"19" серпня 2025 р.
Справа №642/2906/25
Провадження №2/642/1206/25
19 серпня 2025 року
м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Петрової Н.М.,
секретаря судового засідання - Падалка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 травня 2025 року до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся представник позивача ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» - адвокат Маслюженко М.П., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій він просить суд з ОСОБА_1 стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 85 911,45 грн., з яких: 49 848,52 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36 062,93 грн. - сума заборгованості за відсотками, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 22.07.2019 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 та ТОВ «Нью Файненс Сервіс» був укладений договір кредиту та страхування №Z06.00508.005508535, що є змішаним договором відповідно до ст.628 ЦК України та поєднує в собі елементи кредитного договору та договору страхування.
Договір кредиту та страхування був підписаний Позичальником власноручно. Від імені Банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно п.13.3. Публічної пропозиції АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до ДКБОФО в редакції, що діяла з 15.07.19 по 30.09.2019 року. Страховий агент, підписуючи Договір кредиту та страхування, діяв від імені ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" також ж з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки, відтворених за допомогою технічного пристрою.
Відповідно до п.1.7. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 49 999,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж в сумі 4 337,81 грн., а Позивальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. ДКБОФО зобов'язується повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком.
У пунктах 1.4. та 1.6. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 48 місяців і датою повернення кредиту є 22.07.2023 року.
Договір кредиту та страхування є змішаним і у розділі 2 містяться умови щодо страхування, відповідно до яких Позичальник уклав з ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" договір добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 4 337,81 гривень
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 49999,00 гривень, з яких також за рахунок суми кредиту сплатив на користь ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" страховий платіж від імені Позивальника в сумі 4 337,81 гривень, що підтверджується випискою з транзитного рахунку Позивальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.
У подальшому Позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Згідно виписки по рахунку Позичальника за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом Позичальник сплатив Банку лише 3 195,41 гривень. Останній платіж проведено 21.12.2019. Строк на який було надано кредит за Договором сплив 22.07.2023. Після закінчення строку кредиту Кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.
У зв'язку із зазначеним, станом на 22.07.2023 сформувалася наступна заборгованість Позичальника перед Банком за Договором, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 49 848,52 гривень; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 36 062,93 гривень, що разом становить 85 911,45 гривень.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23.
Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) договір факторингу №29/12-23.
Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00508.005508535 від 22/07/2019 року.
Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00508.005508535 від 22/07/2019 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить:заборгованість за основним боргом в сумі 49 848,52 гривень;заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 36 062,93 гривень, що разом становить 85 911,45 гривень.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.
Розмір заборгованості Позивальника підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості від 16.11.2023 року та випискою з рахунку позичальника за період з 22.07.2019 по 16.11.2023 року.
Оскільки відповідачем в добровільному порядку не повернута заборгованість по кредиту позивач звернувся до суду з наступним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 85 911,45 грн. Також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір у сумі 2 422,40 грн., сплачені ним при подачі позову до суду та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 200 грн.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження, з повідомленням (викликом) осіб (а.с.72).
Представник позивача Маслюженко М.П., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, проти задоволення заочного рішення не заперечує (а.с.81).
Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилась, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, повідомлялась належним чином, шляхом направленням судової повістки про виклик до суду смс повідомленням та оголошенням на веб-порталі «Судова влада», не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань від нєї не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
19.08.2025 ухвалою суду постановлено справу розглядати у заочному порядку.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 22.07.2019 Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №Z06.00508.005508535, відповідно до умов якого відповідачу відкрита кредитна лінія та надані грошові кошти на у сумі 49 999,00 грн. (зворот.а.с.49).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 вказаного договору Позичальник акцептував Публічну пропозицію Банку про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), що з моменту його акцептування є невід'ємною складовою Договір кредиту та страхування. Таким чином обидва дані договори у сукупності визначають правове регулювання та регламентують взаємовідносини Банку та Позичальника в рамках кредитних правовідносин про що зазначено у п.6 Кредитного договору.
Згідно п.9.1. ДКБОФО Банк надає Позичальнику споживчий кредит на підставі цього Договору та Договору кредиту, укладеного з Позичальником. Умови Договору кредиту в сукупності з умовами цього Договору визначають цілісні умови кредитування Позичальника, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». У разі виявлення суперечностей між нормами Договору кредиту та цього Договору застосовуються норми Договору кредиту
Відповідно до п.1.7. Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 49999,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж в сумі 4 337,81 грн., а Позивальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. ДКБОФО зобов'язується повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком.
У пунктах 1.4. та 1.6. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 48 місяців і датою повернення кредиту є 22/07/2023 року. Згідно п.1.3. Кредитного договору Позичальник за користування кредитом сплачує Банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення Кредитного договору становила 21.99% % річних і в подальшому не змінювалась.
Відповідно до п.1.6 Кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до Графіку, що міститься у Додатку №1 до Кредитного договору.
У пункті 3.12. Кредитного договору сторони погодили, що Банк відкриває позивальнику банківський поточний рахунок.(зворот.а.с.49).
Акціонерне товариство "Ідея Банк" свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач користувався грошовими коштами кредитного ліміту про що свідчить виписка з його рахунку(а.с.49) та довідка-розрахунок заборгованості АТ «Ідея Банк» за кредитним договором ( зворот.а.с.26).
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) був укладений договір факторингу №16/11-23 (а.с.33-39).
Відповідно до п.2.1. зазначеного договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 2.2. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №3) Клієнтом Фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.5.1 договору факторингу №16/11-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов'язань передбачених п. 4.1. цього Договору (здійснення оплати за договором). Пункт 5.2. договору факторингу №16/11-23 визначає, що в день підписання Сторонами друкованого Реєстру Боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов'язань передбачених п.4.1 цього Договору Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржників в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами.
Відповідно до п.4.1. договору факторингу №16/11-23 Фактор виконав свої зобов'язання перед Клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжна інструкція № 566 від 17.10.2023 р. на суму 200 000,00 грн.; платіжна інструкція № 608 від 17.11.2023 р. на суму 2 795 777,00 грн. (а.с.8, зворот.а.с.8).
Також Клієнт і Фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований Реєстр Боржників. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00508.005508535 від 22/07/2019 року (зворот.а.с.48).
Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Клієнт) 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) договір факторингу №29/12-23 (а.с.20-26).
Згідно п.2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Умови оплати, визначені п.4.1. вказаного договору, повністю виконані Фактором, що підтверджується відповідними платіжними документами: платіжна інструкція № 13 від "29" грудня 2023 р. на суму 30 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1 від "28" лютого 2024 р. на суму 500 000,00 грн.; платіжна інструкція № 3 від "29" лютого 2024 р. на суму 1 900 000,00 грн.; платіжна інструкція № 4 від "29" лютого 2024 р. на суму 403?447,18 грн.; платіжна інструкція № 5 від "29" лютого 2024 р. на суму 100 000,00 грн.,а разом на суму 2 933 447,18 грн.(а.с.9-11).
Відповідно до п.5.1. договору факторингу №29/12-23 Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами цього Договору.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо Заборгованості Боржників за Первинними Договорами.
Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00508.005508535 від 22.07.2019 року (а.с. 31-32).
Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00508.005508535 від 22.07.2019 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість Боржника/Позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 49 848,52 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 36 062,93 грн., що разом становить 85 911,45 грн.(зворот.а.с.26).
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 16.11.2023 року.
ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Розмір заборгованості Позивальника підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості від 16.11.2023 року та випискою з рахунку позичальника за період з 22/07/2019 по 16.11.2023 року.
ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» правомірно, у передбачений законом спосіб і формі, на підставі договору факторингу набуло право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № Z06.00508.005508535 від 22.07.2019, укладеним нею з Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», а в подальшому таке право вимоги було у той же спосіб відступлене на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», яке є поточним кредитором за вказаним зобов'язанням.
При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідност. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2ст. 1054 ЦК Українизакріплене правило, за яким до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У ст. 1055 ЦК України закріплено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина першастаті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина другаст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності із вимогами, закріпленими у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилами, визначеними ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Підписавши кредитний договір, позичальник відповідно до ст. ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, та взяв на себе відповідні зобов'язання.
Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, відповідно достатті 204 ЦК Україниє правомірним і таким, що укладений у письмовій формі, а це свідчить про те, що сторонами дотримані вимогист. 1055 ЦК Українищодо форми кредитного договору.
Водночас суд зауважує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву і не спростував розміру нарахованої суми заборгованості перед позивачем за кредитними зобов'язаннями.
З огляду на вищевикладене та на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № Z06.00508.005508535, укладеним між його сторонами 22.07.2019, у розмірі 85 911,45 грн. яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 49 848,52; заборгованості по відсоткам в сумі 36 062,93 грн.
Виписка з особового рахунку ОСОБА_1 є належним і достатнім доказом щодо розрахунку вимог ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові, датованій 25 травня 2021 року, у справі № 554/4300/16-ц.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Як передбачено ст.15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, представником позивача додано надано копію договору № 1/04 про надання правничої допомоги від 01 квітня 2024 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 7200 грн. до 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно платіжної інструкції № 1233 від 22.05.2025, що міститься в матеріалах справи, позивачем при подачі позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (а.с.1).
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст.4,6,7,12,13,19,80,81 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 509, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 633, 634, 1048, 1056 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.00508.005508535 від 22.07.2019 у розмірі 85 911,45 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять грн., 45 коп.) грн., яка складається з наступного: 49 848,52 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 36 062,93 грн. - заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн., 40 коп.) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження юридичної особи: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.
Представник позивача: адвокат Маслюженко Микола Павлович, ордер, серія АЕ №1310920 від 19.08.2024, cвідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ДП №3332 від 28.04.2017, поштова адреса: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, район Соборний, вул.Сімферопольська, буд. 21, оф. 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст рішення складено 19.08.2025.
Суддя Наталя ПЕТРОВА