про залишення позовної заяви без руху
18 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/11170/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправним нарахування відповідачем суми додаткової винагороди позивачу за квітень 2022 року у меншому розмірі, ніж передбачено у Постанові КМУ №168;
- зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоотриманої додаткової винагороди за квітень 2022 року у сумі 24193,55 грн;
- визнання протиправним ненарахування відповідачем суми додаткової винагороди позивачу у березні 2023 року, квітні 2023 року та травні 2023 року передбаченою Постановою КМУ №168;
- зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити суму недоотриманої додаткової винагороди в сумі 90000 грн. (дев?яносто тисяч гривень) за березень 2023 року, квітень 2023 року та травень 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби, яка в силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з тим, стаття 122 КАС України, зокрема частина п'ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці визначений нормами статті 233 Кодексу законів про працю України, які для цих спірних правовідносин є спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто до 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тобто з 19 липня 2022 року) "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
У постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який тривав по 19 липня 2022 року, застосовується норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а саме: особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а до вимог щодо стягнення заробітної плати за період, який розпочався з 19 липня 2022 року, застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на викладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, позивачем дотримано строк звернення до суду із позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з квітня 2022 року по 18 липня 2022 року.
Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме: щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (чинним з 20 липня 2018 року), грошове забезпечення виплачується, зокрема, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Отже, грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Така особа має реальну, об'єктивну можливість, без зайвих зволікань виявити належну зацікавленість до стану своїх прав та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період.
На переконання суду, особа, яка щомісячно отримує грошове забезпечення, повинна звернутися до роботодавця із заявою щодо отримання інформації про те, як обраховане грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, - без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом трьохмісячного строку звернення до суду, а тому отримання особою від роботодавця інформації стосовно нарахування грошового забезпечення поза межами встановленого законом строку звернення до суду є наслідком власної пасивної поведінки такої особи, допущеної нею впродовж всього строку, який пропущено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що про порушення свого права внаслідок ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року позивач дізнався або повинен був дізнатися (мав таку можливість) після отримання відповідних сум грошового забезпечення у відповідному місяці 2022 -2023 років, після чого без зайвих зволікань та до закінчення встановленого законом строку звернутися (у разі необхідності) до роботодавця щодо отримання інформації про те, як обраховане грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів, або про підстави ненарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період.
Тож позивач, звернувшись до суду з позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, а саме: сум додаткової винагороди за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року - 12 серпня 2025 року, пропустив трьохмісячний строк звернення до суду, що встановлений законом.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення з доказами поважності причин пропуску такого строку до позову не додано.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 169 вказаного Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 122, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліку - упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по травень 2023 року з доказами поважності причин його пропуску (зокрема, доказами на підтвердження наявності у позивача непереборних перешкод щодо звернення до відповідача у період, який пропущено, із рапортом щодо отримання детального розрахунку спірного грошового забезпечення )
або
позовної заяви (із зазначенням позовних вимог, в яких спірним періодом буде період з квітня 2022 року по 18 липня 2022 року) та копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи ( квитанції про доставку електронного листа в електронний кабінет учасників справи).
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви вона буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Н.І. Слободянюк