищу раду правосуддя», ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII не запроваджують регулювання стосовно того, хто має ініціювати перегляд рішення про звільнення - чи сам суддя, чи ВРП, її органи. Наприклад, чи може ВРП використати правила статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для того, щоб переглянути рішення про звільнення судді за обставинами, яких насправді нема.
Однак те, що таких законодавчих приписів нема, не означає, що нема порушеного права судді, стосовно якого є рішення ВРП про звільнення його з посади судді за вчинення дисциплінарного проступку, яке фактично основується на обставинах проступку, який за рішенням компетентного органу не кваліфікується як дисциплінарний проступок. Адже таке рішення, принаймні в цій справі, існує, є чинним і гласить, що суддя звільнений саме за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді.
79. Також у пункті 35 своєї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо дивитися на спірні правовідносини крізь призму принципів юридичної визначеності та правомірних сподівань, можна побачити, що після того як ВРП ухвалила рішення про закриття дисциплінарного провадження, у позивача виникли правомірні сподівання на те, що ВРП направить подання або обере будь-який формат реагування, спрямований на те, щоб виправити підстави звільнення судді ОСОБА_1 .
80. Проте ВРП відповідних дій, спрямованих на те, щоб виправити підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді не вчинила.
81. Навпаки, позивач неодноразово звертався до ВРП з заявами про звільнення у відставку зважаючи на скасування 06 лютого 2024 року рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року. Проте належної оцінки подіям, які склалися у спірній ситуації, відповідач не надав та, зокрема, листами від 05 вересня 2024 року, від 18 жовтня 2024 року, від 03 грудня 2024 року повідомив позивача про те, що на сьогодні рішення ВРП від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 є чинним, у ВРП відсутня інформація щодо оскарження в судовому порядку такого рішення. Також позивача було поінформовано про судовий порядок оскарження рішення ВРП, її органів, визначений статтею 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
82. Тобто, фактично у позивача був єдиний вихід у вирішенні спірної ситуації та у реалізації права на звільнення у відставку (у зв'язку з тим, що він має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років) - це звернення до суду за захистом цього гарантованого законодавством права. Про необхідність звернення за судовим захистом та оскарження (скасування) у судовому порядку рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» неодноразово наголошував і сам орган у своїх листах у відповідь на заяви позивача про звільнення у відставку та неможливість його звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
83. Таким чином, оскаржуване рішення ВРП від 29 травня 2018 року № 1547/0/15-18 після скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 квітня 2018 року, на підставі якого воно було ухвалено, втратило юридичну підставу та не може бути перешкодою для розгляду його заяви про звільнення у відставку (у зв'язку зі стажем роботи на посаді судді не менше двадцяти років).
84. Пункт 3 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вказує на право оскарження та скасування рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України з підстави, коли рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
85. Дії ВРП в ситуації, що склалась зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва мають затяжний характер, що не відповідає принципу справедливості.
86. За наведеного правового регулювання спірних правовідносин і встановлених у справі обставин Верховний Суд констатує, що оспорюване рішення ВРП підлягає скасуванню як таке, що не містить належного обґрунтування та підстав.
87. Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не відповідає вимогам частини третьої статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним і скасування, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
88. Щодо позовної вимоги про скасування ухвали ВРП від 05 червня 2018 року «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді апеляційного суду міста Києва у відставку», слід зазначити таке.
89. Пункт 15.7 Регламенту ВРП, в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, вказує на те, що якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.
90. 22 грудня 2015 року до ВРЮ надійшла заява судді апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку. У той же час рішенням ВРП від 29 травня 2018 року №1547/0/5-18 ОСОБА_1 був звільнений з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а тому на час прийняття ухвали від 05 червня 2018 року відповідач діяв відповідно до вимог Регламенту з урахуванням чинного на той час рішення ВРП.
91. Також слід звернути увагу на те, що позовна заява про скасування ухвали ВРП від 05 червня 2018 року не містить аргументів неправомірності вказаного акта на час його прийняття.
92. Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ВРП про зобов'язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року №1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.Г. Загороднюк
О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду