19 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/12979/19
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкцій у розмірі 21393,75 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 1039,23 грн.
Позов обґрунтовано тим, що згідно звіту ТОВ «Фемеліфрукт» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік відповідачем не виконано нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю. Зокрема, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2018 році становила 8 осіб, а тому відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, в той час, як вбачається з поданої відповідачем звітності, останній у 2018 році не працевлаштував жодної особи з інвалідністю. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2019 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 21393,75 грн. Проте вказану суму не було сплачено, у зв'язку з чим було нараховано пеню за період з 16 квітня 2019 року по 05 липня 2019 року у розмірі 1039,23 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ТОВ «Фемеліфрукт» було засноване як юридична особа у серпні 2018 року, однак повноцінно розпочало свою роботу лише з листопада 2018 року. На той час фактично на підприємстві працював лише директор Аніскіна Г.Є. З 02 листопада 2018 року на роботу було прийнято особу з інвалідністю - Новікову О.О. на посаду приймальника замовлень. У подальшому 30 листопада 2018 року було введено в дію штатний розпис у кількості 59 штатних одиниць, а тому на виконання положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» на роботу у підприємство було прийнято ще двох осіб з інвалідністю. Враховуючи наведене, відповідач вказав, що ним було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Крім цього, формуючи звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, відповідачем було дотримано вимоги Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2020 року №591. У зв'язку з цим відповідач вважає, що він не підлягає притягненню до відповідальності та не зобов'язаний сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято дану справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; роз'яснено, що її розгляд починається спочатку; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Після прийняття Чернівецьким окружним адміністративним судом даної справи до свого провадження від учасників справи не надходило жодних документів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» №1 від 21 серпня 2018 року вирішено створити ТОВ «Фемеліфрукт» з призначенням Аніскіної Ганни Євгенівни на посаду директора Товариства.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 серпня 2018 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Фемеліфрукт» із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.
Наказом директора ТОВ «Фемеліфрукт» №1-К від 02 листопада 2018 року затверджено і введено в дію з 05 листопада 2018 року штатний розпис у кількості 34 штатних одиниці.
З матеріалів справи вбачається, що наказом директора ТОВ «Фемеліфрукт» №ФФ000000003-0000000025 від 02 листопада 2018 року прийнято на роботу з 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 на посаду приймальника замовлень, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Наказом директора ТОВ «Фемеліфрукт» №2-К від 30 листопада 2018 року внесено зміни у штатний розпис у зв'язку з розширенням підприємства, затверджено і введено в дію з 03 грудня 2018 року штатний розпис у кількості 59 штатних одиниць.
Наказом директора ТОВ «Фемеліфрукт» №15-52 від 30 листопада 2018 року з 03 грудня 2018 року прийнято на роботу Козачка Олександра Юрійовича на посаду комірника, який згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серпії РВН №0187194 є особою з інвалідністю третьої групи.
Також наказом директора ТОВ «Фемеліфрукт» №ФФ000000023-0000000062 від 30 листопада 2018 року прийнято на роботу з 03 грудня 2018 року ОСОБА_2 на посаду приймальника замовлень, яка згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №097166 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
04 лютого 2019 року ТОВ «Фемеліфрукт» подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому у розділі «Кількість працівників та фонд оплати праці» вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (код рядка - 01) складає 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка - 02) - не вказано інформації, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (код рядка - 03) складає 1 особа.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивач нарахував позивачу суму адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця для інвалідів у сумі 21393,75 грн. Крім цього, у зв'язку з несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій у вказаній вище сумі відповідачу нараховано пеню за 81 день прострочення (за період з 16 квітня 2019 року по 05 липня 2019 року) у розмірі 1039,23 грн.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» у добровільному порядку не сплатило адміністративно-господарські санкції та пеню, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до адміністративного суду з позовом.
Вирішуючи справу, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною третьою статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною четвертою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, законодавством чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
На підприємство покладається обов'язок працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та подання відповідної звітності про таку кількість створених робочих місць до органів соціального захисту інвалідів.
Поряд з цим, законом не визначено обов'язку підприємства здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 15 квітня 2019 року №824/370/17-а, від 27 лютого 2020 року у справі №400/1254/19.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року по справі №440/2008/19 також наведено висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що визначені в частині першій статті 18 Закону №875-XII.
Водночас, у названій вище постанові наголошено на тому, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Наведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною і у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №809/750/17.
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо: організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі - Порядок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
На виконання зазначеної вище норми наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10 лютого 2007 року №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 року за №117/13384 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Цим же наказом затверджено Інструкцію щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - Інструкція №42).
Так, згідно з пунктом 3.1 Розділу 3 Інструкції №42 у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (із змінами).
У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (пункту 3.2 Розділу 3 Інструкції №42).
Пунктом 3.3 Розділу 3 Інструкції №42 встановлено, що у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.
Відповідно до пункту 3.4 Розділу 3 Інструкції №42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Як вбачається зі змісту звіту ТОВ «Фемеліфрукт» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, у рядку 02 розділу «Кількість працівників та фонд оплати праці» відповідачем не вказано середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність осіб. При цьому у рядку 03 цього ж розділу зазначено, що середньооблікова кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у підприємстві відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особа.
Таким чином, на думку позивача, відповідачем упродовж звітного періоду (2018 рік) було порушено норматив робочих місць, що полягало у невжитті відповідних заходів з працевлаштування на підприємстві особи з інвалідністю.
Між тим, суд звертає увагу на таке.
Як свідчать наявні у справі матеріали, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа з 23 серпня 2018 року, однак фактично прийом працівників на роботу у підприємство було розпочато лише з листопада 2018 року у зв'язку із затвердженням штатного розпису у кількості 34 штатних одиниці на підставі наказу директора ТОВ «Фемеліфрукт» №1-К від 02 листопада 2018 року. Тобто, звітний період про зайнятість та працевлаштування інвалідів у ТОВ «Фемеліфрукт» у 2018 році охоплювався починаючи з 05 листопада 2018 року (дата введення в дію штатного розпису) по 31 грудня 2018 року. Упродовж зазначеного часу (листопад та грудень 2018 року) директором підприємства прийнято на роботу трьох осіб з інвалідністю.
Таким чином, враховуючи вимоги пунктів 3.2 та 3.4 Розділу 3 Інструкції №42, середньооблікова кількість штатних працівників у ТОВ «Фемеліфрукт» за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, підлягала обчисленню наступним чином: 3 (кількість осіб з інвалідністю, що працювали на підприємстві упродовж звітного періоду) / 12 (кількість календарних місяців у звітному році) = 0,25. Вказане число підлягає округленню до цілого, однак оскільки у даному дробовому числі після коми цифра 2, то таке підлягає заокругленню у бік зменшення.
Відповідно, правомірним є зазначення відповідачем у рядку 02 розділу «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за звітний період 2018 року того, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила впродовж звітного періоду 0 осіб.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» у 2018 році не допустило порушень Закону №875-XII, зокрема, за вказаний звітний період ним дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і належним чином подано звітність до територіального органу Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовується як захід впливу на порушника у сфері господарювання.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. У разі доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.
На переконання суду, позиція позивача щодо невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає встановленим у справі обставинам та суперечить змісту наявних у ній матеріалів, адже не зазначення відповідачем у рядку 02 розділу «Кількість працівників та фонд оплати праці» Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за звітний період 2018 року відомостей про середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (тобто така кількість становила 0 осіб), обумовлене тим, що при розрахунку значення рядку 02 у Звіті взято за основу взято тривалість календарного року в цілому, в той час як фактично ТОВ «Фемеліфрукт» протягом 2018 року функціонувало лише починаючи з листопада, тобто 2 календарних місяці. Крім цього, враховуючи те, що за результатами проведених розрахунків було отримано дробове число, яке становить 0,25, яке було заокруглено у бік зменшення, то правомірним є зазначення у Звіті кінцевого значення середньооблікової кількості штатних працівників у ТОВ «Фемеліфрукт», яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 0 осіб.
Також суд зауважує, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону №875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду постанові від 10 липня 2018 року у справі № 808/2646/15.
Поряд з цим, як уже встановлено судом, у 2018 році відповідач упродовж звітного періоду не вчиняв порушень Закону №875-XII, дотримавши норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з поданням відповідної звітності, а також фактично працевлаштувавши упродовж листопада-грудня 2018 року трьох осіб з інвалідністю.
Отже, враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» були виконані вимоги Закону №875-XII в частині дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а доказів, які підтверджували би протилежне, Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Таким чином, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю є необґрунтованим, а тому позов у частині стягнення адміністративно-господарських санкцій не підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Враховуючи те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» не підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції, то стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
При вирішенні даного спору судом також взято до уваги правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі №812/1164/18.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не доведено законність заявлених у позові вимог, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 серпня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Велика Васильківська, 104, м. Київ, код ЄДРПОУ 22869098), відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемеліфрукт» (вул. Пушкінська, 21, кв. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 42414620).
Суддя О.П. Лелюк