Справа № 127/5291/25
Провадження № 22-ц/801/1561/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
18 серпня 2025 рокуСправа № 127/5291/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимчук Анастасії Сергіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Горбатюка В. В., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У лютому 2025 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Позовні вимоги мотивовані тим, що КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022), та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1023).
Відповідач проживає та є власником житлового помешкання по АДРЕСА_1 , яке забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Зазначений житловий будинок технічно під'єднано до зовнішніх інженерних мереж КП BMP «ВМТЕ».
Позивач своєчасно, належної якості надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за вказаною адресою, тоді як відповідач, порушуючи умови п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», належним чином не виконує зобов'язання по сплаті за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у зв'язку з чим в період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року включно заборгувала за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води 14171,97 грн, з яких: 13195,82 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; 733,95 грн - сума втрат від інфляції; 242,20 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
За таких обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 14171,97 грн, а також судові витрати.
Рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року в розмірі 14171,97 грн, з яких: 13195,82 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, 733,95 грн - сума втрат від інфляції, 242,20 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВМР «ВМТЕ» 3028,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем платіжні інструкції про оплату нею спожитих послуг, встановив, що ці кошти позивачем враховано при пред'явленні позову та вказані оплати зараховані позивачем в погашення існуючої заборгованості відповідача, яка мала місце до спірного періоду. Відповідно вважаючи заявлену до стягнення визначену позивачем у позову суму заборгованості обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем, дійшов висновку про її стягнення. Крім того, зважаючи на доведеність розміру заборгованості, суд з посиланням на ст. 625 ЦК України виснував, про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук А. С. оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування обставин справи, недоведення обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 2598,06 грн, з яких: 2442,98 грн - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, 121,72 грн - сума втрат від інфляції, 36,67 грн - 3% річних.
Адвокат вказує, що ОСОБА_1 дійсно проживає та є власником квартири АДРЕСА_2 . Із оборотної відомості, наданої позивачем із позовом, убачається, що за період з 01 вересня 2023 року до 30 вересня 2024 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становить 13195,82 грн, сальдо на початок вересня 2023 року від'ємне, тобто станом на 01 вересня 2023 року заборгованість за спожиті послуги відсутня. При цьому за вказаний період відсутня жодна оплата послуг споживачем. Доводів про те, що відповідачем у період з вересня 2023 року по вересень 2024 року здійснювалися розрахунки за надані послуги, але проведені оплати було частково зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередній період, позивачем у позові та наданій до нього оборотній відомості зазначено не було та вказано ним лише у відповіді на відзив на позовну заяву, яку відповідач не отримувала. Натомість із наданих відповідачем платіжних інструкцій чітко убачається за який саме період здійснена оплата послуг і за які саме послуги, а тому позивач не міг самостійно встановлювати, що має бути погашено відповідно до платіжних документів. Окрім того, у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/17407/24 за позовом КП ВМР «ВМТЕ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2023 року у розмірі 31430,89 грн, втім будь-які обґрунтування, що ОСОБА_1 у період з вересня 2023 року по вересень 2024 року були сплачені 10750,84 грн і такі враховано позивачем у період з 01 вересня 2020 року до 30 вересня 2023 року відсутні. Тому на думку адвоката позивач має намір повторно стягнути з відповідача кошти, які нею були сплачені у період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року 10750,84 грн.
Разом із тим, зважаючи на здійснені відповідачем оплати послуг, за розрахунком скаржника загальна сума заборгованості складає 2442,98 грн, що визнається відповідачем.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, то адвокат вказує, що з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», у період з 24 лютого 2022 року по 01 січня 2024 року нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість не здійснювалося. Водночас, стороною відповідача із врахуванням суми заборгованості за надані послуги проведено обрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що становить 121,72 грн - сума втрат від інфляції, 36,67 грн - 3% річних від простроченої суми.
23 червня 2025 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу КП ВМР «ВМТЕ», де просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що із оборотної відомості за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 убачається, що станом на 01 вересня 2023 року заборгованість відповідача за спожиті послуги з централізованого теплопостачання складала 31803,89 грн; протягом спірного періоду відповідач сплатила 10750,84 грн. Керуючись нормами чинного законодавства у сфері теплопостачання та ЦК України, здійснені відповідачем платежі позивач зарахував у рахунок погашення заборгованості за минулий період, тобто до вересня 2023 року. У зв'язку із чим до позовної заяви додано оборотну відомість за період з вересня 2023 року до вересня 2024 року з обнуленим сальдо на початок вересня 2023 року, згідно з якою заборгованість складає 13195,82 грн.
Окрім того, під час розгляду цивільної справи №127/17407/24 відповідачем було надано платіжні документи, що підтверджують часткову оплату заборгованості за спожиті послуги, у зв'язку із чим позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була врахована судом та ухвалене судове рішення з огляду на скориговані вимоги. Тобто частина коштів, сплачених відповідачем до винесення рішення, була врахована у межах справи №127/17407/24, що вплинуло на зменшення обсягу стягнення.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.
Судом установлено, що помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ».
Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду, інформація по якому оновлена 30 вересня 2024 року, ОСОБА_1 з 02 грудня 2021 року проживає за вказаною вище адресою.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26 квітня 2023 року відповідач є власником житлового помешкання по АДРЕСА_1 .
Згідно з оборотною відомістю та розрахунку суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (о/р№ НОМЕР_1 ), заборгованість відповідача за період з вересень 2023 року - вересень 2024 року становить: 13195,82 грн - основний борг; 242,20 грн - 3% річних, 733,95 грн - інфляційні втрати.
Відповідач здійснювала оплати за споживання послуг постачання теплової енергії та гарячої води за спірний період. Загальна сума оплат, відповідно до поданих відповідачем разом із відзивом платіжних інструкцій становить 10750,84 грн.
Відповідно до оборотної відомості, що додана позивачем до матеріалів справи із відповіддю на відзив по о/р№ НОМЕР_1 , що належить відповідачу, наявне сальдо на початок спірного періоду (вересень 2023 року) в розмірі 31803,89 коп. Вказаний розрахунок відображає оплати відповідача та має кінцеву заборгованість за спірний період, як і попередні розрахунок - 13 195,82 грн основний борг; 242,20 грн 3% річних, 733,95 грн - інфляційні втрати.
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
КП ВМР «ВМТЕ» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги", Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, а також до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах ; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до ст.7 цього закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Порядок укладення таких договорів, передбачений ст.13 вказаного закону.
Відповідно до ч.4, 5 цієї норми, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Тобто з 01 листопада 2021 року почали діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, які є публічними договорами приєднання, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1023 та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» в редакції постанови від 08 вересня 2021 року №1022.
Враховуючи те, що станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості, які свідчили про те, що співвласники багатоквартирного будинку серед яких є і відповідач, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а тому суд дійшов висновку, що між сторонами справи укладені договори та відповідно між ними існують правовідносини, які врегульовані вищевказаними Типовими договорами.
Водночас слід також зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає передбачений п. 5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2023 року до 30 вересня 2024 року. У цей період відносини між сторонами регулюються Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії та Типовим індивідуальним договором положенням про надання послуг з постачання гарячої води, які діють з 01 листопада 2021 року.
Вищевказаними типовими договорами визначено, що споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послугу в строки і на умовах, що визначені договорами.
Споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Щомісяця позивач нараховував по вказаному помешканню плату за надані послуги теплової енергії та абонплату по гарячій воді, однак кошти за вказані послуги не сплачувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги. Докази щодо звернення в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг чи їх ненадання чи надання цих послуг іншою особою ( не позивачем) у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; споживач не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово - комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово - комунальних послуг.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 61,1 кв. м, кількість зареєстрованих - 1 особа, убачається, що за період з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2024 року заборгованість становить 14171,97 грн, з яких: 13195,82 грн - основний борг; 242,20 грн - 3% річних, 733,95 грн - інфляційні втрати.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність договірних відносин між споживачем та надавачем послуг та про доведеність наявність заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції платіжних інструкцій, поданих на підтвердження здійснення відповідачем оплат за надані їй послуги за спірний період, що є підставою для зменшення суми заборгованості та відповідно нарахованих інфляційних втрат на 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, то такі на увагу не заслуговують.
Як безумовно слідує із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, оборотних відомостей за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року, а також з урахуванням наданих відповідачем платіжних інструкцій про оплату нею спожитих послуг на загальну суму 10750,84 грн, убачається, що ці кошти позивачем враховано при пред'явлені позову, вказані оплати зараховані позивачем в погашення існуючої заборгованості відповідача. Таким чином повторне зарахування проведених відповідачем оплат як погашення заборгованості у спірному періоді є неможливим та неприпустимим.
Крім того, також необхідно зазначити, що із матеріалів справи та відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа №127/17407/24 за позовом КП ВМР «ВМТЕ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2023 року. Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2025 року №127/17407/24, яке на даний час уже набрало законної сили та ніким із сторін не оспорювалося, у ході розгляду справи відповідачем були надані платіжні документи на підтвердження часткової оплати суми заборгованості в розмірі 10750,84 грн за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, що стало підставою для подання позивачем заяви по зменшення розміру позовних вимог та ухвалення рішення з урахуванням скоригованих вимог. Слід окремо зауважити, що у даній цивільній справі відповідачем подані ті ж самі платіжні документи на загальну суму 10750,84 грн, що і у цивільній справі №127/17407/24 та які були досліджені і враховані судом.
Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача перед позивачем, а відповідач не надала доказів на спростування наявної заборгованості щодо сплати за комунальні послуги.
Щодо аргументів скарги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, то слід зазначити, що як правильно зазначив суд першої інстанції правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК.
З огляду на вказані обставини, доведеність основної суми заборгованості за спожиті відповідачем послуги, з неї на користь КП ВМР «ВМТЕ» підлягають стягненню 733,95 грн - сума втрат від інфляції; 242,20 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості, розмір яких є обґрунтованим та правильно обрахованим позивачем.
Не можна погодитися і з аргументами скарги про неможливість нарахування у період з 24 лютого 2022 року по 01 січня 2024 року неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Так, відповідно до абз. 1 пункту 1 вказаної постанови нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
Тобто нарахування санкцій на заборгованість за житлово-комунальні послуги не допускається, якщо споживач проживає у зоні бойових дій або окупації (за офіційним переліком), або його майно пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.
Однак у даному випадку вказані положення постанови Кабінету Міністрів України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку відсутністю передбачених законодавством умов для їх застосування.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимчук Анастасії Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. С. Панасюк
Т. Б. Сало