11 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.07.2025 задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.09.2025, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і клопотання не містить посилання на матеріали, які обґрунтовують існування цих ризиків.
Справа № 752/1322/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5934/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Фактично підозрюваному продовжено строк тримання під вартою лише на підставі тяжкості інкримінованого йому злочину, що є неправомірним.
Більше того, в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б вказували на злочинні дії ОСОБА_7 , а тому відсутні підстави вважати підозру за ст. 307 КК України обґрунтованою.
Крім того, слідчий суддя не врахував, що підозрюваний має постійне місце проживання та потребує лікування після отримання тяжкої травми голови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , в режимі відеоконференцзв'язку, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка також приймала участь в режимі відеоконференцзв'язку та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000838 від 31.10.2022 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
28.05.2025 ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України, та у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичного засобу, у великих розмірах, вчинені повторно, організованою групою, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.05.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.07.2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000838 від 31.10.2022 продовжено до п'яти місяців, тобто до 28.10.2025.
21.07.2025 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , в якому просив продовжити стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 22.07.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.09.2025, без визначення розміру застави.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На підставі досліджених доказів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в матеріалах провадження доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, у клопотанні слідчим доведено наявність обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд процесуальних та слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також конкретні обставини кримінального провадження та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого та можуть перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадженню, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, характеру та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, є обґрунтованимі підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п. п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність підстав вважати підозру за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України обґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
За таких обставин, посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах клопотання достатніх доказів, які б вказували за злочинні дії ОСОБА_7 , є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, а також те, що підозрюваний потребує лікування після отримання тяжкої травми голови, не спростовують висновків суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості медичного характеру, які вказують на неможливість підозрюваного утримуватись під вартою за станом здоров'я та неможливості отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3