490/6594/25 19.08.2025
нп 1-кп/490/1519/2025
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/6594/25
19 серпня 2025 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025152020000810 від 22.06.2025, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаєва, громадянин України, неодружений, офіційно не працює, раніше не судимий, має середню спеціальну освіту, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживали з 2014 року, але не перебували у шлюбі між собою.
Близько 08:12 22.06.2025 ОСОБА_3 перебував за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 23/1, де в магазині «Апельсин» працює ОСОБА_6 .
Під час спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розпочалась словесна сварка, в результаті якої ОСОБА_3 змусив ОСОБА_6 залишити приміщення магазину та сісти до автомобілю марки «Reno Megan», НОМЕР_1 . Після чого, ОСОБА_3 розпочав рух у невідомому для потерпілої напрямку.
Рухаючись у транспортному засобі, діючи із раптово виниклим умислом, направленому на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, спровокованих ревнощами, ОСОБА_3 , в повній мірі усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер свого діяння, свідомо бажаючи настання наслідків у виді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та завдання невизначеної шкоди здоров'ю останній, зупинив транспортний засіб, яким керував, біля перехрестя по вул. Вадима Благовісного та вул. Захисників Миколаєва у м. Миколаєві. Після чого наніс не менше двох ударів кулаком правої руки по тулубу в область лівої частини грудної клітини та по голові потерпілій ОСОБА_6 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні.
У наслідок таких дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, перелому 8 ребра зліва, забою лівої легені, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, розриву селезінки, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, геморагічним шоком ІІ ступеню, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Між ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , та прокурором ОСОБА_4 12.08.2025 було укладено угоду про визнання винуватості.
За змістом вказаної угоди, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, щиро розкаявся, не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Сторонами угоди узгоджено ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк п'ять років; відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням; відповідно до ст. 76 КК України покласти відповідні обов'язки; відповідно до ст. 91-1 КК України застосувати обмежувальні заходи, на строк, визначений частиною третьою вказаної статті.
Прокурор просив затвердити угоду.
Потерпіла, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, надала письмову згоду прокурору на укладання угоди про визнання винуватості; надала заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність; просила угоду затвердити та призначити покарання узгоджене сторонами угоди; зазначила, що приймати участь у судовому засіданні не бажає.
ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю та беззастережно, просив суд про затвердження угоди; зазначив, що цілком розуміє вимоги угоди, укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; зазначив, що має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов'язання.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 , зазначив, що ОСОБА_3 повністю розуміє вимоги угоди та наслідки, угода відповідає вимогам КПК України; просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України є тяжким злочином, отже угоду про визнання винуватості може бути укладено.
Суд з'ясував обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що ОСОБА_3 усвідомлює характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано; крім того, суд впевнився, що ОСОБА_3 розуміє характер обмежувальних заходів, які до нього може бути застосовано в порядку ст. 91-1 КК України.
Суд установив, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ст. 474 КПК України. Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
ОСОБА_3 розуміє узгоджене покарання за вчинення кримінального правопорушення та погоджується на його призначення.
Згідно зі ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Ураховуючи викладене вище, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні, а також з урахуванням даних про особу ОСОБА_3 , який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання перебуває на обліку як кривдник; ураховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; враховуючи наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, з дотриманням принципу індивідуалізації покарання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання, яка є достатньою для виправлення та перевиховання і відповідає загальним засадам призначення покарання.
Визначаючи тривалість іспитового строку, протягом якого засуджена особа повинна довести своє виправлення, суд ураховує тяжкість кримінального правопорушення, а також особу ОСОБА_3 та вважає доцільним визначити тривалість іспитового строку два роки із покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ст. 76 КК України, що є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 відповідно до ст. 91-1 КК України на строк три місяці обмежувальні заходи, визначені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 вказаної статті, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_6 ; заборонити наближатися на відстань 100 м до місця, де ОСОБА_6 , може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборонити листування, телефонні переговори з ОСОБА_6 , інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направити для проходження програми для кривдників.
Зважаючи на вид покарання, який суд визнав пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_3 під вартою, застосованого відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.06.2025, звільнивши його з-під варти негайно.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 22.06.2025 по 19.08.2025 зарахувати у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено; речових доказів та процесуальних витрат немає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 91-1, ч. 1 ст. 121 КК України, ст. ст. 314, ст.ст. 373 - 374, 469, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
- затвердити угоду про визнання винуватості від 12.08.2025, укладену між прокурором Окружної прокуратури м. Миколаєва та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025152020000810;
- визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк два роки;
- відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- відповідно до ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 на строк три місяці такі обмежувальні заходи:
- заборона перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заборона наближатися на відстань 100 (сто) м до місця, де ОСОБА_6 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
- заборона листування, телефонних переговорів з ОСОБА_6 інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
- ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників;
- запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, - скасувати, звільнивши його з-під варти негайно;
- відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 з 22.06.2025 по 19.08.2025 зарахувати у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Роз'яснити сторонам угоди, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.
Вирок суду на підставі угоди між обвинуваченим і прокурором про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим (його захисником) виключно з підстав призначення судом покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.
Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Центральному районному суді м. Миколаєва. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1