Справа № 757/36020/24-п Головуючий у 1 інстанції: Григоренко І.В.
Провадження № 22-ц/824/12625/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
18 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Косяк Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (далі - ТОВ «НОВОСЕРВІС») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . ТОВ «НОВОСЕРВІС» як обслуговуюча організація надає послуги з утримання вказаного будинку та його прибудинкової території та виконує функції балансоутримувача. 01 січня 2014 року між ТОВ «НОВОСЕРВІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та додаткових послуг № 111-160/1. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, ТОВ «НОВОСЕРВІС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 40 887,94 грн., інфляційні втрати в сумі 1021,43 грн., та три проценти річних в сумі 341,00 грн.
В листопаді 2024 року ТОВ «НОВОСЕРВІС» подало заяву про уточнення позовних вимог. Посилаючись на часткове погашення відповідачкою заборгованості, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 11 052,22 грн., інфляційні втрати в сумі 447,98 грн. та три проценти річних в сумі 148,35 грн.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «НОВОСЕРВІС» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» заборгованість за надані послуги в період з березня 2024 року по липень 2024 року в розмірі 30765,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1021,43 грн., три проценти річних в сумі 341,00 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 01 січня 2014 року між ТОВ «НОВОСЕРВІС» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг № 111-160/1. З моменту підписання вказаного договору власник квартири не змінився. Статтею 4 договору визначено обов'язок споживача оплачувати послуги та компенсувати витрати виконавця з оплати комунальних послуг у встановлені договором та чинним законодавством України строки та порядку. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору в період з березня 2024 року по липень 2024 року, за нею рахувалася заборгованість за надані послуги в розмірі 40 887,94 грн. Також на суму боргу були нараховані інфляційні втрати в сумі 1021,43 грн. та три проценти річних в сумі 341,00 грн. ОСОБА_1 фактично визнала наявну заборгованість, не подала суду відзив на позов Після відкриття провадження в справі ОСОБА_1 здійснила платежі на рахунок ТОВ «НОВОСЕРВІС» у розмірі 57 000,00 грн. та частково погасила позовні вимоги в сумі 9860,69 грн. з урахуванням поточних нарахувань за наступний період. У зв'язку з цим ТОВ «НОВОСЕРВІС» зменшило розмір позовних вимог. Станом на 27 травня 2025 року залишається несплаченою заборгованість за надані послуги в період з березня 2024 року по липень 2024 року в розмірі 30765,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1021,43 грн., три проценти річних в сумі 341,00 грн. Відтак, у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позову ТОВ «НОВОСЕРВІС».
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право власності від 02 червня 2014 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 242,3кв.м., житловою площею 146,1кв.м. (а. с. 21).
ТОВ «НОВОСЕРВІС» є обслуговуючою організацією та надавачем послуг з утримання будинку та його прибудинкової території та виконує функції балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 .
01 січня 2014 року між ТОВ «НОВОСЕРВІС» та ОСОБА_1 був укладений договір № 111-160/1 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг, предметом якого є надання виконавцем послуг з утримання з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку та на його прибудинковій території, а споживачем своєчасної оплати цих послуг з утримання будинку у строки та на умовах, передбачених цим договором (а.с.8-17).
ТОВ «НОВОСЕРВІС» з урахуванням уточнень порушило перед судом питання про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у розмірі 11 052,22 грн., інфляційних втрат в сумі 447,98 грн., та трьох процентів річних в сумі 148,35 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «НОВОСЕРВІС», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та достовірних доказів того, що відповідачка була власником або наймачем квартири АДРЕСА_1 період часу з березня 2024 року по липень 2024 року, а відтак відсутні правові підстави вважати, що вона була споживачем відповідних житлово-комунальних послуг та фактично користувалася ними у цей період, а отже, мала обов'язки зі сплати зазначених житлово-комунальних послуг. Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «НОВОСЕРВІС» спочатку просило стягнути заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 40 887,94 грн., а 26 листопада 2024 року подало заяву про уточнення позовних вимог. Зазначаючи про часткову сплату відповідачкою заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. після відкриття провадження, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 11052,22 грн., що не відповідає різниці вказаних значень.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
На підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «НОВОСЕРВІС» надало суду копію свідоцтва про право власності від 02 червня 2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 242,3 кв.м., житловою площею 146,1 кв.м. (а. с. 21).
