19 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 240/2403/24
провадження № К/990/1913/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є. М., суддів: Залімського І. Г., Сушка О. О.
І. Обставини справи
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року № 168 та індексації;
1.2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 доплатити йому грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та індексації..
2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2024 року позов задовольнив частково.
2.1. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум індексації при обчисленні розміру грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік.
2.2. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації.
2.3. В решті позову - відмовив.
3. Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2024 року залишив апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору та надав строк для усунення цих недоліків у п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
5. 16 грудня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою повернув Військовій частині НОМЕР_1 зазначену скаргу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Відповідач, уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
7. На обґрунтування касаційної скарги автор зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги з підстав пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Стверджує, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач отримав 05 грудня 2024 року, а заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору від 08 грудня 2024 року № 1421205121 направлено до суду засобами поштового зв'язку 09 грудня 2024 року, тобто у строк, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
8. Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.
12. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
13. У цій справі підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про усунення недоліків апеляційної скарги. Ці недоліки полягали в тому, що відповідач не надав доказів сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу Сьомого апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2024 року залишив без руху.
Вказаною ухвалою апеляційний суд надав відповідачу строк у п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору.
14. Так, вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
15. За приписами пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
16. Як висновується з апеляційної скарги та матеріалів, доданих до неї, скаржником не надано документ про сплату судового збору. Про наявність такого документа відповідач також не зазначив у переліку поданих ним додатків до апеляційної скарги.
17. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
18. З огляду на порушення відповідачем вимог оформлення апеляційної скарги в частині ненадання разом з апеляційною скаргою документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції цілком правильно застосував положення частини другої статті 298 КАС України.
19. При цьому варто зауважити, що ненадання документу про сплату судового збору слугувало єдиною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
20. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
21. Наведене свідчить, що ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертається особі, яка її подала.
22. Водночас варто зазначити, що повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.
23. Згідно з довідкою про доставку електронного листа від 06 грудня 2024 року ухвала Сьомого окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 240/2403/24 доставлена Військовій частині НОМЕР_1 до його електронного кабінету 05 грудня 2024 року о 14:26 год.
24. Отже, останній день встановленого судом строку, з урахуванням приписів статті 120 КАС України, є 10 грудня 2024 року включно.
25. У зв'язку з невиконанням вимог наведеної ухвали, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 16 грудня 2024 року, якою повернув апеляційну скаргу відповідачу.
26. Водночас в матеріалах справи міститься заява Військової частини про усунення недоліків апеляційної скарги від 09 грудня 2024 року № 648/2951 разом з квитанцією про сплату судового збору від 08 грудня 2024 року № 1421205121 у належному розмірі, які направлено до суду засобами поштового зв'язку 09 грудня 2024 року, тобто у строк, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Вказаний лист надісланий 09 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку, який надійшов до суду та зареєстрований 16 грудня 2024 року, тобто у день постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
27. Наведене свідчить, що документи на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надійшли до суду фактично у день постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, а судовий збір відповідачем сплачено 08 грудня 2024 року, тобто станом на постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 16 грудня 2024 року судовий збір за подання відповідачем апеляційної скарги був сплачений.
28. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», згідно з частиною першою статті 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому частиною другою цієї ж статті Закону визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
29. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.
30. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
31. Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.
32. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20 та у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 28 квітня 2022 року у справі № 520/10006/21, від 20 липня 2023 року у справі № 300/2856/22, від 09 серпня 2023 року у справі № 320/2743/20, від 17 жовтня 2024 року у справі № 380/7041/24.
33. Підсумовуючи, варто зазначити, що Верховний Суд не ставить під сумнів існування підстав для залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків. Водночас, постановляючи оскаржувану ухвалу від 16 грудня 2024 року апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу скаржникові, що обмежило його право на апеляційне оскарження (в аспекті доступу до суду) і стали перешкодою для захисту прав, з огляду на своєчасну сплату скаржником судового збору.
34. При цьому в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та не навів відповідних обґрунтувань, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
35. За таких обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
37. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 240/2403/24 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
С. А. Уханенко