Справа № 761/29729/25
Провадження № 1-кс/761/19665/2025
12 серпня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 12024110000000174 від 14.03.2024,
установив:
За допомогою поштового зв'язку ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням (вхід. № 73993) ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 12024110000000174 від 14.03.2024.
ОСОБА_3 у клопотанні зазначила, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на її планшет Apple iPad 9 та мобільний телефон iPhone 16 Pro, при цьому на сьогоднішній день, на думку заявника, підстави для накладення арешту відпали.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 16.07.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 17.07.2025 клопотання передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання заявник не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась, про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомила.
Слідчий Головного управління Національної поліції в Київській області у судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється питання про скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
Отже, саме ця особа має навести необхідне та достатнє обґрунтування своїх доводів, надавши слідчому судді відповідні докази.
Виходячи із зазначеної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Дослідивши доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи, що особа, яка подала клопотання, в судові засідання не з'явилась, доводи клопотання не підтримала, не довела необґрунтованості накладення арешту, а також не довела, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба. До матеріалів клопотання не долучено ухвалу слідчого судді про накладення арешту, або будь-яких інших доказів накладення такого арешту.
Крім того, до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів того, що станом на день звернення з клопотанням про скасування арешту майна до слідчого судді органом досудового розслідування, який знаходиться в межах юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва, здійснюється досудове розслідування, що у свою чергу дозволило б слідчому судді здійснювати розгляд клопотання про скасування арешту, у відповідності до вимог КПК України.
Таким чином, матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала в ньому потреба.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань матеріали, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 скасування арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні № 12024110000000174 від 14.03.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_4