06 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 752/15859/22
провадження № 61-14803св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінг-кадастр-інвест», Обслуговуючий кооператив «Спецбуд», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буряк Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович Альона Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Патрєва Юлія Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Любов Миколаївна, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліпатов Іван Андрійович, на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273 на АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285 на АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд;
припинити всі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273 (із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) шляхом припинення (скасування) права власності Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» та припинення права користування для забудови (суперфіцію) Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) «Спецбуд» на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., зареєстрованого у реєстрі за № 924;
припинити всі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285 (із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) шляхом припинення (скасування) права власності ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» та припинення права користування для забудови (суперфіцію) ОК «Спецбуд» на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., зареєстрованого у реєстрі за № 924;
визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія і номер 38936317 , видане 11 червня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285 на АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія і номер 38933459 , видане 11 червня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273 на АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, укладений 23 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 1348;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, укладений 23 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 1349;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, укладений 26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1348;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, укладений 26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1335;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, укладений 21 січня 2020 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А. А., зареєстрований у реєстрі за № 114;
визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), укладений між ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» і ОК «Спецбуд», серія і номер 924, виданий 16 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 грудня 2009 року Київська міська рада прийняла рішення № 1187/3256, яким затвердила проєкт землеустрою та передала йому у приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_3 .
Зазначав, що після цього він звернувся до фірми ТОВ «Гео-макс» для розроблення технічної документації та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Технічна документація була розроблена та зареєстрована в 2010 році, але через відсутність бланків державних актів він не отримав акта.
У 2020 році позивач знову намагався зареєструвати земельну ділянку, але отримав відмову у зв'язку із тим, що сусідні ділянки перетинаються з ділянкою позивача, на яку розроблено технічну документацію.
Зазначав, що проєкти землеустрою сусідніх земельних ділянок були розроблені на підставі підробленої технічної документації, внаслідок чого рішення про реєстрацію права власності є безпідставними.
Посилався на те, що Київська міська рада рішенням від 24 грудня 2009 року № 1186/3255 затвердила проєкт землеустрою та передала у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будинків та споруд, та розміщена поруч із ділянкою позивача.
Київська міська рада рішенням від 24 грудня 2009 року № 1194/3263 затвердила проєкт землеустрою та передала у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, яка розташована на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будинків та споруд, та розміщена поруч із ділянкою позивача.
Місцезнаходження та межі вказаних земельних ділянок були узгоджені в матеріалах проєкту землеустрою, які розроблювались у 2010 році.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Київської міської ради з листами від 19 травня 2010 року (вх. № 25290) та від 25 травня 2010 року (вх. № 25976), за змістом яких просили виготовити державні акти на земельні ділянки та доручити виконання робіт ТОВ «Гео-макс», однак реєстрація речових прав на земельні ділянки так і не відбулась.
Однак у 2015 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розробили нову технічну документацію у суб'єкта господарювання ТОВ «Консалтінг-кадастр-інвест», яка виконана із порушенням норм чинного законодавства та всупереч проєкту землеустрою, який було передано для прийняття рішення Київською міською радою про відведення земельних ділянок у 2009 році. Тобто нова технічна документація, що включала креслення та визначення кутів повороту земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фактично закріпила, що ці ділянки перетинаються з ділянкою, що належить позивачу.
Зазначав, що у зв'язку з наведеним здійснення державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273 та 8000000000:79:143:0285 було неправомірним, оскільки вони накладаються на ділянку позивача у межах її фактичної площі.
22 лютого 2021 року позивачу було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку із тим, що його земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:143:0273 на 52,013 % та земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:143:0285 на 18,0155 %.
Посилався на те, що свідоцтва про право власності від 11 червня 2015 року № № 38936317 , 38933459 , видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням закону, не відповідають розробленим проєктам землеустрою та перешкоджають йому реалізувати своє право на державну реєстрацію переданої йому у власність земельної ділянки, відведеної згідно з рішенням від 24 грудня 2009 року № 1187/3256 на вулиці Козацькій, 55-Б у місті Києві.
Позивач вважає, що підлягають визнанню недійсними всі цивільно-правові угоди, предметом яких були земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0273 та 8000000000:79:142:0285, укладені після державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 06 березня 2024 року позов задовольнив.
Скасував державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0273, 8000000000:79:142:0285.
Припинив всі речові права та їх обтяження, зареєстровані щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0273, 8000000000:79:142:0285 (із закриттям розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) шляхом припинення (скасування) права власності ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» та припинення права користування для забудови (суперфіцію) ОК «Спецбуд».
Визнав недійсними свідоцтва про право власності, серії і номери 38936317 , 38933459 , видані 11 червня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 відповідно.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, укладений 23 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 1348.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, укладений 23 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., зареєстрований у реєстрі за № 1349.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, укладений 26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1348.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, укладений 26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1335.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, укладений 21 січня 2020 року між ОСОБА_5 і ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А. А., зареєстрований у реєстрі за № 114.
Визнав недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), укладений між ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» і ОК «Спецбуд», серія і номер 924, посвідчений 16 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273.
Місцевий суд, взявши до уваги висновки експертів від 15 грудня 2022 року № 2-15/12 та від 16 січня 2023 року № 48/10.20/2023, установив порушення права позивача на отримання у приватну власність земельної ділянки за місцезнаходженням, конфігурацією, яка була затверджена проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленим у 2009 році, оскільки зазначені у проєктах землеустрою 2009 року та технічній документації 2010 року місцезнаходження, конфігурація, площа та лінійні проміри земельних ділянок, виділених у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не відповідають (за винятком площі) технічній документації 2015 року.
Оскільки державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273, 8000000000:79:143:0285 утруднює позивачу реалізацію його права на державну реєстрацію переданої йому у власність земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1187/3256, то суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для її скасування.
Вимоги позивача про визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273, 8000000000:79:143:0285 суд вважав похідними та такими, що також підлягають задоволенню.
Оскільки оспорювані договори ґрунтуються на скасованій державній реєстрації, а самі ділянки втратили статус об'єкта цивільних прав, місцевий суд вважав обґрунтованими вимоги позивача про визнання цих договорів недійсними.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що до участі у справі не було залучено одну зі сторін оскаржуваного договору купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273, 8000000000:79:143:0285 від 21 січня 2020 року - ОСОБА_6 , який був продавцем за цим договором та іпотекодержателем зазначених земельних ділянок.
Товариство зазначало, що суд першої інстанції неправильно та всупереч нормам матеріального права визначив момент початку перебігу позовної давності та безпідставно й незаконно не застосував його до вимог позивача.
Посилалося на те, що суд першої інстанції прийняв рішення на користь особи, яка не є власником земельних ділянок, на шкоду власнику.
Київський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» задовольнив, рішення місцевого суду скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Апеляційний суд, відмовивши у позові, керувався тим, що сторонами договору купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273, 8000000000:79:143:0285 від 21 січня 2020 року є ОСОБА_6 як продавець, який є одночасно іпотекодержателем на підставі іпотечного договору укладеного з ОСОБА_5 як іпотекодавцем (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. 04 червня 2019 року, реєстровий № 887), та ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» як покупець.
Оскільки ОСОБА_6 як сторона договору, який позивач просить визнати недійсним, не був залучений до участі у справі як співвідповідач, колегія суддів вважала, що відсутні підстави для задоволення позову в цілому з огляду на неналежний склад відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а саме: 1) щодо застосування пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України щодо можливості розгляду частини позовних вимог по суті, пред'явлених до належних відповідачів; 2) застосування судом передбаченого абзацом 5 частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» такого способу захисту, як скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав на неї самостійно, незалежно від інших заявлених позовних вимог.
Апеляційний суд неправильно застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 917/2041/20, від 30 липня 2020 року у праві № 670/23/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 318/1345/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 552/3469/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні всіх позовних вимог з підстав незалучення до участі у справі сторони лише одного з оспорюваних договорів.
ОСОБА_6 є учасником спірних матеріальних правовідносин у частині вирішення позовної вимоги про визнання недійcним договору купівлі-продажу земельних ділянок, у якому він є продавцем (стороною договору), водночас він не є учасником матеріальних правовідносин за іншими позовними вимогами, зокрема про скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них, які можуть бути розглянуті окремо та не передбачають обов'язкової процесуальної співучасті.
Апеляційний суд не звернув уваги, що незалучення співвідповідача за похідною вимогою не впливає на ефективність обраного позивачем способу захисту права про скасування державної реєстрації земельних ділянок із припиненням усіх речових прав на них.
Доводи інших учасників справи
Відзив Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській областіна касаційну скаргу обґрунтовано тим, що державний кадастровий реєстратор, реєструючи земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:143:0273, 8000000000:79:143:0285, діяв відповідно до вимог законодавства, чинного на час вчинення реєстраційних дій, та своїми діями прав позивача не порушив, оскільки на час реєстрації цих земельних ділянок в їх межах не було зареєстровано інших земельних ділянок, зокрема земельної ділянки позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліпатов І. А., на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 17 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 23 червня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, що встановили суди
18 вересня 2008 року позивач звернувся до голови Київської міської ради із заявою про передання у приватну власність земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Голосіївському або іншому районі у місті Києві, яка була направлена для розгляду до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
24 грудня 2009 року Київська міська рада прийняла рішення № 1187/3256 про передання громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 .
24 грудня 2009 року Київська міська рада прийняла рішення № 1186/3255 про передання громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
24 грудня 2009 року Київська міська рада прийняла рішення № 1194/3263 про передання громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 .
У 2015 році ОСОБА_2 звернувся із заявою до ТОВ «Консалтінг-кадастр-інвест» про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, на АДРЕСА_1 .
У 2015 році ОСОБА_3 також звернувся до ТОВ «Консалтінг-кадастр-інвест» із заявою про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, на АДРЕСА_2 .
10 червня 2015 року державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 червня 2015 року, індексний № 22004962, та видав свідоцтво про право власності на неї.
10 червня 2015 року державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 червня 2015 року, індексний № 22003400, та видав свідоцтво про право власності на неї.
Позивач у 2015 році не звертався до суб'єктів господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою, із заявою про виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
У 2020 році ОСОБА_1 вирішив зареєструвати свою земельну ділянку у Державному земельному кадастрі. Для цього він уклав із фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 договір про розроблення технічної документації із землеустрою. Спроєктовану документацію було розроблено і подано до державного кадастрового реєстратора з метою реєстрації земельної ділянки.
22 лютого 2021 року державний кадастровий реєстратор відділу в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області прийняв рішення № РВ-4601718602021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Причиною відмови було те, що земельна ділянка позивача перетинається з іншими ділянками, а саме на 18.0155 % з ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285 та на 52.013 % з ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273.
23 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П. та зареєстрований у реєстрі за № 1349, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, площею 0,1 га, яка розташована на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передати обумовлену цим договором суму.
23 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П. та зареєстрований у реєстрі за № 1348, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти у власність земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, площею 0,1 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передати обумовлену цим договором суму.
26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1336, відповідно до якого продавець продав (передав), а покупець купив (прийняв) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0273, площею 0,1 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
26 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1335, відповідно до якого продавець продав (передав), а покупець купив (прийняв) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0285, площею 0,1 га, яка розташована на АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
21 січня 2020 року між ОСОБА_6 як продавцем, з однієї сторони, який є одночасно іпотекодержателем, на підставі іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_5 як іпотекодавцем та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. 04 червня 2019 року, реєстровий № 887, і ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0273, 8000000000:79:142:0285, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Богданович А. А., зареєстрований у реєстрі за № 114, відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) та сплатив грошові кошти за це майно.
16 червня 2020 року між ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» та ОК «Спецбуд» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., зареєстрований у реєстрі за № 924, відповідно до якого власник надає в користування землекористувача, а землекористувач приймає в користування від власника для будівництва житлового будинку земельні ділянки (об'єкти забудови) з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0273, 8000000000:79:142:0285, площею 0,1 га кожна, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, З частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зчастинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом, у якому просив:
скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, які, на переконання позивача, частково накладаються на належну йому на праві власності земельну ділянку і перешкоджають ОСОБА_1 встановити межі його земельної ділянки в натурі, з одночасним припиненням усіх речових прав на них;
визнати недійсними свідоцтва про право власності на ці земельні ділянки;
визнати недійсними договори купівлі-продажу цих земельних ділянок та договір про встановлення права користування зазначеними земельними ділянками для забудови (суперфіцій).
