Справа № 538/1966/24 Номер провадження 22-ц/814/2533/25Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
12 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Обідіної О.І., Одринської Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Васильєв Вадим Володимирович, на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року (повний текст рішення складено 10 березня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось з позовом до ОСОБА_1 і просило стягнути заборгованість за Договором № 2112446407280 про надання кредиту від 04 травня 2021 року, що становить 50086,68 грн, понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 04 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 укладено Договір № 2112446407280. Згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови Договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору.
Відповідно до пункту 1.1. Договору за цим Договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного Договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4200,00 грн.
Підписанням Договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
01 грудня 2021 року було укладено Договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі - ТОВ «Вердикт капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2112446407280.
10 березня 2023 року було укладено Договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2112446407280.
Станом на 30 грудня 2021 року (дата що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість за Договором № 2112446407280 від 04 травня 2021 року становила 63918,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4200,00 грн; заборгованість за процентами - 59718,96 грн.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 30114,00 грн, в тому числі 4200 грн - сума заборгованості за кредитом, 25914,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом. Відповідно до умов Договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі. ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом лише в частині нарахованих процентів за період по 30 листопада 2021 року, а саме в розмірі 30114,00 грн. Право вимоги за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 33804,96 грн не перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
Згідно Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», позивач набув права грошової вимоги до відповідача і по кредитному Договору № 2112446407280 від 04 травня 2021 року в сумі 79723,56 грн, яка складається з: 4200,00 грн сума заборгованості за кредитом; 25914,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 49609,56 грн сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 03 травня 2022 року. Загальний розмір заборгованості за Договором № 2112446407280 від 04 травня 2021 року, що підлягає стягненню, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 79723,56 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 75523,56 грн.
Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 50086,68 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4200,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 45886,68 грн.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 2112446407280 про надання кредиту від 04 травня 2021 року, що становить 50086,68 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав взятих на себе кредитних зобов'язань, грошові кошти у встановлений кредитним договором строк не повернув, що підтверджено належними та допустимими доказами по справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Васильєв В.В., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування коштів на рахунок відповідача.
Акцентує увагу, що позичальник в період з 24 лютого 2022 року звільняється від сплати процентів за простроченим зобов'язанням, тобто, суд безпідставно стягнув проценти на користь позивача, при цьому, вказує на не співмірність суми процентів, оскільки вони перевищують половину суми заборгованості та нараховані поза межами дії Договору.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув витрати на правничу допомогу, оскільки на підтвердження їх понесення доказів надано не було.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Вказує, що позивачем надано належні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, звертає увагу, що проценти не нараховувалися після закінчення строку дії Договору.
Також зазначає, що відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, просив відмовити в застосуванні строку позивної давності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що позивач звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 50086,68 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 04 травня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2112446407280.
Згідно пункту 1.1. Договору за цим Договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.
Відповідно до пункту 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 1,4 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,24 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Згідно пункту1.9. Граничний строк кредитування (строк дії кредитного Договору): 1 рік.
Позичальник сплачує товариству комісію, пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення у розмірі 411,60 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату) зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд (пункт 1.10).
Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного Договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано також графік платежів та Паспорт споживчого кредиту, які є додатком до Договору.
На виконання умов укладеного Договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок (номер карти НОМЕР_1 ) позичальника в розмірі 4200,00 грн, час запиту 04 травня 2021року 16:02:09 год, номер Договору № 2112446407280, категорія карти MasterCard, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Вей фор пей».
Станом на 30 листопада 2021 року загальна заборгованість за Договором № 2112446407280 від 04 травня 2021року становила 63918,96 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4200,00 грн; заборгованість за процентами - 59718,96 грн.
01 грудня 2021 року було укладено Договір №1-12 відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 2112446407280.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30114,00 грн., в тому числі: 4200 грн - сума заборгованості за кредитом, 25914,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого за Договором № 2112446407280 право вимоги перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
Згідно Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному Договору № 2112446407280 від 04 травня 2021 року в сумі 79723,56 грн, яка складається з: 4200,00 грн сума заборгованості за кредитом; 25914,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 грудня 2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 49609,56 грн сума заборгованості за нарахованими, відповідно до умов Договору, процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 03 травня 2022 року.
Позиція апеляційного суду
Щодо спірних правовідносин
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено статтею 526 ЦК України.
Згідно частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 ЦК України).
У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з пункту 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Судом апеляційної інстанції зауважує, що твердження відповідача що між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не існувало будь яких зобов'язань, оскільки він не отримував від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитних коштів спростовуються матеріалами справи, як вбачається з інформації, отриманої на запит суду першої інстанції з Акціонерного товариства «Універсал банк» від 10 грудня 2024 року за №БТ/7876 на картковий рахунок відповідача через платіжний сервіс WayForPay 04 травня 2021 року було зараховано 4200 грн на виконання умов кредитного Договору.
Доводи апеляційної скарги, що судом безпідставно стягнуті проценти, з урахуванням того, що з 24 лютого 2022 року було внесено зміни в ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки положеннями частини другої статті 365 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а пунктом 1.4. Договору визначено як розраховуються проценти за користування кредитом.
Також слід акцентувати увагу, що процентна ставка була погоджена сторонами в договорі, з умовами якого погодився відповідач підписавши останній.
Слід зауважити, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних процентів чи штрафних санкцій.
Отже, нарахування та стягнення процентів на користь позивача було обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до умов кредитного договору, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника і останній користувався кредитними коштами.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Виходячи зі змісту Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526,405/13 - факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користування кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
З приводу розміру нарахованих процентів суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як було вказано вище, відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному Договору № 2112446407280 від 04 травня 2021 року в сумі 79723,56 грн, яка складається з: 4200,00 грн сума заборгованості за кредитом; 25914,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 49609,56 грн сума заборгованості за нарахованими, відповідно до умов Договору, процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 03 травня 2022 року, тобто позивачем проценти нараховані не були, а розмір стягнення заборгованості було заявлено меншими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за процентами в межах строку дії договору, а саме з 04 травня 2021 року по 03 травня 2022 року, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Твердження скаржника, що умови договору були явно несправедливими, оскільки сума сплати річних та місячних процентів перевищують 50% суми кредиту не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки такі умови договору погоджені сторонами.
Також немає підстав для застосування положень частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вище вказаною частиною передбачено, що неустойка, штраф та пеня не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, в даному випадку стягнення процентів за просроченим зобов'язання дана стаття не регулює.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження погодження відповідачем умов договору, в свою чергу відповідач не вчинив жодних дій для визнання договору чи його частини недійсними.
Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач у відзиві просив апеляційний суд відмовити в застосування строку позовної давності до спірних правовідносин але слід зауважити, що дане питання в суді першої інстанції сторонами порушене не було.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу
Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн, при цьому відповідач в суді першої інстанції, також, заперечував проти задоволення витрат понесених позивачем.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги № 590 від 05 липня 2024 року, витягом з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05 вересня 2024 року вбачається, що вартість послуг, наданих адвокатським об'єднанням становить 13000 грн.
Твердження скаржника, що матеріали справи не містять доказів того, що адвокатське об'єднання надавало правничі послуги позивачу саме у справі, що переглядається, спростовується витягом з акту № 2 про наданню юридичних послуг від 05 вересня 2024 року де вказано прізвище відповідача, його РНОКПП та номер кредитного договору укладеного з відповідачем.
Також суд першої інстанції правильно вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, зокрема послуги адвоката Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», як надання усної консультації з вивченням документів в сумі 4000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу вартістю 9000,00 грн є завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та не були складними.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен становити 5000,00 грн, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Васильєв Вадим Володимирович, - залишити без задоволення.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.І. Обідіна
Т.В. Одринська