До позовної заяви ТОВ «НОВОСЕРВІС» було долучено копію договору № 111-160/1 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг від 01 січня 2014 року, в якому ОСОБА_1 визначена як споживач послуг з утримання з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
Даних щодо зміни власника вказаної квартири у період нарахування заборгованості з березня 2024 року по липень 2024 року матеріали справи не містять. Відтак, ОСОБА_1 є споживачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , яке надавало ТОВ «НОВОСЕРВІС». А тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові ТОВ «НОВОСЕРВІС» через ненадання доказів на підтвердження права власності відповідачки на вказану квартиру.
На спростування висновків суду першої інстанції про недоведеність права власності відповідачки на квартиру представник ТОВ «НОВОСЕРВІС» долучив до апеляційної скарги копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що станом на 09 травня 2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1
ТОВ «НОВОСЕРВІС» зазначало, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим має заборгованість. Відповідно наведених у апеляційній скарзі ТОВ «НОВОСЕРВІС» до розрахунків станом на 27 травня 2025 року ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за надані послуги в період з березня 2024 року по липень 2024 року в сумі 30765,79 грн., інфляційні втрати в сумі 1021,43 грн., три проценти річних в сумі 341,00 грн. Ці суми ТОВ «НОВОСЕРВІС» просило стягнути з відповідачки за наслідком скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, відповідно до поданої у листопаді 2024 року заяви про уточнення позовних вимог, ТОВ «НОВОСЕРВІС» просило стягнути з відповідачки заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у сумі 11 052,22 грн., інфляційні втрати в сумі 447,98 грн., та три проценти річних в сумі 148,35 грн. Вказані суми визначені позивачем з урахуванням часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В матеріалах справи відсутні докази на спростування позовних вимог ТОВ «НОВОСЕРВІС». Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» підлягає стягненню заборгованістьза надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у сумі 11 052,22 грн., інфляційні втрати в сумі 447,98 грн., та три проценти річних в сумі 148,35 грн.
Відповідно, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаних вимог ТОВ «НОВОСЕРВІС».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» підлягає стягненню 3028,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
В суді першої інстанції ТОВ «НОВОСЕРВІС» також просило стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Правничу допомогу ТОВ «НОВОСЕРВІС» в суді першої інстанції надавала адвокат Косяк Н.В.
На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Косяк Н.В. надала копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера на надання правничої допомоги від 02 серпня 2024 року, укладеного із Адвокатським бюро «Наталії Косяк» договору про надання правової допомоги від 01 червня 2024 року та акту №11/01 від 06 серпня 2024 року приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги. Відповідно до вказаних документів вартість витрат ТОВ «НОВОСЕРВІС» на правничу допомогу склала 10 000,00 грн.
Надання правничої допомоги ТОВ «НОВОСЕРВІС» адвокатом Косяк Н.В. в суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи, а тому ТОВ «НОВОСЕРВІС» має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, ч.3 ст.141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, надання правничої допомоги ТОВ «НОВОСЕРВІС» в суді першої інстанції фактично зводилося до підготовки та подання позовної заяви. Підготовка позовної заяви не потребувала аналізу великої кількості документів та нормативно-правових актів, враховуючи, що ТОВ «НОВОСЕРВІС» є товариством, яке надає житлово-комунальні послуги, такий позов фактично є бланкетним.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги до вартості правничої допомоги, окрім витрат на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, адвокатом було окремо визначено витрати на ознайомлення з наданими позивачем матеріалами щодо заборгованості, формування правової позиції, а також виготовлення копії документів та формування належним чином оформлених пакетів документів.
З урахуванням ціни позову, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» підлягає стягненню 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
За наслідком розгляду апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» підлягає стягненню 4542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Представник ТОВ «НОВОСЕРВІС» порушив питання про відшкодування витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження. На підтвердження таких витрат надав копію укладеного із Адвокатським бюро «Наталії Косяк» договору №07/25 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, у п. 4 якого визначено вартість послуг адвоката щодо надання правничої допомоги на стадії апеляційного провадження в розмірі 15 000,00 грн.
Надання правничої допомогиадвокатом Косяк Н.В. в суді апеляційної інстанції підтверджується матеріалами справи. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОСЕРВІС» підлягає стягненню 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Косяк Наталії Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС'заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з березня 2024 року по липень 2024 року у сумі 11 052,22 грн., інфляційні втрати в сумі 447,98 грн., та три проценти річних в сумі 148,35 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС»3028,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС»4542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.