Відповідачами за вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 визначив:
ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» як кінцевого власника земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, сторону оспорюваного договору купівлі-продажу цих земельних ділянок від 21 січня 2020 року та договору суперфіцію від 16 червня 2020 року;
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як проміжних власників земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 та сторін оспорюваних договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок;
ТОВ «Консалтінг-кадастр-інвест» як розробника технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 в натурі;
ОК «Спецбуд» як користувача земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 та сторону оспорюваного договору суперфіцію від 16 червня 2020 року;
Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві як уповноваженого органу державної влади, посадові особи якого вчинили реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно.
Суд першої інстанції вважав позовні вимоги позивача, заявлені до вказаних відповідачів, обґрунтованими та виснував про порушення його прав та задоволення всіх позовних вимог у спосіб, заявлений позивачем.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» у апеляційній скарзі посилалось на незалучення до участі у справі ОСОБА_6 як продавця та іпотекодержателя за оскаржуваним договором купівлі-продажу від 21 січня 2020 року, незастосування позовної давності та порушення прав товариства як власника земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, посилався на відсутність підстав для залучення ОСОБА_6 співвідповідачем у справі. Зазначав, що ОСОБА_6 з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не звертався, про порушення його прав не заявляв, не уповноважував ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» представляти його інтереси в суді, а ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» не обґрунтувало, як саме незалучення ОСОБА_6 впливає на права та інтереси товариства.
Апеляційний суд, переглянувши рішення місцевого суду за апеляційною скаргою кінцевого власника земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», погодився з доводами товариства, що стороною оспорюваного договору купівлі-продажу цих земельних ділянок від 21 січня 2020 року, вчиненого на користь ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-стор», був не ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 як продавець та іпотекодержатель цих земельних ділянок (відповідно до іпотечного договору від 04 червня 2019 року, укладеного з ОСОБА_5 як іпотекодавцем), який участі у справі не брав.
Оскільки ОСОБА_6 не було залучено співвідповідачем у справі, апеляційний суд виснував про наявність підстав для відмови в позові в цілому.
Суд першої інстанції, переглянувши справу по суті, виснував про наявність порушеного права та ефективність позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 .
Справу по суті апеляційний суд не переглядав.
Із наведеними висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на таке.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у межах захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в межах захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
У статті 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов'язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб), є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) вказано: «Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом».
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами у процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20).
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, за рахунок яких у принципі можливо захистити порушене, оспорюване чи невизнане право позивача.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у cправі № 902/1331/22, постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 627/907/21 (провадження № 61-13397св23).
Верховний Суд зазначає, що для визначення кола учасників спору, за вирішенням якого особа звернулась до суду з позовом, першочергово необхідно з'ясувати предмет, підстави, мету позову, характер спірних правовідносин у кожній конкретній справі.
Підставами позову у справі, що переглядається, ОСОБА_1 зазначає незаконне часткове накладення на земельну ділянку, що належить позивачу на праві власності, земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, які належать на праві власності відповідачу ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор».
Предметом позову у справі, що переглядається, є заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, які, як вважає позивач, здатні ефективно захистити його порушене право на володіння земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , у тих межах, які він обґрунтовує як законно встановлені під час її виділення.
Отже, предметом спору у справі, що переглядається, є належні відповідачу ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» на праві власності земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 в частинах, що, на переконання позивача, накладаються на земельну ділянку позивача.
Метою позову ОСОБА_1 є поновлення володіння його земельною ділянкою у межах, які він вважає порушеними частковим накладенням земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273.
Як установив місцевий суд, на час розгляду справи в суді першої інстанції право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 зареєстровано за ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», яке має процесуальний статус відповідача у справі.
ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» набуло у власність вказані земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 21 січня 2020 року з ОСОБА_6 як іпотекодержателем цих земельних ділянок.
Місцевий суд установив, що з урахуванням предмета, підстав та мети позову, змісту і характеру спірних правовідносин спір виник між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор» як власником земельних ділянок, які, на переконання позивача, накладаються на його земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 570/5452/17 (провадження № 61-4159св21) зазначено таке: «При зверненні із позовом ОСОБА_1 просила:
визнати бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Рівненській області з приводу відмови у реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5624684700:04:007:2777, площею 0,1556 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, протиправною та зобов'язати зареєструвати земельну ділянку у Державному земельному кадастрі відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 613812, виданого Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області 21 січня 2011 року;
визнати дії ГУ Держгеокадастру у Рівненській області щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер: 5624684700:01:005:0177, яка належить ОСОБА_2 , протиправними, скасувати реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, чим усунути порушення у користуванні ОСОБА_1 належною їй на праві власності земельною ділянкою;
в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що маючи намір здійснити державну реєстрацію свого речового права на землю, вона неодноразово зверталася до відповідача з відповідними вимогами. Однак у реєстрації відмовлено через те, що в межах належної їй земельної ділянки державним реєстратором зареєстровано іншу земельну ділянку з кадастровим номером 5624684700:01:005:0177, яка виділена ОСОБА_2 , та накладається на 1/3 частину спірної ділянки; зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Тому ГУ Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним відповідачем».
У касаційній скарзі заявник посилався на те, що ОСОБА_6 є учасником спірних матеріальних правовідносин у частині вирішення позовної вимоги про визнання недійcним договору купівлі-продажу земельних ділянок, що є похідною вимогою, у якому він є продавцем (стороною договору), водночас він не є учасником матеріальних правовідносин за іншими позовними вимогами, зокрема про скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням речових прав на них, які можуть бути розглянуті окремо та не передбачають обов'язкової процесуальної співучасті.
З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги в частині того, що незалучення судом першої інстанції ОСОБА_6 до участі у справі не вплинуло на можливість вирішення спору по суті, підтвердилися.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що сам ОСОБА_6 як особа, яка не була залучена до участі у справі, з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції не звертався, не уповноважував відповідача ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» на представлення його інтересів у суді апеляційної інстанції, про що також зазначав позивач у відзиві на апеляційну скаргу.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Однак ТОВ «Агенство нерухомості «Естейт-Стор» під час розгляду справи у суді першої інстанції не подавало клопотань про залучення ОСОБА_6 до участі у справі.
Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З урахуванням наведеного апеляційний суд:
належним чином не виконав вимог статті 365 ЦПК України, а саме пунктів 1-4, 8 частини першої цієї статті щодо визначення складу учасників судового процесу, характеру спірних правовідносин, мети, яку має намір досягти позивач з урахуванням визначених у позовній заяві підстав та предмета позову, та з'ясування обставин справи, зокрема тих, які заперечує позивач у відзиві на апеляційну скаргу;
не звернув уваги на обставини, встановлені судом першої інстанції, що ОСОБА_6 на час розгляду справи не мав зареєстрованого права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273 та не мав статусу іпотекодержателя;
дійшов помилкового висновку стосовно наявності обов'язкової процесуальної співучасті ОСОБА_6 за позовними вимогами ОСОБА_1 , не врахувавши мету позову, його підстави та предмет, зміст та характер спірних правовідносин, що свідчать, що спір у цій справі виник між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор»;
не взяв до уваги, що незалучення ОСОБА_6 , який на час звернення з позовом не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:142:0285, 8000000000:79:142:0273, до участі у справі як відповідача за похідною позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цих земельних ділянок, укладеного між ОСОБА_6 і ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Стор», не впливає на вирішення позову ОСОБА_1 у разі підтвердження часткового накладення зазначених земельних ділянок на земельну ділянку позивача;
не надав належної правової оцінки доводам відзиву на апеляційну скаргу з викладенням мотивів у оскаржуваній постанові, ухваленій за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, який задовольнив позов;
та не переглянув рішення місцевого суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2019 року у справі № 350/67/1 5-ц (провадження № 14-652цс18) викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежності.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення.
Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).
Суд апеляційної інстанції не переглянув рішення місцевого суду відповідно до вимог параграфу 3 глави 1 розділу V ЦПК України, відмовивши в позові з підстав незалучення ОСОБА_6 до розгляду справи в суді першої інстанції відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, установивши, що висновки апеляційного суду про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав пред'явлення позову до неповного складу відповідачів (незалучення ОСОБА_6 співвідповідачем) є помилковими, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно перевірити, чи дійсно право позивача порушено, та у разі порушення, чи підлягає воно захисту у спосіб, заявлений позивачем, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
З урахуванням доводів касаційної скарги оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).
З урахуванням висновку щодо задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліпатов Іван Андрійович, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіІ. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік