Справа № 206/4533/25
Провадження № 1-кс/206/1002/25
18.08.2025м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчої СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042230000618, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця м. Дніпропетровськ, із вищою освітою, не одруженого, на утриманні непрацездатних осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в посаді стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти прикомандированого до 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «матрос», раніше судимого:
10.11.2021 вироком Амур- Нижньодніпровського районного суду за ч. 1, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
07.10.2022 вироком Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
15.02.2023 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі,
24.05.2023 вироком Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене покарання поглинути покаранням у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
30.05.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дтпропетровсъкої області звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2023 на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом. Невідбута частини покарання становить 3 роки 10 місяців 1 день,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Слідча СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Дніпропетровської спеціалізованої сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що в проваджені СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042230000618 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
Так слідством встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її в посаді стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти, прикомандированим до 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимий за скоєння злочинів проти власності, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та, достовірно знаючи, що на всій території України, у зв'язку із збройною агресією російської федерації, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ЇХ, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжений, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-1Х-до 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року, будучи звільненим умовно достроково від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2023 на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом з не відбутою частиною покарання 3 роки 10 місяців 1 день, порушив вимоги умовно - дострокового звільнення та знову, повторно, вчинив корисливий злочин за наступних встановлених досудовим розслідуванням обставин, коли 15 серпня 2025 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння за місцем мешкання раніше йому знайомої ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , побачив також раніше знайомого йому вітчима останньої - потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тримав в руках належний йому мобільний телефон марки «Redmi 9» з встановленою сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером « НОМЕР_2 », в момент чого у ОСОБА_5 раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення вказаного мобільного телефону, визначивши його предметом свого злочинного посягання, реалізуючи який ОСОБА_5 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, поспіхом став наближатись до потерпілого, який, побачивши ОСОБА_5 , поклав мобільний телефон до кишені надягнутої на ньому кофти, на що ОСОБА_5 , побачивши, що ОСОБА_9 сховав мобільний телефон до кишені, впритул наблизився до останнього та одразу повалив його на землю, при цьому хаотично наносивши ОСОБА_9 удари кулаками обох рук по обличчю, голові, тулубу та нижнім кінцівкам, до моменту коли мобільний телефон випав з кишені, після чого ОСОБА_5 одразу схопив його та, не реагуючи на крики потерпілого «Отдай телефон!», втік з місця вчинення кримінального правопорушення, отримав таким чином можливість розпоряджатися відкрито викраденим чужим майном на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 4000,00 грн.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , що виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами:
- протоколом заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.08.2025; - протоколом огляду місця події від 15.08.2025 року; - протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 15.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.08.2025;
- зібраними матеріалами по кримінальному провадженню в цілому.
16.08.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідчим СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратурою у сфері оборони Східного регіону було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду;
- про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілих та свідків, щодо їх показань відносно нього, оскільки він знає місце їх роботи, що в подальшому негативно вплине на хід досудового розслідування;
- про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
Застосування, на думку слідчої, до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Відтак слідча просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Слідча у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк 60 діб.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» в Дніпропетровській області.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що телефон він не брав, так як має свій, ні від кого він не переховувався, бо він має своє житло, з Таісією він разом проживав, як співмешканці, а потерпілий не доводиться їй батьком, також зазначив що він далі бажає воювати.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 заперечував проти застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно підзахисного, тримання під вартою, мотивуючи це тим, що в клопотання взагалі не заявлено де сторона обвинувачення просить тримати під вартою особу, також підзахисний не переховувався від слідчих органів, що спростовує вказані ризики в клопотанні, тому вважає клопотання не обґрунтованим та не вмотивованим.
Заслухавши прокурора, думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, судом встановлено наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, за вказаним фактом 15.08.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042230000618 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України злочини за ч. 4 ст. 186 КК України відносяться до категорії тяжких.
На підставі зібраних доказів, 16.08.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.08.2025 року; протоколом огляду місця події від 15.08.2025 року; - протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 15.08.2025; - протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.08.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16.08.2025 року, рапортами співробітників відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області та іншими матеріалами.
Згідно з вимогами п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Матеріалами клопотання доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Зокрема про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на потерпілих та свідків, щодо їх показань відносно нього, оскільки він знає місце їх роботи, що в подальшому негативно вплине на хід досудового розслідування. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном, знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину, зокрема проти власності, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності.
Крім того, згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 є неодноразово судимою особою та підозрюється у вчиненні злочину будучи звільненим від відбуття покарання з випробувальним терміном.
Отже, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості обрання більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та обрати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню.
При цьому на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Щодо місця утримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити, що в матеріалах справи є підтверджуючі документи, що останній на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є військовослужбовцем в посаді стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти прикомандированого до 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «матрос», тому відповідно його утримання повинно бути на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196, 199, 309, 369- 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчої СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , по матеріалам досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042230000618, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2025 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 на строк до 60 діб, тобто до 14 жовтня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 16 серпня 2025 року.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить шістдесят днів, тобто до 14 жовтня 2025 року.
На підставі частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави підозрюваному не визначати.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захиснику та прокурору негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1