19 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9300/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 163850009363 від 11.06.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком та в не зарахуванні до страхового стажу та заробітної плати періодів роботи з 15.03.1984 по 30.09.1984; з 15.10.1990 по 25.01.1991; з 01.06.2004 по 30.11.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2008 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу та заробітної плати періоди роботи з 15.03.1984 по 30.09.1984; з 15.10.1990 по 25.01.1991; з 01.06.2004 по 30.11.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2008, та здійснити призначення виплату пенсію позивачу з моменту звернення її з відповідною заявою до відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 163850009363 від 02.06.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону, у зв'язку з відсутністю стажу 32 роки. Зокрема, підставою для відмови в призначенні пенсії та не зарахуванні періодів роботи до страхового стажу ПФУ зазначило відсутність документів про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди та у заяві не зазначено про причини неможливості їх отримання. Після усунення недоліків, які були зазначені в Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 163850009363 від 02.06.2025 року, 04.06.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії та подано відповідний пакет документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 163850009363 від 11.06.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. За результатом розгляду заяви Позивача Відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди: з 15.03.1984 по 30.09.1984, з 15.10.1990 по 25.01.1991, згідно записів в трудовій книжці ( НОМЕР_1 від 25.05.1983), оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації; з 01.06.2004 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 31.03.2008, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Також, в оскаржуваному Рішенні зазначено, що право на отримання пенсії відповідно до ст. 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 63-річного віку, 12.05.2028 року.Вважаємо Рішення Відповідача за № 163850009363 від 11.06.2025 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного. Щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 15.03.1984 по 30.09.1984, з 15.10.1990 по 25.01.1991, згідно записів в трудовій книжці ( НОМЕР_1 від 25.05.1983), оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації. 27.02.1984 ОСОБА_1 отримала Диплом з відзнакою в тому, що вона в 1980 році вступила до Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму і в 1984 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності «Геологія і розвідка нафтових і газових родовищ». Після закінчення навчання Позивача було направлено працювати в райони Крайньої Півночі (рф), де вона працювала з 15.03.1984 до 30.09.1990 та з 15.10.1990 до 25.01.1991, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці Позивача НОМЕР_1 від 25.05.1983 (записи №№ 4-8) та довідками заповідника «Юганський», які є додатками до позовної заяви. Таким чином, записи в трудовій книжці свідчать про виконання робіт, що підлягають зарахуванню до страхового стажу. Відповідач противно не зарахував до загального трудового стажу та заробітної плати Позивача період з 15.03.1984 до 30.09.1990 року та з 15.10.1990 до 25.01.1991 року роботи в російській федерації, оскільки припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 01.06.2004 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 31.03.2008, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та керуючись Постановою ВРУ від 14.02.1992 року «Про введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» 17.01.1992 року на зборах уповноважених колгоспу імені Радянської Конституції було прийняте рішення про реорганізацію господарства в колективне сільськогосподарське підприємство «Великосолонцівське», яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов'язками. На виконання Указу Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» 02.02.2000 року на зборах уповноважених колективного сільськогосподарського підприємства «Великосолонцівське» було прийнято рішення про реорганізацію господарства в приватну агрофірму «Великосолонцівська», яка є правонаступником прав і обов'язків колективного сільськогосподарського підприємства «Великосолонцівське» в межах частки майна, переданого засновнику агрофірми (згідно архівної довідки № 07-04-Н/149 від 13.09.2024 року). Відповідно до Наказу № 2 від 03.02.2000 року Позивач була прийнята на осаду бухгалтера-касира по переводу з КСП «Великосолонцівська» де рацювала до 01.10.2008 року (згідно записів із трудової книжки Позивача НОМЕР_2 від 25.05.1983 (записи №№ 14-15) та архівної довідки № 01- 3/209 від 08.07.2024 року). Відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення (перерахунок) пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства (архівні довідки заповнювались з документів підприємства), не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інформацію та копії документів, щодо вірного періоду не зарахованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоду роботи до страхового стажу (з 15.03.1984 по 30.09.1984 як зазначено в оскаржуваному рішенні, чи з 15.03.1984 по 30.09.1990 як зазначено в трудовій книжці та Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 163850009363 від 02.06.2025 року) та 23.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли витребувані матеріали.
18.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на відсутність правових підстав для призначення пенсії. Зазначив, що 04.06.2025 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, яку розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням та прийнято рішення від 11.06.2025 № 163850009363 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з недостатньою кількістю страхового стажу. Водночас, в тексті рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.06.2025, в частині неврахування періодів трудової діяльності, було помилково зазначено: період з 15.03.1984 по 30.09.1984, замість необхідного по 30.09.1990. Головним управлінням прийнято нове рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.06.2025 № 163850009363 (зареєстроване 14.07.2025 вх. № 14086/03-16). Рішення від 11.06.2025 № 163850009363, зареєстроване 11.06.2025 за вх. № 11694/03-16, потрібно вважати не дійсним. Отже, провадження підлягає закриттю, оскільки предмет спору відсутній, так як, оскаржуване рішення є недійсним. Таким чином, просив суд закрити провадження у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
26.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 02.06.2025 прийнято рішення № 163850009363, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, у зв'язку з відсутністю стажу 32 роки. Зокрема, підставою для відмови в призначенні пенсії та не зарахуванні періодів роботи до страхового стажу ПФУ зазначило відсутність документів про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди та у заяві не зазначено про причини неможливості їх отримання.
У подальшому, а саме 04.06.2025, ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 11.06.2025 прийнято рішення № 163850009363, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Приймаючи вищевказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виходило з того, що "вік заявниці 60 років. Працює. Відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63-річного віку мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років Відповідно до порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу PCP для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 № 562, якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. В заяві не зазначено про неможливість отримання інформації від інших держав щодо неодержання пенсії за періоди роботи на їх територіях. У зв'язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31 грудня 1991 року. Відповідно до статті 24-1 Закону періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Страховий стаж особи становить 25 років 6 місяців 14 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: з 15.03.1984 по 30.09.1984, з 15.10.1990 по 25.01.1991, згідно записів в трудовій книжці ( НОМЕР_4 від 25.05.1983), оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації; з 01.06.2004 по 30.11.2006, з 01.01.2007 по 31.03.2008, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України".
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Однією з підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.03.1984 по 30.09.1984, з 15.10.1990 по 25.01.1991, згідно записів в трудовій книжці ( НОМЕР_4 від 25.05.1983), було те, що трудова діяльність проходила на території російської федерації.
Перевіряючи обґрунтованість таких тверджень відповідача, суд із записів трудової книжки серії НОМЕР_4 установив, що ОСОБА_1 у період:
- з 15.03.1984 по 30.09.1990 працювала оператором-колектором 3 розряду Юганської нафтогазрозвідувальної експедиції в районі Крайньої Півночі,
- з 15.10.1990 по 25.01.1991 працювала техніком Негут-Яхського лісництва.
Таким чином період роботи позивача з 15.03.1984 по 30.09.1990 та з 15.10.1990 по 25.01.1991 підтверджуються записами трудової книжки.
Стосовно посилань відповідача на постанову КМУ від 16.05.2025 №562, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
01.12.2022 прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-IX (надалі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.
При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди на переконання суду не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (пункт 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1).
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.06.2004 по 30.11.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2008, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 03.02.2000 по 01.10.2008 працювала бухгалтером в Приватній агрофірмі "Великосоколівська", що також підтверджується архівною довідкою КУ "Трудовий архів Новосанжарської селищної ради № від 08.07.2024 №01-13/209.
Відповідно до положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд зазначає, що внаслідок невиконання Приватною агрофірмою "Великосоколівська" обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16). Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а адміністративне провадження № К/9901/2310/18. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним також у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 163850009363 від 11.06.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного та належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 15.03.1984 по 30.09.1990, з 15.10.1990 по 25.01.1991, з 01.06.2004 по 30.11.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2008.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити позивачу виплату пенсії з моменту звернення з відповідною заявою, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення від 11.06.2025 №163850009363, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 про призначення пенсії за віком.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У свою чергу відповідно до частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача сплачений судовий збір у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд, -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 163850009363 від 11.06.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.03.1984 по 30.09.1990, з 15.10.1990 по 25.01.1991, з 01.06.2004 по 30.11.2006 та з 01.01.2007 по 31.03.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 про призначення пенсії за віком.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко