Справа № 305/2160/25
14 серпня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши клопотання ОСОБА_1 та його захисника Дорошенко Таміли Іванівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Рахівського районного суду від 01 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -
Постановою судді Рахівського районного суду від 01 липня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Відповідно до постанови, - 21 червня 2025 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_1 був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах контрольованого прикордонного району на напрямку прикордонного знаку № 411, на відстані 6900 метрів до державного кордону (територія Богданської об'єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Прикордонним патруль», під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку шляхом подолання гірського масиву у складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р., тобто вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, гр. ОСОБА_1 та його захисник Дорошенко Т. І. подали апеляційну скаргу. Апелянти просять скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Одночасно апелянти порушують питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку мотивують тим, що ОСОБА_1 не приходило жодних SMS-повідомлень про час та місце розгляду справи, про наявність постанови дізнався випадково 23 липня 2025 року під час роботи з контрагентами.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Як вбачається з матеріалів справи, - постанова судді винесена 01 липня 2025 року, а отже останнім днем строку на апеляційне оскарження є 11 липня 2025 року.
Апеляційна скарга подана 30 липня 2025 року (згідно штампу Нової Пошти), тобто по спливу 29-ти днів.
Судом не встановлено поважних причин, через які ОСОБА_1 чи його захисник Дорошенко Т. І. не подали апеляційну скаргу у передбачений законом 10-ти денний строк.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було відомо, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення. У справі також є довідка про доставку СМС на телефон, який вказав сам правопорушник у заяві до місцевого суду (а.с.10). Такий самий номер телефону також вказано і в апеляційній скарзі. Постанова винесена 01 липня 2025 року, зареєстрована у Єдиному державному реєстрі судових рішень також 01 липня 2025 року, а загальний доступ надано 02 липня 2025 року.
Отже, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що про постанову дізнався випадково 23 липня 2025 року при роботі з контрагентами, при цьому не деталізує характер роботи та за яких обставин, а також не надає підтверджуючі цим обставинам документи.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у передбачений ст. 294 КУпАП строк.
Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі сторона захисту не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку.
На будь-які інші обставини (хвороба апелянта чи близьких родичів, відрядження, стихійне лихо тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується.
Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Дорошенко Таміли Іванівни на постанову судді Рахівського районного суду від 01 липня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя: Фазикош Г. В.