вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" серпня 2025 р. Cправа № 902/721/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, 10006, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Радивілівська, будинок 138А, ідентифікаційний код юридичної особи 24708494
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933
про стягнення 92 947,74 гривень
До Господарського суду Вінницької області 30.05.2025 надійшла позовна заява (вх. № 769/25 від 30.05.2025) Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № СК03/0049 від 23.10.2023 у розмірі 83 050,50 гривень основного боргу та 9 897,74 гривень пені.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 04.06.2025 суд постановив позовну заяву (вх. № 769/25 від 30.05.2025) Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.
11.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками № б/н від 11.06.2025 (вх. № 01-34/6272/25 від 11.06.2025).
Ухвалою від 13.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/721/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03 липня 2025 року.
За наслідком судового засідання 03.07.2025 з метою повного та всебічного розгляду справи та з урахуванням графіку розгляду справ та затвердженого графіку відпусток Господарського суду Вінницької області, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/721/25 по суті до 14:30 12.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
04.08.2025 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№ 01-34/8108/25 від 04.08.2025).
12.08.2025 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№ 01-34/8399/25 від 12.08.2025).
12.08.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача (вх.№ 01-34/8443/25 від 12.08.2025).
На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 30.06.2025 року, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Судом також враховано заяву представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, у якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
На оголошення вступної та резолютивної частини рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено судом до матеріалів справи без проголошення.
Суть спору:
Житомирське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 83 050,50 гривень основного боргу та 9 897,74 гривень пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № СК03/0049 від 23.10.2023 в частині відпуску позивачу на АЗС бензину А-95 та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що відповідачем на виконання умов договору було передано позивачеві скретч-картки на пальне на загальний обсяг 1000 л дизельного палива та 2000 л бензину А-95 за видатковою накладною №0003/0000823 від 08.08.2024 на суму 102480 грн., то за видатковою накладною №0003/0001237 від 11.12.2024 на суму 51990 грн.
У свою чергу позивачем зобов'язання за договором щодо оплати товару виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №382 від 08.08.2024 та №536 від 11.12.2024 з призначенням платежу «предплата, згідно рахунку №0003/0000885 від 08.08.2024 на суму 102480 грн., та рахунку №0003/0001306 від 09.12.2024 на суму 51990 грн».
Позивач стверджує, що отримав оплачений товар частково на суму 71 419,50 грн., проте з другої половини грудня 2024 року на мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск товару ТОВ "Армерія Ойл" бензин та дизельне паливо були відсутні, що унеможливило погашення талонів на товар.
Позивач зазначив, що не отримав пальне на загальну суму 83 050,50 грн, що стало підставою для звернення до відповідача з листами-претензіями від 06.03.2025 та 26.03.2025 про повернення коштів за непоставлений товар. За твердженням позивача, вимоги претензій відповідачем залишені без задоволення, грошові кошти за непоставлений товар відповідачем позивачу не повернуто.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 83 050,50 гривень.
Неповернення відповідачем грошових коштів за непоставлений товар стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу та пені.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
23.10.2023 між Житомирським обласним комунальним агролісогосподарським підприємством "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір потсавки № СК03/0049 (далі - договір) пунктами 1.1., 1.2. якого визначено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: згідно накладних на товар (т.1 а.с. 11-12).
Положеннями пункту 2.1. сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними.
За умовами пункту 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 4.5.1. договору після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Згідно пункту 5.1. договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктами 5.2.1., 5.2.2 договору передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до його розірвання.
За умовами пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Згідно пункту 10.2. договору даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Судом установлено, що згідно видаткової накладної № 0003/0000823 від 08.08.2024 та специфікації 0003/0000823-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0003/0000823 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (дизпаливо, бензин А-95) у вигляді 100 штук скретч-карток (1000 літрів дизпалива, 1000 літрів бензину А-95) на загальну суму 102 480,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 15-16).
Відповідно до видаткової накладної № 0003/0001237 від 11.12.2024 та специфікації № 0003/0001237-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної№ 0003/0001237 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (бензин А-95) у вигляді 50 штук скретч-карток (1000 літрів) на загальну суму 51 990,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 13-14).
Видаткові накладні та специфікації до них підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
На виконання умов договору позивачем на підставі платіжної інструкції № 382 від 08.08.2024 року сплачено відповідачу 102 480,00 гривень, на підставі платіжної інструкції № 536 від 11.12.2024 року сплачено відповідачу 51 990 гривень (т. 1 а.с. 17-18).
За твердженням позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, здійснивши відпуск пального скретч-картками суму 71 419,50 гривень, проте з другої половини грудня відпуск товару позивачу не здійснювався, оскільки на АЗС постачальника відсутній товар, що є предметом поставки за договором.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав за адресою місцезнаходження відповідача претензію від 26.03.2025, у якій вимагав у десятиденний термін, з моменту отримання даної претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача отриману суму оплати в розмірі 59 900 грн. основного боргу, суму процентів за користування товарним кредитом або забезпечити поставку товару, відповідно до отриманих скретч-карток згідно накладної №0003/0001237 від 11.12.2024, яку 28.03.2025 року було вручено відповідачу, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 19-26).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 83 050,50 гривень попередньої оплати та 9 897,74 гривень пені нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № СК03/0049 від 23.12.2023 в частині відпуску позивачу на АЗС бензину А-95 та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору поставки є поставка товару - бензину А-95 та дизельного палива шляхом їх відпуску на АЗС при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні та специфікації до них підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладних кількість бензину А-95 та дизельного палива.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково.
За твердженням позивача при зверненні на АЗС постачальника з другої половини грудня 2024 року відпуск пального покупцю не здійснювався, оскільки на АЗС постачальника відсутній товар, що є предметом поставки за договором.
Відповідно до довідки позивача від 09.07.2025 № 140 заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 83 050,50 гривень (т. 1а.с. 69).
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками на вказану суму матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви додано копії непогашених (неотоварених) скретч - карток (т.1 а.с. 28-36).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією щодо повернення сплачених коштів за непоставлений товар.
Відповіді на претензію, доказів поставки решти пального або повернення позивачу грошових коштів за оплачений та не переданий товар матеріали справи не містять.
Обставин, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року суд запропонував відповідачу надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості пального на виконання умов договору поставки № СК03/0049 від 23.12.2023 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору поставки № СК03/0049 від 23.12.2023, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 83 050,50 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 83 050,50 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 3 статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України шляхом звернення до відповідача із вимогою щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 59 900,00 гривень.
Щодо решти суми, заявленої до стягнення за непереданий товар, судом враховано, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у прохальній частині позову позивачем допущено описку щодо суми основного боргу та загальної суми заборгованості.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо відпуску пального на суму 83 050,50 гривень, що підтверджується довідкою позивача від 09.07.2025 № 140, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся до відповідача із вимогою та надалі із позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 83 050,50 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 83 050,50 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 9 897,74 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
Позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2025 по 26.05.2025 у розмірі 9 897,74 гривень за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 7.2. договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, вимога про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення відповідає положенням договору та заявлена правомірно.
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено за період з 01.01.2025 по 26.05.2025 від суми непоставленого товару 83 050,00 гривень.
Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 9 897,74 гривень.
Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в частині обрахунку періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Судом установлено, що до дня звернення з позовом до суду позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 26.03.2025 року вих. № 67, за змістом якої позивач вимагав у десятиденний термін з моменту отримання претензії перерахувати позивачу отриману суму оплати у розмірі 59 900,00 гривень або забезпечити поставку товару.
Відповідно до вимог частини 2 статті 693 ЦК України позивач реалізував своє право у разі невиконання продавцем свого обов'язку з передачі товару вимагати повернення попередньої оплати перерахованої за непереданий товар.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Згідно повідомлення Укрпошти, що міститься у матеріалах справи це поштове відправлення отримане відповідачем 28.03.2025.
Отже, з 29.03.2025 року у відповідача замість зобов'язання з поставки товару виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів у сумі 59 900,00 гривень у строк встановлений у претензії.
Приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача за договором з поставки товару внаслідок звернення позивача з вимогою про повернення попередньої оплати за непоставлений товар на суму 59 900,00 гривень припинилося, суд вважає, що визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання з поставки товару до 26.05.2025 щодо непоставленого товару на суму 59 900,00 гривень є помилковим.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару на суму 59 900,00 гривень є обґрунтованим за період з 01.01.2025 року по 28.03.2025 року.
Щодо решти суми (83 050,00 за розрахунком позивача - 59 900,00 = 23 150,00 гривень) щодо якої до звернення з позовом позивач не звертався з вимогою про повернення, суд вважає обгрунтованим нарахування пені за непоставку товару за період з 01.01.2025 року по 26.05.2025 року.
Здійснивши перерахунок пені в межах визначеного періоду прострочення та суми непоставленого товару зазначеної позивачем, суд дійшов висновку, що розмір пені становить 6 896,17 гривень.
Таким чином позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6 896,17 гривень, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 3 001,57 гривень слід відмовити.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 83 050,50 гривень попередньої оплати, 6 896,17 гривень пені, у задоволенні решти вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції №165 від 22.05.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 930,20 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 97,80 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (10006, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Радивілівська, будинок 138А, ідентифікаційний код юридичної особи 24708494) 83 050,50 гривень попередньої оплати, 6 896,17 гривень пені та 2 930,20 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 97,80 гривень покласти на позивача.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 18 серпня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.