Справа № 199/6298/24
(2/199/439/25)
Іменем України
11.08.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Євсюкова П.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження сторін з повідомленням (викликом) сторін (заочний розгляд справи ) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 01.11.2020 р. між ПАТ «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №96935578000, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 54 953 грн., зобов'язавшись повернути кредит до 01.11.2022 р. в порядку та умовах, визначених кредитним договором.
Однак відповідач свої кредитні зобов'язання не виконала належним, внаслідок чого утворилася заборгованість.
27.04.2021 р. між ТОВ «ФК «Суперіум» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого сума заборгованості відповідача у відповідності до реєстру боржників до договору факторингу №206 від 27.04.2021 р. складає 55 088,24 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом - 54 953,00 грн., заборгованість за комісіями 135,00 грн., та позивач набув належних первісному кредитору прав вимоги за вищевказаним кредитним договором до відповідача.
Вказану заборгованість позивач своєю письмовою вимогою від 25.12.2023 р. просив відповідача погасити, здійснивши повернення кредиту, чого відповідачем здійснено не було. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану кредитну заборгованість у вищевказаному розмірі, а також покласти на відповідача судові витрати по справі (2 422,40 грн.).
В окремо поданій суду заяві представник позивача просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позов.
Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, встановлено, що 01.11.2020 р. між ПАТ «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено кредитний договір №96935578000, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 54 953 грн., зобов'язавшись повернути кредит до 01.11.2022 р. в порядку та умовах, визначених кредитним договором.
На підставі доказів, наданих позивачем, матеріалів цивільної справи судом встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов'язання не виконала, отриманий кредит у передбачені договором строк та порядок в повному обсязі не повернула, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за цим кредитним договором.
27.04.2021 р. між ТОВ «ФК «Суперіум» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого сума заборгованості відповідача у відповідності до реєстру боржників до договору факторингу №206 від 27.04.2021 р. складає 55 088,24 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом - 54 953,00 грн., заборгованість за комісіями 135,00 грн., та позивач набув належних первісному кредитору прав вимоги за вищевказаним кредитним договором до відповідача в розмірі 55 088,24 грн., яка складається з наступного: заборгованість за основним боргом - 54 953,00 грн., заборгованість за комісіями 135,00 грн.
Викладене підтверджується копією реєстру боржників.
Позивач своє вимогою від 25.12.2023 р., направленою відповідачу, вимагав від останньої здійснити погашення вищевказаної кредитної заборгованості, однак така вимога залишилась без відповіді. Дані обставини підтверджуються копією вимоги та поштової документації.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».
Дослідивши докази, наданні в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст.207 ЦК України).
Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Зі змісту норм ст.ст.8, 9 Закону України «Про споживче кредитування» слідує, що кредитодавець має право включати до умов кредитного договору обов'язок позичальника сплачувати на користь кредитодавця комісії, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норми ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст. 1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Аналогічні положення містить норма ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №96935578000 від 01.11.2020 р. з урахуванням на договір факторингу №206 від 27.04.2021 р., суд дійшов висновку, що знайшов підтвердження факт укладення між АТ «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, вказаного кредитного договору, свої договірні зобов'язання за яким АТ «УкрСиббанк» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконала, оскільки тіло кредиту, проценти за його користування та комісію у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернула.
За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи також підтверджено укладення договору факторингу №206 від 27.04.2021 р., який за своїми формою та змістом, суб'єктним складом відповідає вимогам законодавства на момент укладення, суд приходить до висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим кредитором, належних первісному кредитору прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в розмірі заявленої до стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі. Відтак позовні вимоги за вищевказаним кредитним договором є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2422,4 гривень.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23А, нежитлове приміщення №35А) заборгованість за кредитним договором №96935578000 від 01.11.2020 р. в розмірі 55 088 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23А, нежитлове приміщення №35А) судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Дата складення повного судового рішення 18.08.2025 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї