вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/548/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С.Оліфер, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про стягнення в сумі 446 034,93 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (відповідач) про стягнення 18 002 342,18 грн, з яких: 17 538 362,61 грн основного боргу, 297 715,23 грн пені, 28 811,15 грн 3 % річних та 137 453,19 грн інфляційних за надану послугу з розподілу природного газу.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, остання обґрунтована тим, що 01.01.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) підписано заяву-приєднання № ТА-1616 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. На виконання умов договору у період з березня по травень 2025 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу на суму 24 230 161,36 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу. Проте відповідач оплатив надані послуги частково, на суму 6 691 798,75 грн, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 17 538 362,61 грн. Крім цього, за неналежне виконання зобов'язань за договором позивач нарахував пеню в розмірі 297 715,23 грн, 28 811,15 грн 3% річних та 137 453,19 грн інфляційних, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 173-175 ГК України, ст. 11, 509, 625, 627 ЦК України.
02.07.2025 від відповідача надійшов відзив, згідно з яким останній основний борг в розмірі 17 538 362,61 грн визнає в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені.
03.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач просить в задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити, однак така вимога є необґрунтованою, так як відмова суду у стягненні пені можлива у випадках, якщо пеня нарахована з порушенням закону або умов договору. Оплата заборгованості відповідачем не проведена, отже, вимога відповідача є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 18.06.2025 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 21.07.2025.
02.07.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 17 944,64 грн, з яких: 17 538 362,61 грн основного боргу, 285 576,65 грн пені, 27 636,45 грн 3% річних та 132 821,83 грн інфляційних.
21.07.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, підготовче засідання відкладено на 04.08.2025.
01.08.2025 від сторін надійшли заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу.
Ухвалою суду від 04.08.2025 провадження у справі № 918/548/25 в частині стягнення 17 538 362,61 грн основного боргу закрито.
Ухвалою суду від 04.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/548/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2025.
18.08.2025 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
01.01.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання № ТА-1616.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.
У п. 1.1. договору вказано, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з п. 12.1., 1.2.2. договору він укладається на невизначений строк. Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.
Пунктами 1.2., 1.3. вказаного договору передбачено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем", затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).
У п. 2.3. договору зазначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 3.1 договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
За умови включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта споживача. Споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за 674/27119, або укладає відповідний договір з будь - якою організацією, яка має право на виконання таких робіт. з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок укладання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін визначений Кодексом газорозподільних систем (п. 3.2 договору).
Умовами п. 3.3 договору передбачено, що споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу. Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Згідно з п. 5.1. договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період (п. 5.3. та п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 6.1.,6.2. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
За п. 6.3. договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві- приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
У п. 6.4. договору зазначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Договором (п. 6.5.) передбачено, що у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою: Вм = к х Т х D, де к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об'єкта споживача; к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності споживачем, що не є побутовим; Т - тариф на розподіл природного газу оператора ГРМ, встановлений регулятором; = Смфакт - Сзамовл, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення; D = Смфакт См-1факт, при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у місяцях, наступних за місяцем, в якому було вперше у календарному році допущено перевищення; Смфакт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно); См-1факт - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно); Сзамовл - річна замовлена потужність споживачем. Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах споживача, що не є побутовим.
Згідно з п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оератора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.8. договору).
Відповідно до п. 7.4. договору споживач зобов'язується, зокрема здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Заява - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), зі сторони підприємства підписана директором, його підпис скріплено печаткою юридичної особи.
З матеріалів справи судом установлено, що у період з березня по травень 2025 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу на суму 24 230 161,36 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу № RVRF0007897 на суму 8 076 720,42 грн, № RVRF0011651 на суму 8 076 720,44 грн, № RVRF0014147 на суму 8 076 720,50 грн, які підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток останніх без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 6 691 798,75 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Як зазначив позивач у позовній заяві, на момент звернення до суду відповідачем не оплачено надану послугу у повному обсязі, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 17 538 362,61 грн.
Окрім того, судом установлено, що 30.07.2025 між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості № РвФ/100/10.2-Р-НД- 471/25, тобто після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, внаслідок укладення вказаного договору змінився строк виконання зобов'язань боржника перед кредитором в частині стягнення суми основної заборгованості, відтак остання перестала існувати, провадження в цій частині закрито відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Пунктами 8.1., 8.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
30.07.2025 між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладений договір про рестркутуризацію заборгованості № РвФ/100/10.2-Р-НД- 471/25, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості, яка виникла у боржника перед кредитором за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2025 по 30.06.2025 згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2024 № ТА-1616 та не погашена на момент укладення цього договору (заборгованість), шляхом розстрочення на шість платежів. Боржник визнає та підтверджує наявність заборгованості, зазначеної у п. 1 цього договору, в сумі, зазначеній у п. 2.1. цього договору.
Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації, становить 25 615 083,03 грн (п. 2.1. цього договору).
За п. 1.3. цього договору до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість.
Укладення цього договору не звільняє боржника від обов'язку щодо сплати сум неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість до моменту укладення цього договору, та не позбавляє кредитора права стягувати ці суми в судовому порядку (п. 1.4. договору).
Боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену у цьому договорі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора не пізніше граничного строку оплати, згідно з графіком погашення заборгованості (п. 2.2. договору).
Договір підписаний обома сторонами.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем, крім основного боргу, нараховано та заявлено до стягнення 285 576,65 грн пені, 27 636,45 грн 3% річних та 132 821,83 грн інфляційних.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору розподілу природного газу, регулювання яких здійснюється нормами Закону України "Про ринок природного газу", ЦК України, ГК України, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Відповідно до п. 1, 2 Глави 1. Загальні умови Розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
За п. 1, 3-5, 7 Глави 3. Порядок укладання договору розподілу природного газу Розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву- приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) або додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ може надати споживачу підписану його уповноваженою особою письмову форму договору розподілу природного газу. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктами 1, 2, 6-8 Глави 6. Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу Розділу VI. Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу Кодексу газорозподільних систем передбачено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання. Споживач, що не є побутовим, оплачує вартість замовленої річної потужності виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Судом із фактичних обставин справи установлено, що на виконання умов договору розподілу природного газу для споживачів, що не є побутовими, позивачем надано послугу з розподілу природного газу на суму 24 230 161,36 грн, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу, тоді як оплачено її частково, на суму 6 691 798,75 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, щодо решти суми заборгованості на 17 538 362,61 грн, то сторонами під час розгляду справи укладеного договір про реструктуризацію заборгованості № РвФ/100/10.2-Р-НД- 471/25 від 30.07.2025, у зв'язку з чим провадження у цій частині закрито.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем, крім основного боргу, нараховано та заявлено до стягнення 285 576,65 грн пені, 27 636,45 грн 3% річних та 132 821,83 грн інфляційних.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, установив, що розмір 3% річних становить 27 636,45 грн (при заявленому - 27 636,45 грн), інфляційних - 132 821,83 грн (при заявленому - 132 821,83 грн), (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
Здійснивши перерахунок пені, суд установив, що її розмір становить 285 876,65 грн, (при заявленому - 285 576,65 грн) (розрахунок додається), а відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
При цьому суд зазначає, що судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Отже, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня підлягає зменшенню до 160 000,00 грн.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При цьому, як установлено судом, прокуратурою позовну заяву з доданими документами подано в електронній формі.
За правилами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 216 028,10 грн.
Сума судового збору, який позивач повинен був сплати за подання позовної заяви (з урахуванням заяви позивача про зменшення заявлених позовних вимог), становить 215 812,77 грн (17 984 397,54 грн х 1,5% х 0,8).
При цьому, як зазначалося, провадження у справі в частині основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Оскільки закриття провадження у справі не пов'язано з відмовою позивача від позову, ухвалою суду від 04.08.2025 сплачена сума судового збору в розмірі 210 460,35 грн повернута позивачу.
Відтак розмір судового збору (з вирахуванням суми, щодо якої провадження у справі закрито) становить 5 352,42 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 5 352,42 грн покладається на відповідача.
При цьому сума, на яку суд з власної ініціативи зменшив пеню, на розмір та розподіл судового збору не впливає.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення в сумі 446 034,93 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, ідентифікаційний код 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 45182059) 160 000,00 грн пені, 27 636,45 грн 3% річних та 132 821,83 грн інфляційних.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 125 576,65 грн пені відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, ідентифікаційний код 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 45182059) 5 352,42 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського,4, ідентифікаційний код 45182059).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, ідентифікаційний код 36598008).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складене та підписане 18.08.2025.
Суддя О.Андрійчук