11 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 18.07.2025 задоволено частково клопотання старшого слідчого СВ Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 31 день, в межах строку досудового розслідування, до 17.08.2025 включно.
Взято підозрюваного ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Справа № 753/15187/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5919/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що в матеріалах клопотання відсутні докази, які є похідними від об'єктивних фактів, що в свою чергу позбавляє можливості дослідити об'єктивні обставини справи та дійти висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 .
Долучені до клопотання докази жодним чином не вказують на наявність обґрунтованої підозри та винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також апелянт вказувала про відсутність достатність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий та прокурор.
Ризик переховування від органів досудового розслідування обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, проте такий ризик не може бути встановлений лише на суворості можливого покарання.
Слідчий не надав доказів того, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування. Крім того, будучи обізнаним про наявність кримінального провадження, ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його бажання втекти чи переховуватись.
Дані про особу підозрюваного свідчать про наявність міцних соціальних зв'язків, а саме ОСОБА_6 одружений, має малолітню дитину, постійне місце проживання, займається волонтерською діяльністю, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності.
Посилання слідчого на те, що ОСОБА_6 не прибув на виклик для його допиту в якості підозрюваного, є безпідставним, оскільки останній не з'явився з поважних причин, через зайнятість його захисника, про що було завчасно подано до слідчого клопотання про перенесення допиту на іншу дату.
Ризик незаконного впливу на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення є необґрунтованим, і відсутність зазначення конкретики щодо можливого та реального впливу зі сторони підозрюваного позбавило сторону захисту навести конкретні докази щодо спростування таких тверджень.
Більше того, ОСОБА_6 з деякими підозрюваними взагалі незнайомий або малознайомий, що виключає можливість вчинення незаконного тиску на цих осіб з боку підозрюваного.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення взагалі є безпідставним та є лише необґрунтованим припущенням органу досудового розслідування.
Також, на думку апелянта, стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100020001325 від 08.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.
17.06.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню шляхом усунення перешкод, вчиненому повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 332 КК України; у підробленні та збуті офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем та іншою особою, вчинені повторно, у складі організованої групи, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України.
17.07.2025 старший слідчий СВ Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням застави в розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму ля працездатних осіб, що становить 4 542 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 18.07.2025 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 31 день, в межах строку досудового розслідування, до 17.08.2025 включно.
Взято підозрюваного ОСОБА_6 під варту в залі суду.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, слідчим суддею обгрунтовано встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному заставу в розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень, яка, на переконання колегії суддів, буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому злочинів, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість підозри та відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що у клопотанні не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, беручи до уваги характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слід зазначити, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
При цьому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 одружений, має малолітню дитину, постійне місце проживання, займається волонтерською діяльністю, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, не спростовують правильність висновків слідчого судді про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не є достатньою підставою для зміни підозрюваному запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3