18.08.25 Справа № 469/390/25
2-а/469/18/25
12 серпня 2025 року селище Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Тавлуя В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Надич В.В.,
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився,
представник позивача адвокат Телещак Н. М. - не з'явилася,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Березанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач 10.04.2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з даним позовом, у якому просив скасувати Постанову №30 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.01.2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 квітня 2025 року йому прийшло повідомлення з АТ КБ «Приватбанк» про арешт коштів на рахунку. Того ж дня, він через мобільний застосунок «Дія» виявив, що у відношенні нього 01 квітня 2025 року Старшим державним виконавцем Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Туцькою Анастасією Миколаївною відкрите виконавче провадження № 77662642 про стягнення штрафу у сумі 34 000,00 грн. на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Того ж дня, через Автоматизовану систему виконавчих проваджень за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors Позивач зміг ознайомитися із копією виконавчого документу (постановою), на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Так, було з'ясовано, що 16 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову №30, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.
В обґрунтуванні постанови вказано: «… «26» грудня 2024 року об 18 год 00 хв в умовах особливого періоду не виконав вимоги п.10 ст.1 та п.8 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 п.2 п.3 додатку 2 ПКМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме не з'явився за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив правила військового обліку.
Нормативні акти, вимоги яких порушено: п.10 ст.1 та п.8 ст.2 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 п. 2 п. 3 додатку №2 постанови КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП. За такого, громадянин ОСОБА_1 , діючи всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП під час дії особливого періоду.».
Позивач вважає, що з оскаржуваної постанови неможливо перевірити та встановити чи дійсно Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце явки за повісткою, про дату, час місце розгляду його справи, докази доведення до відома Позивач змісту відповідної повістки або ознайомлення з її змістом відсутні, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з чим мав би виконати відповідний обов'язок, закріплений мобілізаційним законодавством.
На думку позивача постанова №30 від 16.01.2025 рку винесена з суттєвими порушеннями матеріального права (відсутні докази наявності у діях Позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП) та процесуального права - ч.3 ст.278 КУпАП - позивач не мав можливості прийняти участь у розгляді справи та мати право на правову допомогу.
У зв'язку з цим, позивач вважає інкриміноване йому обвинувачення необґрунтованим, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості «поза розумним сумнівом» виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто як факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Посилаючись на наведені обставини позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.44).
Відповідно до вимог ст.261 КАС України відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
У судове засідання позивач та йог представник не з'явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання 12 серпня 2025 року не з'явився, як і не з'являвся у судові засідання, призначені на 24.04.2025 року та 17.06.2025 року, які відкладалися у зв'язку з його неявкою.
Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, а також будь-яких доказів на спростування позову.
За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін у справі.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд встановив наступні обставини та правовідносини сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою №30 від 16.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17000,00 грн., що підтверджується копією вказаної постанови (а.с.19-18).
За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 26 грудня 2024 року о 18:30 год. було виявлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, в період дії особливого періоду.
Позивач оспорює правомірність вказаної постанови, оскільки він не був обізнаний про обставини притягнення його до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена за відсутності доказів наявності у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та в порушення приписів ч.3 ст.268 КУпАП за його відсутності, у зв'язку з чим позивач не мав можливості прийняти участь у розгляді справи та мати право на правову допомогу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.
Частиною 3 ст.210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким становлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка ритягається до адміністративної відповідальності.
У матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.
Зазначених вимог особою, що прийняла оскаржувану постанову, не виконано, у постанові не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, яку статтю (частину статті, пункт) Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено позивачем, не встановлено дату і час порушення, відсутній достатній опис обставин, установлених під час розгляду справи, у тому числі щодо номеру та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 , дати її вручення позивачу та дати, на яку позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки.
При розгляді адміністративного позову відповідачем не надано доказів неявки позивача за врученою йому належним чином повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначені такою повісткою дату і час.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність КУпАП.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, який заперечує вказані обставини, відповідачем суду не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено факт неявки позивача за викликом у встановлені повісткою строки та місце.
Крім того, згідно з вимогами ст.268 КупАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладеної у постанові від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, Верховний Суд зазначає, що «закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, всупереч наведених вище норм чинного законодавства та Конституції України, правовій позиції Верховного Суду позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не надано можливості надати пояснення щодо суті правопорушення, чим позбавлено права на справедливий розгляд його справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм ч.1 ст.280 КУпАП, а при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущено порушення прав позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантованих ст.ст.268, 279 КУпАП, зокрема, право давати пояснення, подавати докази та бути особисто присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом положень ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд приходить до висновку про те, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані вимоги Конституції України та КУпАП та не встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., сплачений при зверненні до суду у зв'язку із оскарженням постанови.
Крім того, відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За висновками Європейського суду з прав людини, викладених в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомого ним надано суду копію договору №02/04/2025 від 02.04.2025 р. про надання правової (правничої) допомоги між Позивачем та адвокатом Телещак Н.М.. у якому сторонами визначено гонорар у розмірі 10000,00 грн. (а.с.21), рахунок на оплату №02.04.2025 від 02 квітня 2025 року (а.с.22), квитанцію про сплату рахунку від 04.04.2025 р. на суму 5000,00 грн. (а.с.23) та виписку з рахунку адвоката в АТ «Укрсиббанк» про зарахування коштів на суму 5000,00 грн. (а.с.23 на зв.).
Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, приймаючи до уваги складність зазначеної адміністративної справи та характер виконаних адвокатом робіт, які слід вважати середньої складності, обсяг наданих адвокатом послуг, зокрема, збирання та подання ним доказів суду, здійснення адвокатських запитів, значення, яке вказана справа має для позивача, документальне підтвердження витрат на правову допомогу, понесених позивачем суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в сумі 2200,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати Постанову №30 від 16.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.
Відповідно до ст.139 КАС України стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. та судові витрати, пов'язані з наданням правничої (правової) допомоги, частково, в сумі 2200,00 грн., а всього 3411,20 грн. судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 серпня 2025 року.
Суддя: