465/5890/25
1-кс/465/1292/25
15.08.2025 м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшої слідчої ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №142024142080000121 від 11.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України, про арешт майна,
встановив:
Старша слідча ВРЗЗС СВ ЛРУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Франківського районного суду м. Львова з клопотанням, погодженим з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивує тим, що у провадженні СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 42024142080000121 від 11.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Департаменту освіти та культури Львівської міської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, вступили у попередню злочинну змову з директором Комунальної установи «Старт» Львівської міської ради ОСОБА_5 та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-Буд» ОСОБА_6 , з метою заволодіння бюджетними коштами шляхом їх безпідставного освоєння під виглядом проведення ремонтних робіт.
Зазначає, що посадові особи освітньої галузі, діючи за попередньою змовою, забезпечили визначення наперед обумовленого переможця тендерних процедур - ТзОВ «Імекс-Буд», без фактичного проведення тендеру, із подальшим укладенням низки договорів між КУ «Старт» ЛМР та вказаним суб'єктом господарювання, а саме на виконання капітального ремонту із заміною вікон та дверей у дитячому позаміському закладі оздоровлення та відпочинку «Старт», розташованому у с. Коростів Стрийського району Львівської області, на суму 1 452 540,42 грн - Договір №6/12 від 28.03.2025 року та на проведення капітального ремонту спальних приміщень на території того ж об'єкта, на суму 10 213 033,50 грн, у тому числі ПДВ - 1 702 172,25 грн. - Договір підряду №16/31 від 04.06.2025 року
Досудовим розслідуванням встановлено, що до моменту офіційного укладення договорів та без проведення передбачених законом тендерних процедур, ТзОВ «Імекс-Буд» за погодженням з директором КУ «Старт» та посадовими особами Департаменту освіти та культури ЛМР фактично розпочало виконання будівельних робіт, що підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.
Вказує, що 08.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено: мобільний телефон торгової марки «Хіаоmi Redmi 10 5 G», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ SV 78, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 ; ?блокнот з чорновими записами; ?грошові кошти - ?65 136 доларів США, ?80 000 гривень, ?1195 євро, ?40 канадських доларів, ?10 англійських фунтів та в подальшому постановою слідчого визнано речовими доказами.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, які були вилучені під час обшуку 08.08.2025 року, просить клопотання задоволити.
Слідча та прокурор у судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі, просили таке задоволити.
ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання слідчої про накладення арешту на тимчасово вилучене майно заперечила, вказала, що вказане майно частково належить її батьку ОСОБА_8 , окрім цього зазначила, що грошові кошти задекларовані в електронних деклараціях ОСОБА_7 за 2024 рік та ОСОБА_8 за 2020 рік, а отже не є такими, що отримані внаслідок незаконної діяльності.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що таке підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України (кримінальне провадження № 42024142080000121 від 11.11.2024 року, яке розпочато на підставі рапорту з УСБУ у Львівській області про вчинення замаху на розтрату бюджетних коштів, вчиненого в умовах воєнного стану директором однієї із загальноосвітніх шкіл м.Львова, шляхом проведення процедури закупівлі робіт з поточного ремонту аварійних об'єктів, які на час проведення закупівлі виконано.
З матеріалів клопотання вбачається, що під час проведення досудового розслідування виникла необхідність у проведенні ряду слідчих дій, як наслідок необхідно накласти арешт на вилучене майно, яке є речовим доказом, з метою його збереження.
З долученої до матеріалів клопотання постанови про визнання речовими доказами встановлено, що мобільний телефон торгової марки «Хіаоmi Redmi 10 5 G», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ SV 78, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 ; ?блокнот з чорновими записами, які 08.08.2025 були виявлені та вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 , та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що вищевказані речі підлягають арешту, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Згідно з п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
У встановлений КПК України строк слідча звернулася з даним клопотанням до слідчого судді.
Відповідно до ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2ст.168 КПК України).
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчим у клопотанні доведено необхідність арешту майна на вищевказані мобільні телефони, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуку речі, враховує можливість використання їх як доказів у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає в цій частині до задоволення.
Щодо накладення арешту на ?грошові кошти - ?65 136 доларів США, ?80 000 гривень, ?1195 євро, ?40 канадських доларів, ?10 англійських фунтів, слід зазначити, що зі змісту ст.173 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зі змісту поданого слідчим клопотання та доданих до нього документів вбачається, що слідчим не доведено необхідність накладення такого арешту, що сприятиме запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, відтак у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Керуючись ст.ст.376, 170-173,175, 309,395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання старшої слідчої ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №142024142080000121 від 11.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 191 КК України, про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон торгової марки «Хіаоmi Redmi 10 5 G», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ SV 78, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із сім-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 ; ?блокнот з чорновими записами, які вилучено в ході обшуку 08.08.2025 року за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Заборонити на термін накладення арешту користування, відчуження, розпорядження вказаними речима та документами до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1