Справа № 355/1201/25
Провадження № 2/355/816/25
06 серпня 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правила спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенка Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200139932 від 17 квітня 2018 року в розмірі 57270,69 гривень а також понесені судові витрати за сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 гривень.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 17 квітня 2018 року між АТ «Банк Форвард» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200139932 відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату, за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному об'ємі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначений цим договором.
25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвар», включно і до відповідача ОСОБА_1 .. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вимушена звернутися із даним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором. Станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200139932 від 17 квітня 2018 року становить 57270,69 гривень.
Представник позивача від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до судового засідання не з'явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась надала відзив стосовно позовних вимог у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи строк позовної давності який сплив а також недоведеність сторони позивача про правомірність набуття права вимоги до неї як відповідача.(а.с.96)
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Стосовно заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності по цивільній справі суд приходить до висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.256, 257 ЦК України). Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Крім того, 11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 впроваджено дію карантину на території України. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). Також 24.02.2022 Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 1 липня 2023 завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020 продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі ч.1ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Суд дослідив надані докази, а саме:
Копію паспорта з якого слід, що ОСОБА_1 є громадянкою України.(а.с.69-70)
Копію заяви про відкриття поточного рахунку відповідача ОСОБА_1 до АТ «Форвард» від 17 квітня 2018 року.(а.с.13 зворотна сторона аркуша)
Копію заяви на укладення договору добровільного страхування від нещасних випадків та хвороби держателів банківських платіжних карт від 17 квітня 2018 року.(а.с.14)
Копію заяви (оферта) про отримання кредиту №200139932 від 17 квітня 2018 року з якої слід, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Банк Форвад» про надання кредиту. В заяві просила відкрити на її ім'я поточний рахунок (валюта рахунку • гривня), що буде використовуватись в рамках Договору. Згідно п.1.3 для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку Картки, просила встановити ліміт. Відповідно п. 1.1.2. акцептом Оферти про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю позичальнику Рахунку Картки. Відповідно п.1.1.3 розмір ліміту буде встановлений банком самостійно на підставі відомостей, наданих позичальником Банку, та повідомлений її згідно Умов по карткам. Відповідно до п.3.1.4.1 строк дії ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо Інше не буде обумовлено в Умовах по карткам).Відповідно до п.1.1.5. Банк має право списувати на свою користь з Рахунку Картки грошові кошти в оплату платежів, що належать до сплати позичальником Банку за будь-якими Іншими договорами, укладеними позичальником з Банком.(а.с.11 зворотна сторона аркуша-12)
Копію паспорта споживчого кредиту з якого слід, що позивачем було відомо про тип кредиту: Відповідальна кредитна лінія сума кредиту 50000,00 гривень під час укладення договору; до 100000,00 гривень у разі збільшення ліміту, строк кредитування 13 місяців, спосіб надання кредиту безготівковим шляхом протягом банківського дня, наступного за активацією картки споживачем. Мета отримання кредиту на споживчі потреби. Реальна процентна ставка 39% річних. Тип процентної ставки фіксована. Плата за обслугована картки 0,5%.(а.с.12 зворотна сторона аркуша)
Копію договору добровільного страхування від нещасних випадків та хвороб держателів банківських платіжних карток №200139932КНСБ з якого слід, що відповідач ОСОБА_1 уклала договір страхування.(а.с.71 зворотна сторона аркуша-72)
Копію виписки по особовим рахункам з 11 червня 2023 року по 24 липня 2024 року ПАТ «Банк Форвард» по ОСОБА_1 слід, що мається всього документів 19 на суму 49540.32 гривень, з яких по дебету рахунку документів 17 на суму 30606.55 гривень, по кредиту рахунку 18933.77 гривень(а.с.15 зворотна сторона аркуша-68 зворотна сторона аркуша)
Копію договору №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року з якого слід, що відповідно до п.1 АТ «Банк Форвард» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до позичальників та/або заставодавців, зазначених у додатку №1 до цього договору, які є боржниками включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами. Новий кредитор сплачує банку за право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відповідно до п.3 слід, що Новий кредитор зобов'язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 5 календарних днів з дня набрання чинності цим договором. Відповідно до п.4 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 69349284.90 гривень Відповідно до п.5 слід, що наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги до боржників а також реєстр прав вимог у електронному вигляді, передаються банком новому кредитору за відповідними актом не пізніше 10 робочих днів із дати укладення цього договору.(а.с.72 зворотна сторона аркуша-75)
Копію витягу із реєстру договорів права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року слід, що ОСОБА_1 значиться в реєстрі за номером 38158, номер договору 200139932 дата договору 17 квітня 2018 року загальний борг становить 57270,69 гривень.(а.с.75 зворотна сторона аркуша)
Копію платіжної інструкції №4170 від 23/07/2024 року була перерахована сума 70122419.74 гривень, які були перераховані ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до АТ «Банк Форвард» як оплату за лот GL1№426202.(а.с.76)
Копію розрахунку заборгованості за кредитним договором №200139932 від 4/17/2018 року станом на 09 червня 2025 року наданого генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту 20844,13 гривень, заборгованість за відсотками 15003,53 гривень, заборгованість за комісією 21423,03 гривень, загальна сума заборгованості 57270,69 гривень.(а.с.15)
Копію досудової вимоги слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомляла відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора та пропонувала повернути заборгованість по кредиту.(а.с.76 зворотна сторона аркуша)
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як слід з правової позиції Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) де було зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
В Постанові Верховний Суд зауважив, що: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»
Аналогічна позиція стосовно первинних документів відображена і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Така ж позиція була висловлена і в Ухвалі Верховного Суду України від 15.06.2011 по справі №6-4882св11 згідно якої, належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Отже, як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання Відповідачем коштів є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Доказів таких розрахунків стороною позивача надано не було.
Дана позиція суду узгоджується з висновками ВС від 24 травня 2018 року у справі №630/366/16-ц та від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Отже звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не позбавлений можливості подати до суду клопотання про витребування з банку-емітенту картки відомостей щодо належних відповідачу карток та руху коштів по рахунку.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Як було встановлено судом відповідач уклав кредитний договір відповідно до умов якого було відкрито рахунок та надано кредит. Стороною позивача не було надано доказів про отримання відповідачем від первісного кредитора, кредитних коштів, які б підтверджували факт виконання зобов'язання первинного кредитора, перед відповідачем стосовно укладеного договору. В заяві оферти, яка є лише пропозицією не вказано сума кредитних коштів, які надаються у кредит, а мається твердження, що дії банку є акцептом. Самі дії банку не показані і які кошти були перераховані на картку не вказано. Стосовно паспорту споживчого кредиту також не вбачається конкретна сума перерахування відповідачу грошових коштів, а тільки зазначено сума кредиту до 50000,00 гривень, а у разі збільшення ліміту до 100000,00 гривень. З виписки по особовим рахункам також не вбачається надходження конкретної суми кредиту з якої можливо б зробити висновок про надходження на рахунок відповідача кредитних грошових сум з яких можливо зробити висновком про основну суму надходження грошей, їх залишок, повернення кредиту. Наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи які не були надані. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договорами не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір. З урахуванням того, що наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Крім того у самому договорі відступлення між первинним кредитором та стороною позивача прямо вказано про конкретні дії виконання цього договору а саме акту прийому передачі та реєстр боржників з оплатою. Стороною позивача не було надано доказів виконання договору відступлення у яких повинно було зазначено, посилання на пункти договору за якими виконується договір відступлення, кількість боржників які приймає сторона фактору, загальна сума заборгованості боржників яку фактор отримує для подальшого стягнення як сторона яка набула право на стягнення заборгованості за кредитними договорами. З таких підстав у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205,207,512,514, ч.1ст.526, ч.1ст.610, ст.626, ст.ст.638, ст.639, ч.1ст.1048, ст.ст.1052,1054,1077,1078, ч.1 ст.1082 ЦК України,-
В задоволені позовних вимог представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов