19 серпня 2025 року
м. Київ
справа №620/10761/24
адміністративне провадження № К/990/26635/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №620/10761/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування результатів завдань, висновку, наказів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, у якому просив визнати протиправним та скасувати:
- результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2021 рік, детективом Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_1. з оцінкою «негативна»;
- висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців в частині пункту 9 висновку щодо негативної оцінки ОСОБА_1 , затверджений наказом від 22 грудня 2021 року № 184-А;
- наказ Директора Національного бюро № 184-А від 22 грудня 2021 року щодо затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Національного антикорупційного бюро України, у 2021 році, в частині пункту 9 висновку щодо негативної оцінки ОСОБА_1 ;
- наказ Національного бюро від 23 грудня 2021 року № 2791-н «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 »;
- наказ Директора Національного бюро «Про зміну істотних умов державної служби» від 15 березня 2024 року № 647-Н, в частині пункту 3 щодо припинення позивачем державної служби та звільнення ОСОБА_1 у перший робочий день після закінчення проходження військової служби за контрактом, з посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів НАБУ, у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, у 2021 році, пункт 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, ухвалити рішення, зокрема, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд для розгляду в порядку загального провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
На підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 25 липня 2025 року №557/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Мацедонська В.Е.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Кашпур О.В.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Так, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпунктах «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Зокрема, стверджує, що справа має виняткове значення для позивача, суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності та розглянув її у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо виняткового значення, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, доводи заявника в цій частині не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги позивача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Щодо посилання позивача на те, що справа помилково віднесена до категорії справ незначної складності та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
У цьому контексті Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
У цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, тільки те, що справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження).
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає відповідач, немає.
За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України).
Заявником не викладено обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, цитуванням норм законодавства, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили із необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними та скасування результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2021 рік, детективом Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_1 з оцінкою «негативна» та висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, в частині пункту 9 висновку щодо негативної оцінки ОСОБА_1 , затверджений наказом від 22 грудня 2021 року № 184-А. НАБУ під час встановлення оскаржуваних результатів виконання завдань ОСОБА_1 з оцінкою «негативна» діяло на свій розсуд, тобто в межах дискреційних повноважень. Оскаржувані висновок та накази про звільнення з посади позивача, видані НАБУ з дотриманням порядку та законодавчих приписів Закону України «Про державну службу» і Порядку № 640.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів Директора Національного бюро № 184-А від 22 грудня 2021 року про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, зокрема, щодо ОСОБА_1 , якому виставлено негативну оцінку, № 2791-н від 23 грудня 2021 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » та наказу № 647-Н від 15 березня 2024 року «Про зміну істотних умов державної служби», в частині пункту 3 щодо припинення позивачем державної служби та звільнення ОСОБА_1 у перший робочий день після закінчення проходження військової служби за контрактом, суди зазначили, що вони є похідними від позовних вимог про скасування результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2021 рік, детективом Національного бюро Третього відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро ОСОБА_1 з оцінкою «негативна» та висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, в частині пункту 9 висновку щодо негативної оцінки ОСОБА_1 , затверджений наказом від 22 грудня 2021 року № 184-А.
Відхиляючи посилання позивача щодо не дотримання відповідачем процедури, передбачену Порядком № 640, а саме не ознайомленням з визначеними балами, обґрунтуванням, підсумковим балом та оцінкою безпосереднього керівника за додатком 8 результатів виконання завдань державним службовцем, чим позбавлено можливості подати зауваження на ім'я суб'єкта призначення та скасування на цій підставі висновку щодо оцінювання результатів суб'єктом призначення, суд апеляційної інстанції зазначив, що копією протоколу оперативної наради від 02 грудня 2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 був присутнім на оціночній співбесіді за участю керівництва Головного підрозділу детективів, на якому йому поставлено бали за результатами оцінювання службової діяльності, за 2021 рік, - середній бал 2,2 «негативна».
Тобто, під час оперативної наради, станом на 02 грудня 2021 року, ОСОБА_1 було достеменно відомо про результати оцінювання останнього і отримання оцінки - «негативна», а тому останній не був позбавлений можливості скористатися своїм законним правом і до 17 грудня 2021 року, тобто моменту увільнення від державної служби і прийняття позивача на військову службу за контрактом, ознайомитися з визначеними балами, обґрунтуванням, підсумковим балом та оцінкою безпосереднього керівника за додатком 8 результатів виконання завдань державним службовцем, та подати зауваження на ім'я суб'єкта призначення для скасування на цій підставі висновку щодо оцінювання результатів суб'єктом призначення. Проте, зазначеного ОСОБА_1 здійснено не було, що не спростовано останнім, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Також судом зазначено, що відповідачем неодноразово надсилалися копії спірних документів на поштову адресу, вказану у матеріалах особової справи позивача, однак були повернуті установою поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Суд зауважив, що повернення поштового відправлення з відміткою про «Закінчення терміну зберігання» або відсутність інформації у відповідному месенджері про те, що особа ознайомлена з текстом повідомлень, жодним чином не зупиняють строки, установлені нормами законодавства. Тому, за таких обставин, особа вважається обізнаною з такими наказами незалежно від того, чи отримував/читав він відповідне повідомлення.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №620/10761/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування результатів завдань, висновку, наказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур