Справа № 534/2925/24 Номер провадження 22-ц/814/2512/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
06 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у сумі 369 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 серпня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 3000 грн. щомісячно та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 14.05.2021 до повноліття дітей.
Оскільки відповідач не сплачував аліменти, утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2024 становить 369000 грн., а тому позивач просить суд стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2021 по 30.09.2024 у розмірі 369 000 грн.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 10.05.2024 по 01.10.2024 в сумі 40860 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 408,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог в повному обсязі.
Зазначає, що довідка-розрахунок зі сплати аліментів №61003 від 25.09.2024 року безпідставно не прийнята судом до уваги як допустимий доказ існування заборгованості по аліментам, оскільки у встановленому законом порядку боржником не оскаржувалася, нарахування такої заборгованості здійснено державним виконавцем з моменту винесення судового рішення.
На апеляційну скаргу, через систему «Електронний суд» надіслано відзив представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Харук О.С., у якому спростовуючи доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 серпня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн. щомісячно, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн. щомісячно та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 14.05.2021 до повноліття дітей.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов'язкового негайного виконання.
В травні 2024 року стягувач ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист №534/797/21, виданий 01.09.2021, пред'явлено до виконання 10.05.2024.
На підставі вищевказаної заяви було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено - виконавчий лист №534/797/21, виданий 01.09.2021, пред'явлено до виконання 10.05.2024.
Згідно наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості за період з 14.05.2021 по 30.09.2024, загальна заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 369000 грн.
Посилаючись на те, що боржник не виконує свого обв'язку по сплаті аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, з вини якого утворилась зазначена заборгованість, просила в порядку ст. 196 СК України стягнути з відповідача неустойку ( пеню) відповідно до здійсненого нею розрахунку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що по справі відсутні правові підстави для стягнення з боржника пені за період, коли стягнення аліментів не проводилось, оскільки самим стягувачем виконавчий лист до виконання пред'явлений не був. Про те погодився з необхідністю стягнути з відповідача пеню за ухилення від сплати аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження, зазначивши про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з травня 2024 року по вересень 2024 року включно.
Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому суд в обов'язковому порядку повинен встановити наявність вини платника аліментів щодо виникнення заборгованості. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Таким чином стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року №333/6020/16 сформовано правову позицію.
Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати або дня ухвалення рішення чи за терміну, зазначеного позивачем, помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, при цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Суд першої інстанції, навів у рішенні відповідну формулу, за якою обчислення пені за несплату аліментів передбачає, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, при цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Так, колегія суддів погоджується з проведеним судом першої інстанції розрахунком заборгованості, який ґрунтується на законі, зокрема:
-за травень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 13 050 грн (9 000 х 1% х 145 дні прострочення);
-за червень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 11 070 грн (9 000 х 1% х 123 дні прострочення);
-за липень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 8 370 грн (9 000 х 1% х 93 дні прострочення);
-за серпень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 5 580 грн (9 000 х 1% х 62 дні прострочення);
-за вересень 2024 року аліменти у сумі 9 000 грн. не сплачені станом на 01.10.2024 і розмір пені становить 2 790 грн (9 000 х 1% х 31 дні прострочення).
Так, заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 серпня 2021 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з 14.05.2021 до повноліття дітей. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до обов'язкового негайного виконання.
З матеріалів прави вбачається та не заперечувалося сторонами, що з 2021 року та до травня 2024 року сторони проживали разом.
Як слідкує з довідки ГО садове товариство «Ромашка», ОСОБА_1 разом з своїми неповнолітніми дітьми проживає по АДРЕСА_1 з 15 червня 2024 року по даний час.
Відповідач в своїх запереченнях стверджував, що продовжуючи проживати однією сім'єю до травня 2024 року ним як батьком надавалась дітям матеріальна допомога.
Вказані твердження не були спростовані позивачем, тоді як останньою виконавчий лист до примусового виконання був пред'явлений лише в травні 2024 року.
З наведеного слідує, що впродовж трьох років з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач не зверталась до органів виконавчої служби з відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження, а відтак з боржника аліменти не стягувались.
Згідно до постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист №534/797/21 виданий 01.09.2021 - представлено до виконання лише 10.05.2024.
Між тим, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у разі, якщо дана заборгованість по аліментам виникла з вини боржника.
При цьому наявність такої вини в діях останнього має довести стягувач.
В данину випадку, стягувачем самостійно визначено час, коли вона порахувала за необхідне в примусовому порядку отримувати такі аліменти, пред'явивши виконавчий лист до виконання в травні 2024 року і саме з цього часу судом першої інстанції правомірно нараховано неустойку як додаткову відповідальність за несплату боржником аліментів за період з травня 2024 року по вересень 2024 року.
Загальна сума пені за період з травня по жовтень 2024 року за порушення ОСОБА_2 аліментних зобов'язань становить 40860 грн., що не перевищує 100% заборгованості по аліментним платежам та відповідає вимогам ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України.
Таким чином вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять доказів їх помилковості.
Твердження апелянта про те, що судом безпідставно не прийнято до уваги в якості належного доказу довідку державного виконавця про розмір заборгованому по аліментах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки остання містить розрахунки, починаючи з дати ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, тоді як сам виконавчий лист був пред'явлений стягувачем до виконання лише в травні 2024 року.
До вказаного часу позивач не виявляла бажання отримувати аліменти в порядку примусового стягнення, що узгоджується з твердженням відповідача про спільне проживання однією сім'єю разом з позивачем та дітьми до травня 2024 року і надання ним в добровільному порядку матеріальної допомоги.
За вказаних обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин щодо існування вини боржника в утворенні заборгованості по сплаті аліментів за період з дати ухвалення судового рішення і до моменту відкриття виконавчого провадження.
Оскільки будь-яких доказів, які б спростовували правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, останнє підлягає залишенню без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ч.1 п. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин