Провадження №2/760/7758/25
Справа №760/4552/25
Іменем України
/заочне/
08.08.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,
при секретарі судового засідання Комовій Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 76 150, 05 грн.,
Позивач подав до суду позов проти ОСОБА_1 з вимогою стягнути з неї боргу, який виник за договором кредитної лінії № 685148715 від 07.08.2023 на суму 76 150, 05 грн. Цей Договір був спочатку укладений між Відповідачем та кредитодавцем - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти у розмірі 16 500 грн., але не повернув кредит у встановлений строк та не сплатив проценти за користування кредитом. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", яке надалі відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке надалі відступило право вимоги Позивачу, уклавши відповідні договори факторингу. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 150, 05 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. та судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.
20.03.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у судове засідання.
04.07.2025 суд перейшов до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Представник просив розглядати справу у його відсутність, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечував.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до приписів ст. ст. 280-282 ЦПК України суд доходить до висновку про можливість проводити судовий розгляд цивільної справи у заочному порядку за відсутності відповідача, а також представника позивача, та за наслідками судового розгляду ухвалити заочне судове рішення.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї докази, суд дійшов до наступних висновків, та судом були встановлені наступні обставини.
07.08.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 685148715 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідачеві були надані кредитні кошти на суму 16 500 грн., які були перераховані на банківську картку відповідачки.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон
Плюс» укладено Договір факторингу N? 28/1118-01 строк дії якого закінчується
28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду N?19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду N? 26 від 31.12.2020
року до Договору факторингу N?28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу N?28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та N? 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду N?27, яка
продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток N?13). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду N? 31, згідно з якою строк дії Договору факторингу N?28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2023 року (Додаток N? 30). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду N?32 до договору факторингу N?28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжує строк дії договору до 31.12.2024.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фк «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до якого на користь позивача відступлено право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем.
Заборгованість за кредитним договором складає 76 150, 05 грн., яка складається із:
16 500 грн. - заборгованість по кредиту,
59 650, 05 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 цього Закону є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Отже, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є достатньою підставою для визнання договору укладеним.
Позивач надав докази використання Відповідачем одноразового ідентифікатора для підписання договору.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами. Відповідач не надав Суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку, а також не надав свій власний контррозрахунок заборгованості.
Позивач довів порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Натомість, Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.
Щодо права Позивача вимагати сплати боргу Відповідача, то Суд виходить з того, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України, статті 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язання або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Суд оцінив ці докази і виснував, що вони є належними та достатніми доказами переходу до Позивача права вимоги до боржників відповідно до умов договору факторингу.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю в частині, що стосується стягненню заборгованості за кредитним договором.
Стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., то суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024, додаткову угоду № 7 від 27.12.2024, Акт прийому-передачі наданих послуг.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу завищеним і непропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Суд звертає увагу, що предмет позову не є складним та не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи.
А тому, з урахуванням викладеного, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 5000,00 грн., що, на думку суду, буде співмірним зі складністю даної справи.
Отже з відповідача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги на користь позивача в сумі 5000,00 грн., що є обґрунтованим.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (адреса: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 685148715 від 07.08.2023 у розмірі 76 150, 05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (адреса: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, м. Київ; код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у сумі 2 422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.08.2025
Суддя К.С. Застрожнікова