Справа № 761/34232/24
Провадження № 2/761/2956/2025
06 лютого 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Лаврук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ейс? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ейс? (надалі по тексту - ТОВ ?ФК ?Ейс?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в яком просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?ФК ?Ейс?) користь заборгованість за кредитним договором №199348225 від 13 березня 2023 року у розмірі 56 302, 12 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 6 000, 00 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 березня 2023 між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №199348225, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?. Відповідно до умов договору, ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? надало відповідачу кредит на загальну суму 12 100, 00 грн., які перераховані на картковий рахунок відповідача та мали бути повернуті до 29 березня 2023 року.
ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? виконало взяті на себе зобов?язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач отримав кредитні кошти. Однак, взяті на себе зобов?язання в частині повернення грошових коштів не виконує, в строки, визначені кредитним договором, грошові кошти не повертає.
28 листопада 2017 року між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ТОВ ?Таліон Плюс? було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ ?Таліон Плюс? перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2023 року.
В послідуючому, 31 грудня 2020 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? та ТОВ ?Таліон Плюс? були укладені додаткові угоди №26 та 27 до Договору факторингу №28/118-01 від 28 листопада 2018 року.
Вказані обставини підтверджуються витягом з реєстру прав вимоги №227 від 02 травня 2023 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2023 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №2 від 20 грудня 2023 року.
17 липня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? та ТОВ ?ФК ?Ейс? було укладено Договір факторингу №17/07/24.
Відповідно до Реєстру боржників від 17 липня 2024 року до Договору факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 56 302, 12 грн., з яких - 12 100, 00 грн. сума заборгованості за кредиту (тіло); 44 202, 12 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином умов договору в частині повернення грошових коштів, а тому, він змушений звернутися до суду з вищезазначеним позовом за захистом свого порушеного права.
Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.
Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 14 березня 2023 між ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №199348225, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?.
Згідно з п.2.1. Договору, Кредитодавець зобов?язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12 100, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п.2.3. Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12 100, 00 грн. одразу після укладання договору, який має бути повернено до 29 березня 2023 року.
Пунктом 7.1 договору, визначено, що на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма наданими траншами має бути повернена кредитодавцю не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 29 березня 2023 року, а саме протягом 15 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до п.11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов?язання, що виникли під час дії договору, діють о повного їх виконання. 7.2 договору дата повернення Кредиту, що вказана в п. 7.1. Договору, переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні наступних відкладальних обставин:
7.2.1 основна сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1 договору;
Відповідно до п. 7.3 договору, проценти за договором сплачуються в наступному порядку:
- протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору (пп. 7.3.1);
- після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (пп. 7.3.2).
Пунктом 8.3.1 договору, визначено, що за період від дати видачі кредиту до 29 березня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 270, 10 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0, 74 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним;
8.3.2. у разі, якщо позичальник вчинити описані у п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після29 березея 2023 року проценти нараховуються за ставкою 676, 11 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1, 85 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним;
Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4 договору).
Судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV236РU (у відповідності до ст. 12 Закону України ?Про електронну комерцію?).
Крім того, згідно з п.п. 5.1.1 п. 5.1 договору, за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику, шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови, що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 4323-34хх-хххх-1147.
ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога? свої зобов?язання за кредитним договором виконало, що підтверджується платіжним дорученням від 14 березня 2021 року за яким на картковий рахунок відповідача перераховано 12 100,00 грн. (а.с.79).
При зверненні до суду з вищезазначеним позовом позивач зазначив, що відповідач не виконує належним чином зобов?язань в частині повернення коштів внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 56 302, 12 грн., з яких - 12 100, 00 грн. сума заборгованості за по кредиту; 44 202, 12 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не надав доказів виконання зобов?язань та сплати тіла кредиту, процентів.
Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між первісним кредитором (ТОВ ?Манівео швидка фінансова допомога?) та ТОВ ?Таліон Плюс? було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п.1.3 якого під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, зокрема, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
02 травня 2023 року на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ ?Манівео Швидка Фінансова Допомога? та ТОВ ?Таліон Плюс? склали реєстр прав вимоги №227, відповідно до умов якого до ТОВ ?Таліон Плюс? перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2021 року.
30 жовтня 2023 року між ТОВ ?Таліон Плюс? та ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? було укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до якого до ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? перейшло право вимоги за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2021 року.
17 липня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Онлайн Фінанс? та ТОВ ?ФК ?Ейс? було укладено Договір факторингу №17/07/24.
Відповідно до Реєстру боржників від 17 липня 2024 року до Договору факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року, до ТОВ ?ФК ?Ейс? перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2021 року в сумі 56 302, 12 грн., з яких - 12 100, 00 грн. сума заборгованості за кредитом; 44 202, 12 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України ?Про електронну комерцію? від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України ?Про електронну комерцію?).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України ?Про електронну комерцію?).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію?, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України ?Про електронну комерцію?.
Відповідно до ст.12 Закону України ?Про електронну комерцію? визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як вже встановлено судом відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором №199348225 від 14 березня 2021 року станом на 19 серпня 2024 року становить 56 302, 13 грн., з яких: 12 100, 00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 44 202, 12 грн. - сума заборгованості за відсотками, яка нарахована за період з 14 березня 2021 року по 20 грудня 2023 року.
Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.
Також, відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов?язань за договором.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості станом на 19 серпня 2024 року у розмірі 56 302, 13 грн., з яких: 12 100, 00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 44 202, 12 грн. - сума заборгованості за відсотками, яка нарахована за період з 14 березня 2021 року по 20 грудня 2023 року.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. необхідно зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Також, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ТОВ ?ФК ?Ейс? у зв?язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року; копію додаткової угоди №3 від 26 липня 2024 року до Договору №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26 липня 2024 року.
Надаючи оцінку наведеному в акті прийому-передачі наданих послуг від 26 липня 2024 року, де викладено об?єм виконаних адвокатом робіт та витрачений ним на це час, варто зазначити, що витрачання на вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 год., є надмірним для фахівця в галузі права, а розумний і реальний час, який був би витрачений на вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з врахуванням складності справи, не повинен перевищувати загалом 30 хв., що складає 250, 00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ ?ФК ?Ейс? підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-81, 141, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ейс? (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005) до ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ейс? заборгованість за кредитним договором №199348225 від 14 березня 2023 року у розмірі 56 302 (п?ятдесят шість тисяч триста дві) грн. 12 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Ейс? відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: