14 серпня 2025 рокуСправа №160/18457/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Трофімова Дмитра Юрійовича до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 24.06.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Трофімова Дмитра Юрійовича до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо непроведення коригувань в Інформаційно-аналітичній системі “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо виключення відомостей про наявність незнятої чи непогашеної судимості у ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України провести коригування в Інформаційно-аналітичній системі “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» шляхом виключення відомостей про наявність незнятої чи непогашеної судимості у ОСОБА_1 .
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що на дату формування витягу судимість у неї відсутня, оскільки погашена (ст. 89 Кримінального кодексу України, згадана у вироку від 24.12.2020 року, врегульовує лише погашення судимості), що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Отже, вона не може відображатися у будь-яких базах даних та витягах з них. Збереження таких відомостей негативно впливає на соціально-правове становище позивача, в зв'язку з чим позивач звертається з позовом щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо неприведення у відповідність до належного стану речей в базі даних інформації про наявність у позивача судимості - відповідні записи мали бути видалені після того як судимість стала погашеною, натомість вони дотепер протиправно існують.
08.07.2025 року від представника Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Станом на дату подання позовної заяви в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - ІАС) стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна така інформація. 27.12.2010 засуджено Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 307 ч.1, 307 ч.2, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 17.06.2011. Звільнено умовно-достроково 19.09.2013 з Павлоградської виправної колонії Дніпропетровської обл. (№ 142) відповідно до ухвали Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013. 25.07.2017 засуджено Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 309 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Вирок набрав законної сили 29.08.2017. 24.12.2020 засуджено Овідіопольським районним судом Одеської області за ст. 309 ч.1 КК України до штрафу 17000 грн. Вирок набрав законної сили 25.01.2021. Штраф сплачено 24.12.2020. Погашення судимості заявниці за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 починається з дати звільнення 11.09.2013. Оскільки заявницю було засуджено за тяжкий злочин (ст.307 ч.2 КК України) строк погашення судимості обчислюється відповідно до п. 8 частини першої статті 89 КК України, через шість років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення. Разом з тим, погашення вказаної судимості було перервано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2017 про засудження заявниці за вчинення нетяжкого злочину. Зазначеним рішенням було застосовано ст. 75 КК України і звільнено заявницю від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Вказаний вирок набрав законної сили 29.08.2017. Таким чином, на момент вступу у законну силу 25.01.2021 вироку Овідіопольським районним судом Одеської області від 24.12.2020, яким заявницю засуджено до штрафу 17000 грн. Судимість за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 було знову перервано. Штраф за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.12.2020 було сплачено 24.12.2020 до набрання законної сили рішенням суду. Відповідно до п. 2-1 частини першої статті 89 КК України вважаються такими, що не мають судимості особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання, Перебіг погашення судимості за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010 переривався два рази і обчислюється заново з моменту фактичного відбуття покарання за останнє кримінальне правопорушення з дати виконання покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.12.2020. Таким чином відомості про засудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і зокрема, за вироком за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010, зберігається в ІАС на законних підставах відповідно до вимог встановлених законодавством.
10.07.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 26.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - ІАС) стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна така інформація.
27.12.2010 засуджено Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 307 ч.1, 307 ч.2, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 17.06.2011. Звільнено умовно-достроково 19.09.2013 з Павлоградської виправної колонії Дніпропетровської обл. (№ 142) відповідно до ухвали Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013.
Як зазначає представник позивача у поданій до суд позовній заяві, у позивача відсутня копія такого вироку. Водночас, цей факт підтверджується відомостями з бази даних, а також змістом Єдиного державного реєстру судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/16749825, https://reyestr.court.gov.ua/Review/33961038.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року №185/9081/13-к позивача умовно-достроково звільнено від відбування покарання.
У позивача відсутня копія цієї ухвали, однак відомості про неї наявні у базах даних, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/33961038, про що зазначено представником позивача у позові.
25.07.2017 засуджено Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 309 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Вирок набрав законної сили 29.08.2017.
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.12.2020 року№509/6621/20 позивача засуджено за вчинення нетяжкого злочину, призначено покарання у вигляді штрафу. Вирок набрав законної сили. При цьому у вироку зазначено, що позивач «в силу ст. 89 КК України вважається такою, що не має судимості».
У позивача відсутня копія цього вироку, однак відомості про нього наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/93808632, про що зазначено представником позивача у позові.
Так, 25.03.2025 року позивач отримала витяг з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» №ФОВМ-003483128.
В цьому витягу згадана судимість позивача за вироком від 27.12.2010 року.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина п'ята статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.
Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку. Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.2015 № 1572 (далі - Положення № 1572) Департамент інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України є структурним підрозділом апарату МВС, який здійснює, координує та контролює інформаційне забезпечення діяльності структурних підрозділів апарату Міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр.
Згідно із пунктом 2 Положення № 1572 Департамент у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, нормативно-правовими актами МВС, а також цим Положенням.
Підпунктом 25 пункту 8 Положення № 1572 передбачено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань забезпечує надання громадянам інформації про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 № 738/7026 затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України (далі - Інструкція №823/188).
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції 826/188 вона визначає порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України.
Підпунктом 1.3 пункту 1 Інструкції 826/188 визначено, що Департамент інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС) разом із зацікавленими службами та Управління (відділи) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ (далі - УОІ-ВОІ) удосконалюють структуру та зміст обліків, відпрацьовують методику і тактику їх застосування з метою запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування.
Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначено Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.11.2016 № 1256 (далі - Порядок № 1256).
У пункті 2 Порядку № 1256 визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення;
вимога - письмове звернення про надання відомостей з персонально-довідкового обліку, що подається державними органами, які здійснюють правоохоронні функції та мають повноваження на отримання таких відомостей (додаток 1)
Пунктом 2 розділу V Порядку № 1256 визначено, що відомості з персонально-довідкового обліку надаються заявнику у формі довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №823/188 об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України, а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції №823/188 інформація оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку Департаменту інформаційних технологій при МВС та УОІ-ВОІ має обмежений доступ.
Пунктом 9.9 Інструкції №823/188 передбачено, що інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 Кримінального кодексу України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
Персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки Управління відповідно до статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» є його користувачем.
Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком №1256.
Пунктом 14 Розділу V Порядку №1256 передбачено, що у разі незгоди з відомостями, що надані в довідці, заявник може надати до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку».
Для виключення зазначеної інформації з довідки стосовно позивача орган в провадженні, якого знаходиться кримінальне провадження, має надіслати до Департаменту інформатизації МВС постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою статті 284 КПК. Підставою для внесення змін до персонально-довідкового обліку також може бути відповідне рішення суду.
Порядок вилучення облікових документів передбачений підпунктом 11.1 Інструкції №823/188.
З оперативно-довідкових картотек Департаментом інформатизації при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв'язку із закінченням строку їх зберігання (пункт 10 Інструкції №823/188).
Тобто, вилучення з оперативно-довідкових картотек Департаментом інформатизації при МВС та територіальних УОІ-ВОІ облікових документів осіб, окрім іншого, може мати місце у випадку їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку, а також, якщо кримінальні справи стосовно осіб припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок.
Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що оскільки матеріали справи не містять відповідних офіційних документів, які б доводили, що інформація, стосовно ОСОБА_1 в персонально-довідковому обліку, є неповною та неточною, а також відсутня інформація, яка б слугувала підставою для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку відносно позивача, та у зв'язку з ненаданням позивачем відповідних доказів, які б свідчили про необхідність вилучення з єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України інформації, яка, на його думку, є неправдивою, відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 818/2013/18 та у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/4461/17.
Варто також зазначити, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Положення про інформаційно-аналітичну систему «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», що затверджено наказом МВС від 30.03.2022 № 207 (далі - Положення).
Це Положення визначає структуру, основні завдання, мету, функції та порядок роботи інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», яка є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ.
Інформаційно-аналітична система «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - ІАС) - це структурована автоматизована база даних, яка використовується для збирання, зберігання, обліку, пошуку, узагальнення, захисту, перевірки достовірності відомостей, перетворення та відображення інформації, забезпечення доступу до даних про притягнення особи до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.
Розділом ІІІ Положення передбачено, що відомості в ІАС зберігаються постійно щодо таких категорій об'єктів обліку:
засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
засуджених до довічного позбавлення волі (у тому числі тих, хто раніше був засуджений до смертної кари);
осіб, що стали жертвами політичних репресій.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення інші записи, що обробляються в ІАС щодо об'єкта обліку, зберігаються до досягнення ним 80-річного віку, після чого знищуються.
Інформація про осіб, які досягли 80-річного віку в період відбування покарання, вилучається з ІАС після їх звільнення, але не раніше закінчення строку погашення чи зняття судимості.
Також підлягають вилученню з ІАС відомості щодо осіб, померлих у місцях позбавлення волі або під час досудового розслідування, судового розгляду, за винятком категорій об'єктів обліку, зазначених у пункті 1 цього розділу.
Таким чином відомості про засудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і зокрема, за вироком за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2010, зберігається в ІАС на законних підставах відповідно до вимог встановлених законодавством.
Отже, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Оцінюючи інші доводи позовної заяви суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Трофімова Дмитра Юрійовича до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник