Іменем України
18 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1064/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19 травня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2024 року, за період затримки розрахунку виплати пенсії з 01.04.2024 по 01.05.2025 у розмірі 54535,18 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини недоотриманої пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2024 року, за період затримки розрахунку по виплаті пенсії з 01.04.2024 по 01.05.2025 у розмірі 54535,18 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, як особа що отримала інвалідність II групи в наслідок Ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/486/24 від 28.06.2024 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Пенсію розпочато виплачувати без обмеженням максимальним розміром лише з 01.01.2025. Заборгованість з 20.03.2024 по 31.12.2024 до цього часу так і не сплачена.
З метою впливу на відповідача щодо погашення заборгованості з виплати боргу по пенсії позивач звернувся до відповідача на початку квітня 2025 року з заявою про виплату індексу інфляції споживчих цін (по пенсійному боргу), але відповідач відмовив в цьому без об'єктивних причин.
Відмову відповідача у виплаті індексу інфляції споживчих цін через затримання розрахунку по пенсійним виплатам позивач вважає незаконною.
Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти заявлених вимог з огляду на таке.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 360/486/24 у листопаді 2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Пенсію у новому розмірі нараховано на виплатну відомість грудня 2024 року та виплачено позивачу в сумі 84628,98 на банківський картковий рахунок, відкритий в публічному акціонерному товаристві «Приватбанк».
Заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення у справі № 360/486/24, за період з 20.03.2024 по 30.11.2024 в сумі 511772,10 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, внесено до ІКІС ПФУ: РСР, реєстраційний номер 755302.
Відповідач зазначає, що з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсій та грошової допомоги можливо тільки Пенсійним фондом України.
Відповідачу виділено кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які набрали законної сили по 19.11.2020.
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування пенсій, призначених відповідно до Закону № 796-XII, не залежить від волевиявлення керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Також зазначено, що оскільки фактична виплата заборгованості по пенсії позивачу не здійснена, у відповідача не виник обов'язок нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, позаяк згідно статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, встановлена ІІ група інвалідності, по захворюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС, з 10 квітня 2007 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 360/486/24, яке набрало законної сили 14.10.2024, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 20 березня 2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 360/486/24 відповідачем 22.11.2024 проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується рішенням №909240196608 про перерахунок пенсії.
Згідно з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої позивачем пенсії заборгованість з пенсії, нарахованої на виконання рішення у справі № 360/486/24, за період з 20.03.2024 по 30.11.2024 складає 511772,10 грн.
Зазначена заборговаість внесена до ІКІС ПФУ: РСР, реєстраційний номер 755302, та буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
10.03.2025 позивач зврнувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за порушення строків виплати пенсії.
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 23.04.2025 №2445-1845/Ц-02/8-1200/25 повідомив позивачу, що заборгованість з виплати пенсії за період з 20.03.2024 по 30.11.2024 обліковано в Головному управлінні у загальній сумі 511772,10 грн та буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).
Також суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
З листа відповідача від 23.04.2025 №2445-1845/Ц-02/8-1200/25 встановлено, що заборгованість з виплати пенсії за період з 20.03.2024 по 30.11.2024 обліковано в Головному управлінні у загальній сумі 511772,10 грн, проте відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені та заборгованість буде виплачуватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу заборгованості після перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 28.06.2024 у справі № 360/486/24.
Позивач та відповідач підтверджують не виплату усієї заборгованості донарахованої пенсії. Отже, відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не виплачені.
В наведеній постанові Верховного суду від 02.04.2024 (пункти 31-34) зазначено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Оскільки фактична виплата заборгованості по пенсії позивачу не здійснена, у відповідача не виник обов'язок нарахувати та виплатити компенсація втрати частини доходів, позаяк згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості з пенсії), отже, до виплати належних особі сум пенсії за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі №220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 18 травня 2023 року у справі № 200/14129/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі №200/11746/19-а, від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20, від 27 червня 2024 року у справі №520/17342/18, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця