18 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4772/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 87 - 93/, просив:
1) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти та надати ОСОБА_1 :
-довідку форми 5 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
-довідку про виплати під час лікування;
-наказ про виведення ОСОБА_1 поза штат під час лікування з вказанням причин.
2) зобов'язати Міністерство оборони України надати інформацію про юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 для направлення рапортів, так як само МОУ відмовилась надіслати рапорти до Військової частини НОМЕР_1 та надати інформацію про їх адресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що неодноразово звертався до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати довідку форми 5 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідку про виплати під час лікування, наказ про виведення поза штат під час лікування з вказанням причин, однак відповіді не отримав, у зв'язку з чим 01.04.2025 надіслав рапорти до Міністерства оборони України, проте 07.05.2025 отримав відповідь останнього з відмовою у задоволенні вимог та поверненням рапортів. На переконання позивача, відповідачами допущено бездіяльність щодо розгляду його рапортів, оскільки у межах строку, визначеного пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України не розглянули по суті заяву та рапорти позивача та не прийняли жодного рішення за результатами їх розгляду.
2. Стислий зміст заперечень відповідачів
У відзиві на позовну заяву /а.с. 100 - 105/ представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що позивач направляв рапорти, в яких ініціював певні питання та отримання документів, не Військовій частині НОМЕР_1 , хоча достовірно знав про юридичну адресу та місце перебування відповідальних осіб військової частини за прийняття кореспонденції, тому відповідач , не будучи обізнаним про відповідні рапорти, не міг вчинити бездіяльність та порушити права позивача. Стосовно вимог позивача в частині видачі довідки про обставини травми зауважував, що за результатами службової перевірки було складено відповідну довідку та видано наказ командиром військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2025 № 156, яким визнано відсутність порушень у діях працівників медичного пункту військової частини НОМЕР_1 у невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) через складання первинної медичної карти форми № 100 неуповноваженою особою та за відсутності відповідних підстав (отримання поранення під час виконання бойового завдання). Акцентував увагу на тому, що відповідно до витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 жодних відомостей про отримані травми (поранення, контузії, каліцтва) старшим сержантом ОСОБА_1 не зафіксовані.
Представник відповідача Міністерства оборони України у відзиві на позовну заяву /а.с. 126 - 130/ також заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що єдиною дією, вчиненою Міноборони щодо позивача, було отримання його поштового відправлення 01 квітня 2025 року, в якому містилися рапорти, адресовані командиру військової частини НОМЕР_1 . Встановивши, що Міноборони не є належним адресатом цих документів, воно, діючи в суворій відповідності до закону, повернуло кореспонденцію відправнику, про що свідчить відповідь від 08 квітня 2025 року та поштовий конверт, додані позивачем до матеріалів справи. Жоден нормативно-правовий акт не покладає на Міноборони обов'язку приймати та пересилати кореспонденцію військовослужбовців до їхніх військових частин. Прийняття та розгляд таких рапортів було б прямим перевищенням повноважень, що є неприпустимим. При цьому, на переконання відповідача, вимога позивача до Міноборони надати юридичну адресу військової частини, є штучним приводом для залучення його до справи як відповідача.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.05.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до закінчення п'ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалою суду від 27.05.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до закінчення п'ятиденного строку з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призначений на посаду командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення з 24.07.2024 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2024 № 219 /а.с. 108 -109/.
З 03.10.2024 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2024 № 293 /а.с. 111/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.01.2025 № 6 відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи - до їх повернення) увільнено старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти , з займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 /а.с. 112/.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 № 144 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та визнано таким, що 20 травня 2025 року вибув до нового місця проходження служби /а.с. 113 - 114/.
01.04.2025 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Міністерства оборони України заяву, в якій просив надіслати його рапорти до військової частини НОМЕР_1 , оскільки відсутня юридична адреса для направлення рапортів до командира вказаної військової частини /а.с. 56/. У додатках до заяви долучив: рапорт про надання форми 5, рапорт про надання форми 6, рапорт про надання направлення на проходження ВЛК, рапорт про надання наказу про виведення поза штат під час лікування, рапорт про надання довідки про виплати під час лікування, копія вивписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 724 /а.с. 21 - 22, 25 - 27, 29 - 30/.
Зазначена заява ОСОБА_1 з додатками надійшла до Міністерства оборони України 08.04.2025 вх. № С-70931 /а.с. 56/.
Листом Міністерства оборони України від 10.04.2025 № 220/63/ВихЗВГ/1106 на звернення ОСОБА_2 стосовно направлення рапортів повідомлено, що у зверненні відсутні дані, які б свідчили про право звернення до Міноборони у порядку статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку з чим повернуто звернення без розгляду /а.с. 68/. Одночасно поінформовано, що заявник має право подати рапорт до своїх командирів (начальників) відповідно до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міноборони, затвердженого наказом Міноборони від 06.08.2024 № 531, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559, зокрема, через мобільний застосунок Армія +.
Вважаючи, що має місце бездіяльність відповідачів щодо розгляду його рапортів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписам частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
За змістом статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Наказ Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 531 військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
За змістом пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлені строки розгляду паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками), які обчислюються із дня (часу) подання військовослужбовцем відповідного рапорту.
Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що, на переконання позивача, відповідачами допущено бездіяльність щодо розгляду його рапортів про надання довідки форми 5 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); довідки про виплати під час лікування; наказу про виведення ОСОБА_1 поза штат під час лікування з вказанням причин.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2025 позивач надіслав засобами поштового зв'язку до Міністерства оборони України заяву, в якій просив надіслати його рапорти до військової частини НОМЕР_1 , оскільки відсутня юридична адреса для направлення рапортів до командира вказаної військової частини /а.с. 56/. У додатках до заяви долучив: рапорт про надання форми 5, рапорт про надання форми 6, рапорт про надання направлення на проходження ВЛК, рапорт про надання наказу про виведення поза штат під час лікування, рапорт про надання довідки про виплати під час лікування, копія вивписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 724 /а.с. 21 - 22, 25 - 27, 29 - 30/.
Зазначена заява ОСОБА_1 з додатками надійшла до Міністерства оборони України 08.04.2025 вх. № С-70931 /а.с. 56/.
Листом Міністерства оборони України від 10.04.2025 № 220/63/ВихЗВГ/1106 на звернення ОСОБА_2 стосовно направлення рапортів повідомлено, що у зверненні відсутні дані, які б свідчили про право звернення до Міноборони у порядку статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку з чим повернуто звернення без розгляду /а.с. 68/. Одночасно поінформовано, що заявник має право подати рапорт до своїх командирів (начальників) відповідно до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міноборони, затвердженого наказом Міноборони від 06.08.2024 № 531, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559, зокрема, через мобільний застосунок Армія +.
Таким чином, рапорти про надання довідки форми 5 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); довідки про виплати під час лікування; наказу про виведення ОСОБА_1 поза штат під час лікування з вказанням причин позивач надіслав лише до Міністерства оборони України.
Доказів надіслання (подання) вказаних рапортів до Військової частини НОМЕР_1 позивачем не надано. Факт отримання рапортів Військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву заперечується.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що в ході розгляду справи сторонами не надано доказів отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапортів позивача про надання довідки форми 5 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідки про виплати під час лікування, наказу про виведення ОСОБА_1 поза штат під час лікування з вказанням причин, відсутні підстави для висновку про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо розгляду відповідних рапортів.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти та надати ОСОБА_1 довідку форми 5 обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідку про виплати під час лікування, наказ про виведення ОСОБА_1 поза штат під час лікування з вказанням причин є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерства оборони України надати інформацію про юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 для направлення рапортів, так як МОУ відмовилась надіслати рапорти до Військової частини НОМЕР_1 та надати інформацію про їх адресу, суд зауважує таке.
Перш за все, суд звертає увагу на те, що позивач не оскаржує дії Міністерства оборони України щодо повернення його рапортів листом від 10.04.2025 № 220/63/ВихЗВГ/1106.
Також суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не встановлено, що позивач звертався до Міністерства оборони України із заявою про надання інформації щодо юридичної адреси Військової частини НОМЕР_1 і відповідачем відмовлено у наданні таких відомостей.
При цьому суд звертає увагу на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву у цій справі із доказами його надіслання позивачу і у відзиві зазначено юридичну адресу Військової частини НОМЕР_1 .
Варто взяти до уваги, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Види позовів дефіновано у статті 5 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Звернення до суду у правовій державі є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб від можливих порушень з боку адміністративних органів. Конституція України у частині другій статті 55 гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
При цьому, згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.
Способи захисту порушеного права особи унормовані статтею 245 КАС України, якою чітко визначені повноваження суду при вирішенні різних категорій справ. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В контексті наведеного, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, адміністративний суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорено таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушення прав позивача Міністерством оборони України у зв'язку з ненаданням інформації про юридичну адресу Військової частини НОМЕР_1 , оскільки позивач не порушував це питання перед відповідачем.
Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерства оборони України надати інформацію про юридичну адресу військової частини НОМЕР_1 для направлення рапортів є передчасними та з огляду на відсутність порушеного права та відповідно підстав для судового захисту, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже, у позові належить відмовити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Беручи до уваги те, що у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України ( пр-т Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ, 03168 , ідентифікаційний код 00034022) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол