Справа № 420/21864/25
19 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 за вхід. №ЕП/12958/25 від 15.08.2025 року про відвід судді по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Іванов Е.А.) перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.08.2024 року при перерахунку пенсії, ОСОБА_1 обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.08.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат;
- встановити судовий контроль за виконанням Постанови суду шляхом покладення обов'язку на Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області подати у місячний термін з моменту набрання законної сили звіти про виконання постанови суду у цій справі.
Ухвалою суду від 09.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
15.08.2025 року вх. №ЕП/12958/25 від позивача на адресу суду надійшла заява про відвід судді Іванова Е.А. у справі №420/21864/25.
Як вбачається з заяви про відвід судді Іванова Е.А. позивач не погоджується з тим, що при відкритті провадження у спрощеному порядку в ухвалі суду від 09.07.2025 року було зазначено, що «окреме клопотання не подавалося», і як вказує позивач не наведено належної мотивації відхилення прохання.
Ухвалою суду від 15.08.2025 року заяву позивача про відвід головуючому судді Іванову Е.А. - визнано не обґрунтованою, на виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України адміністративну справу передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді для вирішення заяви про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву розподілено до розгляду судді Потоцькій Н.В.
Надаючи правову оцінку заяві про відвід головуючому судді Іванову Е.А. у справі №420/21864/25, в розрізі приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Згідно з статями 126, 129 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Підстави для відводу судді визначені частиною 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 4 ст. 39 КАС України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Заявник, ОСОБА_1 , в заяві про відвід судді відвід головуючому судді Іванову Е.А. не погоджується з тим, що при відкритті провадження у спрощеному порядку в ухвалі суду від 09.07.2025 року було зазначено, що «окреме клопотання не подавалося», і як вказує позивач не наведено належної мотивації відхилення прохання.
Суд відхиляє вказані доводи заявника з огляду на наступне.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників цивільного процесу.
З вищезазначеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
У заяві про відвід головуючого судді Іванова Е.А. відповідні вищезазначені суб'єктивні та об'єктивні критерії не доведено. Отже, його особиста безсторонність презюмується, а тому підстави для відводу відсутні.
В той же час, частиною 4 статті 36 КАС України відокремлено підстави, які не можуть бути підставами для відводу. Це:
незгода сторони з процесуальними рішеннями судді;
рішення або окрема думка судді в інших справах;
висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Вказана норма статті є імперативною.
Імперативні норми - це норми, які містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше кажучи, імперативні норми (зобов'язувальні і заборонні) прямо вказують правила поведінки, містять абсолютно визначене правило.
Надаючи оцінку обставинам, викладеним у заяві про відвід суд зазначає, що обставини, зазначені в заяві про відвід (незгоди з процесуальним рішенням щодо порядку розгляду справи, а відтак наявність сумнівів в упередженості судді та наявність заінтересованості), по своїй суті є припущенням, а заява, яка містить припущення про існування відповідних обставин не підтверджених належними і допустимими доказами, не є підставою для відводу судді.
При цьому суд зазначає, що незгода сторони з ухвалою суду, відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, не може бути підставою для відводу.
В свою чергу заявником, в обґрунтування зазначених в заяві про відвід доводів, не надано доказів з яких можливо встановити наявність підстав для відводу.
Таким чином, суд не вбачає викладені позивачем у заяві про відвід головуючого судді Іванова Е.А. аргументи достатніми та обґрунтованими, а ч. 4 ст. 36 КАС України виключає в якості підстави для відводу рішення судді, щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.
Отже, подання заяви про відвід судді Іванова Е.А.. у справі №420/21864/25 через прийняття (вчинення) процесуальних рішень прямо заборонено процесуальним законом.
За таких підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про відвід.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 17.02.2019 року по справі № 855/35/19 сформував таку правову позицію:
«Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України закріплює в якості однієї з основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін і свобода у наданні ними суду своїх доказів не передбачає наявності у суду обов'язку беззаперечно приймати усі без виключення докази, заявлені учасниками справи, адже суд наділений свободою власного розсуду при вирішенні даного питання.
Тому, незгода учасника справи з процесуальним рішенням суду з приводу заявленого ним клопотання, не може слугувати беззаперечним доказом порушенням судом зазначених принципів здійснення правосуддя, а також свідченням упередженості чи необ'єктивності суду.», яка застосована і при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іванова Е.А.
Також, Верховний Суд в ухвалі від 07.09.2020 року по справі № 480/4274/19 зазначив, що «сумнів у неупередженості судді у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та прийняття рішень у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду».
Окремо суд відхиляє посилання позивача на допущення порушення ч.5 ст.262 КАС України щодо того, що суд може і повинен за клопотанням сторони призначити розгляд з викликом сторін, з огляду на таке.
31.07.2025 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи №420/21864/25 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином клопотання буде розглянуто в межах строків спрощеного позовного провадження.
Щодо порядку розгляду заяви про відвід судді Іванова Е.А.
Частиною 8 ст. 40 КАС України, встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Вказана норма процесуального закону є імперативною. Законодавчий орган, яким в державі Україна є Верховна Рада України, визначив вид провадження, в якому розглядається заява про відвід.
Разом з цим, вказана норма визначила можливість проведення судового засідання виключно за ініціативою суду.
Комітет міністрів Ради Європи в Рекомендаціях Я (84) 5 від 28.02.1984 рекомендував урядам держав-членів вжити або підсилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які, на їх думку, необхідно застосувати для вдосконалення цивільного судочинства, зокрема: суд в якості суду першої інстанції повинен мати повноваження ухвалювати рішення з урахуванням характеру спору в письмовому провадженні або його поєднання із усним розглядом; мають бути передбачені конкретні правила, які прискорюють вирішення спору: у випадках, що не терплять зволікань.
З огляду на викладене, заява про відвід розглянута в порядку письмового провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 36, 39-40, 44, 45, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. №ЕП/12958/25 від 15.08.2025 року про відвід судді Іванова Е.А. по справі №420/21864/25.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА