Справа № 592/5412/22
Провадження № 1-кп/591/522/22
19 серпня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22022200000000073 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, мешканця АДРЕСА_1 , проживає - АДРЕСА_2 ), пенсіонера, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Ст.ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є РФ, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною, а незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і США підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до п.п. 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в СНД від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2, 3 зазначеного Договору, РФ зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія АР Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ст.ст. 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: АР Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, АР Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
21 лютого 2022 року РФ визнано «Донецьку та Луганську народні республіки» незалежними державами, а 22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні, на виконання якого ЗС РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснили пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Зокрема, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державний кордон України, який проходить територіями АР Крим, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частини вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, не порушення принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, не відпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науково-технологічній); у не витоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво-важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх вказаних вище сферах життєдіяльності держави.
Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.
Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість ЗС, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений і в цей час в передбаченому законом порядку.
Планування, фінансування та реалізація РФ агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується та здійснюється силами, насамперед, ЗС РФ, ГРУ ГШ ЗС РФ, ФСБ РФ, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі гр-н України.
Однією з осіб, які у період введення в Україні воєнного стану, надавав іноземній державі - РФ, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, є ОСОБА_7 , який, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів незгоди з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв'язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а також демонструючи свою лояльність до держави агресора її організацій і представників став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки - державної зради, що виразилася у формі переходу на бік ворога - наданні допомоги ворожій державі або її представникам на території України та наданні ворожій державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного стану, за таких обставин.
Зокрема, ОСОБА_7 на протязі багатьох років підтримував дружні відносини та спілкування в телефонному режимі з гр-ном України, колишнім військовослужбовцем, що мешкає на постійній основі в РФ, (далі за текстом - представник РФ, стосовно якого СВ УСБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022200000000093 від 16.07.2022).
Так, з 04.05.2022 по 07.05.2022, представник РФ, який підтримує ідеї проросійської спрямованості, з метою ведення підривної діяльності проти України, діючи умисно використовуючи обліковий запис (акаунт) програми для обміну повідомленнями (месенджер) «Viber» з абонентського номеру НОМЕР_1 , зв'язався з ОСОБА_7 , який користується обліковим записом (акаунтом) з абонентським номером НОМЕР_2 , з метою спонукання останнього до вчинення державної зради, а саме наданні допомоги ворожій державі в умовах воєнного стану.
В цей же проміжок часу та зазначеним способом ОСОБА_7 , достовірно володіючи інформацією, що з 24 лютого 2022 року РФ, а саме підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ, здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави України та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку встановленого Конституцією України, заявив представнику РФ про своє бажання співпрацювати з ним як з представником держави - агресора РФ та погодився надавати необхідну допомогу у проведенні підривної діяльності на території с. Мезенівка та прилеглих населених пунктів Краснопільської СТГ Сумської області. При цьому, ОСОБА_7 , з метою забезпечення заходів конспірації узгодив з представником РФ, що подальше їх спілкування буде відбуватися лише у програмі для обміну повідомленнями (месенджері) «Signal».
Так, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, за допомогою месенджера «Signal», зареєстрованого за номером НОМЕР_2 , що перебуває в його користуванні, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки добровільно надав свою згоду на передачу представнику РФ інформацію щодо місць перебування військових підрозділів ЗС України та інших військових формувань на території Краснопільської СТГ Сумської області та кількості їх ОС, місць дислокації та кількості військової техніки ЗС України та інших військових формувань на території Краснопільської СТГ Сумської області, а також надавав інформацію, зокрема фотоматеріали з особистими поясненнями щодо дати, часу та точного місця здійснення обстрілів території Краснопільської СТГ Сумської області представниками ЗС РФ, в тому числі і місць дислокації на момент здійснення обстрілів військових підрозділів ЗС України та інших військових формувань, з наданням орієнтирів для коригування обстрілів представниками ЗС РФ.
А саме, 17.05.2022 в період часу з 18 год. 19 хв. по 20 год. 24 хв., ОСОБА_7 в ході спілкування з представником РФ повідомив останнього про те, що до нього додому приходили «листочки USB» (працівники УСБУ в Сумській області) та задавали йому питання з приводу його дій під час тимчасової окупації с. Мезенівка представниками ЗС РФ в березні 2022. При цьому ОСОБА_7 надав дані одного з працівників УСБУ в Сумській області з вказанням номеру мобільного телефону.
Надалі, 18.05.2022, ОСОБА_7 , продовжуючи діяти на виконання злочинного завдання представника РФ, з метою завдати шкоди обороноздатності України, бажаючи надати допомогу представнику РФ в проведенні підривної діяльності проти України, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідків, передав представнику РФ відомості щодо кількості знаходження ОС військовослужбовців ЗС України та наявності броньованої техніки в с. Мезенівка Краснопільської ОТГ Сумського району Сумської області, шляхом надіслання в період часу з 18 год. 46 хв. по 19 год. 55 хв. повідомлень з текстом «Л/с прежний. Нарыли кроты везде и всюду. Тяжести нима».
Не зупиняючись на вчиненому, 21.05.2022, маючи прямий умисел на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_7 передав інформацію щодо наявності на блокпостах с. Мезенівка та його околиць муляжів броньованої техніки, кількості блокпостів на ділянці дороги з с. Грабовське до н.п. Краснопілля Сумського району Сумської області та наявності ОС військовослужбовців ЗС України, шляхом надіслання в період часу з 19 год. 29 хв. по 20 год. 01 хв. повідомлень з текстом «Добрый вечер. Норма. На б/п фанера везде. Типа под бтры. Проверьте мои N. Не менее 4, по зелени петрушки много. Петрушки вагон. Спаленный фуфло. +1».
В подальшому, 23.05.2022 після артилерійського обстрілу позицій в районі с. Мезенівка та самого населеного пункту з напрямку н.п. Пороз РФ, який тривав з 14.00 год. до 15.00 год., ОСОБА_7 , продовжуючи діяти на виконання злочинного завдання представника РФ, з метою завдати шкоди обороноздатності України, бажаючи надати допомогу представнику РФ в проведенні підривної діяльності проти України, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків, передав представнику РФ інформацію щодо кількості «прильотів» по позиціях військовослужбовців ЗС України, надав орієнтири для коригування обстрілів та подальшого точного влучання по блокпосту та бліндажах з ОС військовослужбовців ЗС України, які встановлені на перехресті дороги Р45 на ділянці Мезенівка-Славгород Краснопільської ОТГ Сумського району Сумської області, шляхом надіслання в період часу з 14 год. 55 хв. до 21 год. 44 хв. повідомлень з текстом: «Очень много прилетело с 14.00 вокруг; Добро. Принял. Нахожусь на месте; Добре. Ок. Обязательно погляди на лозо-е; Дуры по моему; Слухи. Завтра думаю проехать от ОСОБА_8 до Кр-е. Если есть добро; Недочет. Да; Сверху-500 влево. На верху до кр. прямо 5пол сотни, прямо».
Після чого, 29.05.2022, ОСОБА_7 усвідомлюючи протиправність свої дій та їх наслідків, продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, передав представнику РФ фотоматеріали обстрілів, які мали місце 23.05.2022 в районі блокпосту, який встановлений на перехресті дороги Р45 на ділянці Мезенівка - Славгород Краснопільської ОТГ Сумського району Сумської області з особистими поясненнями щодо дати, часу та точного місця здійснення обстрілів зазначеної території та інформацію щодо орієнтиру дислокації ОС військовослужбовців ЗС України та наявності броньованої техніки в с. Мезенівка Краснопільської ОТГ Сумського району Сумської області, шляхом надіслання в період часу з 19 год. 23 хв. до 21 год. 58 хв. повідомлень з текстом: «Перекресток; Rasa. Там+; Это поле перед Вами, внизу улица. Прямо асфальт на славный город; Поле и приходы. МТФ на сев. запад от этой темы; Петрушки; Б/п; Везде; 23+; Там где было23-го и картинки».
Проте, 01.06.2022 злочинна діяльність ОСОБА_7 , направлена проти основ національної безпеки України, була припинена в зв'язку з його затриманням співробітниками УСБ України в Сумській області.
В результаті надання представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 тим самим здійснив спробу знизити обороноздатність України у формі дій, спрямованих на зруйнування об'єктів, які мають важливе оборонне значення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав повністю та показав, що дійсно спілкувався на побутові теми за допомогою месенджерів зі згаданою в обвинуваченні особою, яка проживає в РФ та є військовим пенсіонером, проте ніякого інформації, про яку йде мова в обвинуваченні, не передавав. Вважає, що відбулось втручання сторонніх осіб, але не заперечив, що вилучені сім картки, мобільні термінали та акаунт, за допомогою яких відбувалось спілкування, в тому числі з гр-ном РФ, належать йому.
По-перше, суд вважає за необхідне зауважити про недопустимість ряду доказів, а саме матеріалів доручень (т. 3 а.с. 64-65, а.с. 148--151), в зв'язку з порушенням суттєвих умов здійснення процесуальних дій (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України), зокрема - ст. 41 КПК України, яка передбачає в межах виконання доручення проведення виключно слідчих дій, підтвердження чому вказані доручення не містять, а також протоколу НСРД від 15 липня 2022 року (т. 5 а.с. 1-3), оскільки шляхом проведення НСРД фактично проведене відповідне експертне дослідження неповноважним суб'єктом.
По-друге, суд вважає за необхідне зазначити і про те, що, в розумінні вимог ст. 85 КПК України, протокол огляду предметів від 25 червня 2022 року (т. 5 а.с. 4) є неналежними доказами, оскільки суду необґрунтовано стороною обвинувачення його значення для справи.
Проте, не дивлячись на наведене, надані обвинуваченим покази, які суд вважає обраним способом захисту з метою уникнення відповідальності, спростовуються іншими доказами в справі, переконливих підстав для недовіри яким, чи щодо недопустимості та неналежності яких суду наведено не було, як і доводиться ними вина ОСОБА_7 саме в інкримінованому кримінальному правопорушенні, зокрема:
-протоколами обшуків в володіннях ОСОБА_7 , здійснених з дотриманням вимог п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України, дозвіл на проведення яких наданий в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України (т. 3 а.с. 66-77), під час яких були вилучені мобільні термінали та сім картки (в тому числі з номером НОМЕР_2 ), за допомогою яких велось листування ОСОБА_7 з представником країни-агресора та про яке йде мова в обвинуваченні (при цьому відсутність відеозапису з технічних причин одного з обшуків, суд не вважає суттєвою обставиною для визнання доказу недопустимим, оскільки в протоколі міститься підтвердження його проведення з дотриманням вимог закону, а сам обвинувачений не заперечував обсягу вилученого майна), а вилучене майно в подальшому на підставі доручення слідчого було оглянуто (т. 3 а.с. 79-85);
-протоколами оглядів (на підставі доручення слідчого - т. 3 а.с. 213) вилученого у ОСОБА_9 одного з мобільних телефонів та планшету, в яких міститься інформація про контакти обвинуваченого з представником країни-агресора, в тому числі через акаунт, про який йде мова в обвинуваченні (т. 3 а.с. 108-147);
-протоколами НСРД, проведених на підставі відповідного рішення прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України), в зв'язку з неможливістю здійснення повноважень слідчим суддею (т. 3 а.с. 216-218) та доручення слідчого, в яких міститься листування між обвинуваченим ОСОБА_7 та представником країни-агресора, про яке йде мова в обвинуваченні, під час якої обвинувачений передавав представнику країни агресора стратегічну та важливу інформацію про сили та засоби Сил оборони України в районі населеного пункту, де він мешкає (т. 3 а.с. 152-189, т. 4 а.с. 2-40, 147-163), в тому числі з застосуванням заходів конспірації та прихованим змістом через запаролений чат;
-протоколами НСРД, проведених на підставі відповідного рішення прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України), в зв'язку з неможливістю здійснення повноважень слідчим суддею (т. 3 а.с. 216-218) та доручення слідчого, на яких зафіксовані розмови, під час яких ОСОБА_7 з'ясовує у різних осіб інформацію про результати обстрілів (небезпідставними є твердження прокурора про спрямованість дій обвинуваченого в цьому розумінні саме з метою отримання стратегічної інформації, оскільки непоясненим зі сторони захисту залишилось питання стосовно доцільності отримання інформації про одні й ті ж самі події обстрілів з різних джерел) - т. 4 а.с. 91-134.
-інформацією, отриманою слідчим в порядку ст. 93 КПК України, відповідно до якої, дійсно в наведений в обвинуваченні період, час та місці відбувався обстріл місць розташування підрозділів Сил оборони України в районі с. Мезенівка, під час якого були постраждалі серед військовослужбовців України, коригування якого і здійснював обвинувачений (т. 4 а.с. 178-194), а зміст повідомлень ОСОБА_7 приховано містить інформацію стосовно розташування підрозділів ЗС України, їх сил та засобів в районі с. Мезенівка, результатів обстрілів, а протокол огляду та відтворений відеозапис зафіксували сам обстріл;
-матеріалами тимчасових доступів, якими підтверджено користування обвинуваченим наведеними мобільними терміналами, в тому числі з сім карткою, про яку йде мова в обвинуваченні та вихід до мережі інтернет в тому числі в періоди направлення згаданих повідомлень (т. 5 а.с. 70-77)
Отже, наведені докази в своїй сукупності на переконання суду цілком підтверджують вчинення обвинуваченим саме інкримінованого кримінального правопорушення, що слідує зі змісту його листування, з огляду на наступне.
По-перше, зміст листування свідчить про попередню домовленість обвинуваченого з представником країни-агресора, якою обумовлений характер підривної (розвідувальної) діяльності ОСОБА_7 , оскільки останній не виявляє подиву в листуванні стосовно поставлених питань та характеру інформації, яка від нього вимагається ворогом.
По-друге, специфіка та професійний зміст питань представника країни-агресора та аналогічний характер відповідей на них зі сторони обвинуваченого (конспірація, прихований зміст, паролі та заміна понять), системність, активність спілкування, ініціативність зі сторони обвинуваченого («проверьте мои N», «нахожусь на месте», «завтра думаю проехать») не викликають у суду сумнівів в приналежності співрозмовника ОСОБА_7 до спецслужб країни-агресора або пов'язаності з ними, як і обізнаність про це обвинуваченого (в умовах війни будь-яка інформація про сили та засоби оборони, яку вимагає ворог від гр-на України цілком очевидно цікавить ворога та корисна для нього, а її передача в будь-якому випадку шкодить обороноздатності нашої країни), а підтвердження вимушеності таких дій чи незгоди з ними листування не містить. В-третє, застосування заходів конспірації, в листуванні з представником країни-агресора через запаролений чат (підтвердження встановлення паролів на інші чати, як про це зазначав обвинувачений, суду не надано).
Крім цього, наведені докази в своїй сукупності спростовують покази обвинуваченого, які є мінливими (під час досудового розслідування він визнавав свою провину, не заявляючи ані під час розслідування, ані під час судового розгляду про тиск чи примус зі сторони правоохоронців на нього та не навівши вірогідного пояснення зміни позиції) та у суду викликають сумніви, оскільки суд зважає на те, що ОСОБА_7 , який регулярно користувався мобільними терміналами, не міг не помітити відповідного стороннього втручання в листування (якщо таке мало місце). Проте, він не повідомив про це відповідні спеціальні органи, не навівши суду розумного пояснення невчинення таких дій, тим більше в умовах війни.
Також суду не надано доказів на підтвердження спілкування з представником країни-агресора саме на побутові теми, які повинні залишити сліди в його мобільних терміналах, натомість же, згідно матеріалів НСРД, з співрозмовником відбувається виключно спілкування з приводу передачі інформації про військові формування України та результати їх обстрілу, що відбувалось на шкоду інтересам України.
Такі висновки суду цілком узгоджуються і з показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є фахівцями в військовій справі та прояснили зміст листування ОСОБА_7 з представником країни-агресора, якому обвинувачений передавав саме інформацію про військові підрозділи ЗС України та стосовно коригування вогню, про що йде мова в обвинуваченні, а свідок ОСОБА_12 підтвердила, що на прохання обвинуваченого пересилала йому фото перехрестя в районі с. Мезенівка, по якому здійснювався обстріл, та яке в подальшому він пересилав представнику країни-агресора.
Свідок ОСОБА_13 , який є працівником правоохоронних органів, дав суду покази про те, що він дійсно разом з іншим співробітником заходив до обвинуваченого, з метою встановлення осіб, які сприяли збройній агресії, а згідно матеріалів НСРД, обвинувачений в подальшому інформацію про цей візит (та про правоохоронців) передав представнику країни-агресора, про що йде мова в обвинуваченні.
Спростовуються твердження сторони захисту і тим, що під час дослідження матеріалів НСРД та речових доказів за участю спеціалістів, останні повідомили суду про те, що сумнівними є технічні можливості втручання сторонніх осіб в листування обвинуваченого, а зняття інформації з телекомунікаційних мереж в певній мірі дозволяє по часу тому чи іншому учаснику листування видаляти деякі повідомлення.
Не спростовують наведених висновків суду і докази, подані стороною захисту (т. 6 а.с. 41-57), оскільки по-перше, всі мешканці с. Мезенівка не можуть володіти інформацією про те, де перебувала та чи інша особа під час обстрілу (в тому числі і щодо місцезнаходження обвинуваченого в цей час), як і сумнівним є перебування всіх мешканців села в одному укритті. По-друге, законна діяльність представника країни-агресора в Україні, на яку посилається сторона захисту, не виключає можливості використання такої діяльності для прикриття діяльності спецслужб ворога (тим більше, що час такої діяльності є давнім - 2012 рік). В-третє, наявність фото перехрестя в відкритому доступі в мережі інтернет (що також підтвердив свідок ОСОБА_14 ) жодним чином не виключає провини обвинуваченого, оскільки має значення його пересилання представнику країни-агресора з метою коригування обстрілу.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_7 наведеного кримінального правопорушення суд вважає доведеним, зазначені обставини встановленими, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки він умисно вчинив діяння на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України у формі переходу на бік ворога та наданні допомоги ворожій державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Зазначені твердження суду узгоджуються і з висновками, застереженими Верховним Судом в Постанові від 24 квітня 2024 року по справі № 743/149/23 (п.п. 38-40 Постанови).
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 суду не наведено.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, розлучений, є пенсіонером, характеризується позитивно.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує наведені дані про особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене та дані щодо особи обвинуваченого, характер та значний ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, який підсилюється в умовах війни та переважає над позитивною репутацією особи, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, вік обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише з призначенням покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки саме ці покарання сприятимуть досягненню мети провадження та попередженню вчинення інших кримінальних правопорушень.
Підтвердження наявності в справі процесуальних витрат суду не наведено, питання щодо долі речових доказів вирішується згідно вимог закону.
До вступу вироку в законну силу, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність ризику переховування, а також можливостей та зв'язків для цього, застосований до обвинуваченого запобіжний захід належить залишити без змін.
Накладені ухвалами слідчого судді арешти на майно обвинуваченого скасуванню не підлягають до виконання покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 111 КК України, керуючись ст.ст. 368, 374, 375 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 обраховувати з 19 серпня 2025 року та зарахувати в строк відбування покарання попереднє ув'язнення за період з 01 червня 2022 року по 18 серпня 2025 року включно із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Речові докази: мобільний телефон «Хіаомі», планшет «Lenovo» - конфіскувати в дохід держави; сім картки, аркуш паперу, візитку, порожні стартові пакети - знищити; роутер з пристроєм та кабелями, пістолет з магазином та 6 набоями, візитницю, диски, банківські картки - повернути ОСОБА_7 .
Застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін, але не більше чим до 17 жовтня 2025 року включно.
На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Судді