Справа № 357/4019/25
Провадження № 2/357/2875/25
08 серпня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 6 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Терезине» про виділення в натурі частки із земельної ділянки, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Терезине», в якому просила: виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 8/10 часток із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер №3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, яка розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, що складає ділянку № НОМЕР_1 площею 1,8489 га, яка описується наступним чином: від точки 1 до точки 2 відстань 334,98 м; від точки 2 до точки 3 відстань 55,19 м; від точки 3 до точки 4 відстань 335 м; від точки 4 до точки 1 відстань 54,56 м, що відображено на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3220481000:06:003:0025, загальною площею 2,3111 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.10.2023 року вона є власником 7/10 частин земельної ділянки, площею 2,3111 га, кадастровий №3220481000:06:003:0025, що розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Також, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.10.2023 року позивачка після смерті ОСОБА_4 (матері) є власником 1/10 частин земельної ділянки, площею 2,3111 га., кадастровий №3220481000:06:003:0025, що розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.06.2023 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220481000:06:003:0025; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення товарного с/г виробництва; у тому числі за земельними угіддями - рілля -2,3111 га. Іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить 2/10 частини зазначеної земельної ділянки. На даний час вказана земельна ділянка власниками надана в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Терезине». При цьому, користування земельною ділянкою є спірним, тому позивачка вирішила розпорядитися належною їй власністю, відчужити ділянку, однак у добровільному порядку сторони згоди щодо поділу ділянки не досягай. Зважаючи на наведене, позивачем у січні місяці 2025 року було замовлено технічне завдання на виконання робіт із розробки технічної землевпорядної документації щодо розподілу земельної ділянки та виготовлення схеми розподілу даної земельної ділянки. Схема розподілу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер №3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, складає (відображає): 1) Ділянку №1 (співвласник ОСОБА_1 ) площею 1,8489 га, яка описується наступним чином: від точки 1 до точки 2 відстань 334,98 м; від точки 2 до точки 3 відстань 55,19 м; від точки 3 до точки 4 відстань 335 м; від точки 4 до точки 1 відстань 54,56 м, що відображено на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3220481000:06:003:0025, загальною площею 2,3111 га.; 2) Ділянку №2 (співвласники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) площею 0,4622 га. Також, 19.02.2025 року на адресу відповідачів (співвласників) було направлено звернення щодо добровільного розподілу меж земельної ділянки шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про поділ (виділ) нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності. Письмової чи усної згоди на звернення позивачем не отримано. Зважаючи на ігнорування відповідачами законних вимог позивачки, остання звертається до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 02 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Судом 09.04.2025 р. за вх..19058 отримано заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, за підписом позивача.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року підготовче провадження по цивільній справ було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 серпня 2025 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом 08.08.2025 р. за вх..№44835 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Сидорчук В.А. просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 направила до суду відзив на позовну заяву, який був зареєстрований канцелярією суду 22.05.2025 р. за вх..№28942, в якому просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає частково, а саме в частині виділення в натурі частки із земельної ділянки, в частині стягнення судових витрат просила відмовити.
Судом 06.06.2025 р. за вх..№31829 отримано заяву, в якій відповідач ОСОБА_2 просив слухати справу без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить 8/10 частин земельної ділянки з кадастровим №3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 18.10.2023 р. державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О., зареєстрованих в реєстрі за №1-1663 та №1-1664, та копіями витягів з Державного реєстру речових прав від 18.10.2023 р. за №350937086 та №350937125.
Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/10 частин земельної ділянки з кадастровим №3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчать копії свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 18.01.2024 р. державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О., зареєстрованих в реєстрі за №1-9 та №1-10, та копіями витягів з Державного реєстру речових прав від 18.01.2024 р. за №362329900 та №362329976.
Згідно договору №327 оренди земельної ділянки від 03.04.2024 р., земельна ділянка з кадастровим №3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передана власниками в оренду Товариству з додатковою відповідальністю «Терезине».
Відповідно до схеми розподілу земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 3220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, ділиться на дві земельні ділянки: ділянка АДРЕСА_1 (гр.. ОСОБА_1 ) - 1,8489 га; ділянка № НОМЕР_2 (гр.. ОСОБА_2 , гр.. ОСОБА_3 ) - 0,4622 га.
Ділянку №1 описується наступним чином: від точки 1 до точки 2 відстань 334,98 м.; від точки 2 до точки 3 відстань 55,19 м.; від точки 3 до точки 4 відстань 335 м.; від точки 4 до точки 1 відстань 54,56 м., що відображено на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3220481000:06:003:0025, загальною площею 2,3111 га.
Як встановлено судом, 19.02.2025 р. позивачем на адресу відповідачів (співвласників) було направлено звернення щодо добровільного розподілу меж земельної ділянки шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про поділ (виділ) нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності. Однак позивач відповіді на повідомлення-пропозицію не отримала.
Згідно заяви, посвідченої 17.02.2025 р. приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І.В., зареєстрованої в реєстрі за №435, Товариство з додатковою відповідальністю «Терезине» надає згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим №3220481000:06:003:0025, на дві окремі земельні ділянки: - земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 1,8489 га; земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,4622 га.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України. До їх кола належить відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. 2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. 3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.
Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. 3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. 4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. 5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. 6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. 7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. 8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. 9. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. 10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. 11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. 12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 13. Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). 14. Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об'єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов'язаних із функціонуванням зазначеного об'єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.
Суб'єктами права власності на землю згідно ст. 80 ЗК України є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 86 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
У приписах ч.ч.1,3 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділу натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За правилом ч. 1 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
На підставу можливості проведення поділу спірної земельної ділянки позивачем надано схему розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3220481000:06:003:0025, згідно якої поділ земельної ділянки можливий.
З матеріалів справи вбачається, сторони не дійшли згоди щодо спільного користування земельною ділянкою, а тому позивач не може вільно розпоряджатися своєю частиною, а на її письмову пропозицію вирішити дану ситуацію в досудовому порядку відповіжачі не відреагували.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, даючи оцінку доказам у справі, суд вважає, що оскільки позивачу належить 8/10 частини земельної ділянки площею 2,3111 га, кадастровий номер 3220481000:06:003:0025 призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тоді як її 2/10 частина належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які добровільно не виявили бажання здійснити поділ, тоді як за відсутності такої згоди обмежується право позивачки на володіння, користування та розпорядження належною їй часткою земельної ділянки, згідно схеми розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3220481000:06:003:0025 поділ земельної ділянки можливий, а відтак суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та виділити в натурі у власність ОСОБА_1 8/10 часток із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, яка розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, що складає ділянку № НОМЕР_1 площею 1,8489 га, яка описується наступним чином: від точки 1 до точки 2 відстань 334,98 м.; від точки 2 до точки 3 відстань 55,19 м.; від точки 3 до точки 4 відстань 335 м.; від точки 4 до точки 1 відстань 54,56 м., що відображено на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3220481000:06:003:0025, загальною площею 2,3111 га.
Разом з тим, оскільки за ч.3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється, а тому в даному випадку слід припинити саме право спільної часткової власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 3220481000:06:003:0025.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 10,12,13,76,81,89,141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Терезине» про виділення в натурі частки із земельної ділянки, - задовольнити
Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 8/10 часток із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 220481000:06:003:0025, площею 2,3111 га, яка розташована на території Білоцерківської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, що складає ділянку № НОМЕР_1 площею 1,8489 га, яка описується наступним чином: від точки 1 до точки 2 відстань 334,98 м.; від точки 2 до точки 3 відстань 55,19 м.; від точки 3 до точки 4 відстань 335 м.; від точки 4 до точки 1 відстань 54,56 м., що відображено на схемі розподілу земельної ділянки кадастровий номер 3220481000:06:003:0025, загальною площею 2,3111 га.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Терезине»; адреса: вул. Травнева, буд. 2, с-ще Терезине, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09133; ЄДРПОУ: 05407982.
Суддя Б. І. Кошель