1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , накладено арешт у кримінальному провадженні №22025101110000041 від 18 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 29 травня 2025 року під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 14, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що копію оскаржуваного рішення отримано адвокатом 14 липня 2025 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 21 липня 2025 року. Відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що слідчим подано клопотання з пропущенням строку, передбаченого КПК України.
Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні скріншоти та докази, що підтверджують факт того, що на телефоні ОСОБА_5 з телеграм акантів надіслано фото, переписка, тощо, що стосується місця розташування військових формувань.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановлений законом спосіб. 12 серпня 2025 року на електронну адресу суду прокурор надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив проводити судове засідання у його відсутність, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників судового провадження, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 08 липня 2025 року клопотання слідчого розглянуто без виклику власника майна чи його представника. Копію оскаржуваного рішення отримано адвокатом 14 липня 2025 року (а.с.85), апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 21 липня 2025 року. Відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року, дотримано.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22025101110000041, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , не пізніше 12.12.2024, виник умисел, направлений на вчинення кримінально караного діяння, що полягає у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом поширення інформації про місце розташування військовослужбовців під час виконання їх службових обов'язків.
Так, ОСОБА_5 , з використанням облікового запису в месенджері «Telegram» з нікнеймом « ОСОБА_9 » (id НОМЕР_3) опублікував у телеграм-чаті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якій несанкціоновано здійснюється поширення інформації про місцезнаходження та переміщення співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проведення мобілізаційних заходів на території оперативного забезпечення відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
29 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
29 травня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 14, IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
29 травня 2025 року постановою старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
25 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5
30 травня 2025 року старший слідчий 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , направив поштовим зв'язком до Солом'янського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає підозрюваний ОСОБА_5 , з метою збереження речового доказу.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22025101110000041, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно частково накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи апелянта, що клопотання подано із порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 170 КПК України є необґрунтованими. Із матеріалів провадження убачається, що обшук проведено 29 травня 2025 року (а.с.43-47), клопотання направлено засобами поштовими зв'язку 30 травня 2025 року (а.с.49), відтак строк на подачу клопотання дотримано.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Окрім того, 18 липня 2025 року з кримінального провадження № 22025101110000041 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у кримінальне провадження за № 22025101110000820.
В подальшому у кримінальному провадженні № 22025101110000820 досудове розслідування завершено та 24 липня 2025 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 скеровано до суду для розгляду його по суті.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 760/14760/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/824/5882/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК