Справа № 754/401/25 Головуючий 1-ї інстанції: Грегуль О.
Провадження №33/824/2795/2025 Доповідач: Яковлева В.С.
12 червня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Гаврика А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника Гаврика Антона Вікторовича на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса відповідно до протоколу: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник Гаврик А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 у справі №754/401/25 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник зазначає про те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, на наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано факту виявлення у ОСОБА_2 ознак сп'яніння. Зокрема на відеозаписі не зафіксовано, щоб працівники поліції світили ліхтариком в обличчя ОСОБА_1 , щоб перевірити реакцію його зіниць на світло. Будь-яким іншим чином зіниці очей ОСОБА_1 також не перевірялись. З відеозапису не вбачається, що обличчя ОСОБА_1 було неприродно блідим. На відеозаписі поведінка ОСОБА_1 є абсолютно адекватною та відповідає обставинам, в яких він опинився. Він спокійно та ввічливо спілкувався з працівниками поліції, вів з ними звичайний діалог.
Таким чином, у стороннього спостерігача повнолітнього віку, який не має жодної медичної підготовки, при перегляді відеозапису не мало виникати сумнівів у тому, що ОСОБА_1 не має ознак наркотичного сп'яніння. Поведінка, жести, рухи, риторика висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відео файлах не вказують на наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння у момент зупинки та після неї. Наведене свідчить про реальну відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння. З огляду на нездійснення поліцейськими заходів щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, працівники поліції не мали права пропонувати йому проходити огляд.
На переконання захисника, враховуючи, що у протоколі вказані зовсім інші ознаки сп'яніння, ніж озвучені ОСОБА_1 , враховуючи відсутність вчинення поліцейськими будь-яких дій на виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, можна констатувати реальну відсутність у останнього ознак сп'яніння та внесення до протоколу та озвучення надуманих ознак сп'яніння, яких у нього насправді не було.
Захисник зазначає, що працівники поліції грубо порушили свої обов'язки та порядок проведення огляду на стан сп'яніння. Так, в порушення вимог чинного законодавства, поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 , що він має право пройти огляд на стан сп'яніння самостійно, без поліцейського. Для самостійного огляду йому необхідно поїхати з адресою м. Київ, вул. Запорожця, 20, протягом двох годин з моменту складання протоколу, а висновок дослідження принести до суду.
Такі дії працівників поліції сформували у ОСОБА_1 хибне розуміння ситуації, що він начебто мав право проїхати з працівниками поліції та здати тест у лікаря нарколога, або відмовитися, потім протягом 2 годин самостійно пройти тест та принести його до суду для підтвердження того, що він не перебував у стані сп'яніння. При цьому ОСОБА_1 пояснив як відбувались події та чому він вирішив самостійно пройти огляд.
Так, 16.12.2024 року ОСОБА_1 отримав Висновок щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість. У висновку зазначено, що 07.12.2024 року не перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Як пояснив ОСОБА_1 , якщо б йому поліцейські повідомили, що до медзакладу їхати 10 хвилин і вся процедура займе не більше 30 хвилин та у нього є лише один законний варіант, а саме, у присутності поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння, то він би звичайно погодився, адже він був впевнений, що тверезий, що і підтверджено висновком лікаря нарколога.
Тобто, працівники поліції ввели ОСОБА_1 в оману щодо наявності у нього права самостійно пройти огляд на стан сп'яніння. Водночас така відмова не була його внутрішнім волевиявленням, оскільки він бажав пройти огляд, що зафіксовано на наявному у справі відеозаписі. У свою чергу, така відмова є наслідком стороннього впливу працівників поліції, що не може тягнути за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. З наявного в матеріалах справи відеозапису навпаки вбачається, що працівники поліції свідомо допускають, щоб ОСОБА_1 на своєму автомобілі поїхав на огляд на стан сп'яніння, що він і робить. Так, у суду не було достатніх доказів для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи задокументованого відсторонення водія від керування транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07.12.2024 час 20:26:00 за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 95 керував ТЗ Mercedes-Bens СLA 250 р.н. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився пройти огляд на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №191083, даними картки обліку адміністративного правопорушення, даними направлення на огляд водія транспортного засобу, відеозаписом події.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано факту виявлення у ОСОБА_2 ознак сп'яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє та звертає увагу на те, що під наявністю у особи ознак сп'яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про наявність у особи такого стану, який ґрунтується на порівнянні фізичного стану та поведінки особи зі станом та поведінкою які визначені нормативними документами і вказують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп'яніння містить суб'єктивний характер. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому зазначені ознаки, які дали поліцейському підстави висунути вимогу про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що останній має право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, і таким чином спровокував порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, поліцейський чітко запропоновував йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, а саме, проїхати до лікаря нарколога. Таку вимогу поліцейський висловлював неодноразово (05:50, 08:29). ОСОБА_1 не погодився на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. При цьому, останньому було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду (11:40).
Таким чином, відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Разом з тим, посилання апелянта на те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння є наслідком впливу працівників поліції, є неспроможними, оскільки з відеозапису вбачається, що працівники поліції не перешкоджали водієві в реалізації його права на проходження огляду, не вводили його в оману, а, навпаки, неодноразово повідомляли про необхідність проходження огляду у встановленому законом порядку.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Висновки суду першої інстанції є вмотивованими, обставини встановлені правильно з урахуванням наявних доказів, яким надано належну оцінку, у зв'язку із чим підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Гаврика Антона Вікторовича - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева