Справа № 185/9181/25
Провадження № 2-н/185/976/25
18 серпня 2025 року м.Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнненя аліментів з ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути аліменти з ОСОБА_2 .
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу, суд приходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, за змістом вищевказаної правової норми, право на звернення до суду заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Згідно положень п.4 ч.2, п.4 ч.3 статті 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, якими вони обґрунтовано. До заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, яким заявник обґрунтовує свої вимоги.
Однак, до заяви про видачу судового наказу не долучено доказів, які б підтверджували факт проживання дитини (дітей) із заявником, а саме: акт сумісного проживання. У наданому суду акті обстеження житлово-побутових умов від 04 червня 2025 року виданого головними спеціалістами управління служби у справах дітей на підставі заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вказаний як дядько ОСОБА_4 , що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у заяві про видачу судового наказу відсутні відомості щодо наявності у боржника реєстраційного номеру облікової картки платника податків та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно приписів пункту 8 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
На підставі вищевикладеного, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, роз'яснивши, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 163, 166, 353 ЦПК України, ст. 181 СК України,
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у п'ятнадцятиденний строк безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя С. Г. Юдіна