Справа № 127/22864/25
Провадження № 3/127/4847/25
18 серпня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 21.07.2025 року серії ЕПР1 № 397841: «21.07.2025 о 01:30 год у м. Вінниця, по вулиці Пирогова 141, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai і30 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Проводилась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори 468074, 759593, чим порушив п. 2.5 ПДР».
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. 21.07.2025, після сварки із дружиною, після 01 год. ночі під'їхав до АЗС «ОКО», заглушив мотор вийшов з машини та вирішив випити алкоголь, а перед тим зателефонувавши до кума, який мав в подальшому забрати ОСОБА_1 із АЗС та завезти до себе дому. Коли ОСОБА_1 їхав на АЗС, був повністю тверезий, а алкоголь випив лише після того, як запаркував автомобіль. Придбавши каву на АЗС «ОКО» та очікуючи кума, до ОСОБА_1 підійшов один працівник поліції без наряду, який був не при виконанні, який в подальшому став ініціатором виклику наряду патрульної поліції. ОСОБА_1 повідомив суду, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння він не відмовлявся, а лише хтів перевірити наявність пломб та проходження повірки приладу «Драгер», який використовували поліцейські та цілісність запакування трубки до Драгеру, однак поліцейський вирвав з рук ОСОБА_1 трубку від приладу «Драгер» і сказав, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, хоча ОСОБА_1 неодноразово запевняв поліцейських, що від проходження огляду не відмовляється. Для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до закладу охорони здоров'я поліцейські взагалі ОСОБА_1 не направляли, не пропонували та не зазначали про таку можливість.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зазначає, що: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п. 1.10 ПДР: водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відтак, обов'язковою і необхідною умовою виникнення в особи обов'язку пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп'яніння закон (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 266 КУпАП) визначає наявність двох юридичних фактів:
1) факт керування цією особою транспортним засобом та
2) наявність передбачених законом підстав для направлення особи до проходження огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.5 ПДР пов'язує обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння з наявністю в особи статусу водія, необхідною ознакою наявності якого є також факт керування цією особою транспортним засобом.
Матеріали справи, зокрема відеозапис з портативного реєстратора патрульних поліцейських, не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai і30 д.н.з. НОМЕР_2 21.07.2025 о 01:30 год, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.07.2025 року серії ЕПР1 № 397841.
З відеозаписів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що о 01 год 47 хв співробітники патрульної поліції підходять до, ймовірно, також працівника поліції (особи у формі), вітаються за руку, після чого підходять до ОСОБА_1 , який знаходиться біля входу АЗС ОККО.
Тобто, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI 130 д.н.з. НОМЕР_2 , а саме вчиняв технічні дії водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В той же час, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397841 від 21.07.2025 року зазначено свідка - ОСОБА_3 . З його пояснень, долучених до матеріалів справи слідує наступне: близько 01 год 00 хв 21.07.2025 року перебуваючи на АЗС ОККО, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 141, ОСОБА_3 помітив як нібито приїхав автомобіль марки HYUNDAI і30 д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов невідомий чоловік з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка хода та порушення координації рухів. Після чого, ОСОБА_3 прийняв рішення підійти до невідомого чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 . При спілкуванні було чутно виражений запах алкоголю з порожнини рота. Після чого, було викликано працівників УПП у Вінницькій області для складення протоколу про адміністративне правопорушення та проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Однак, згідно п. 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 чітко зазначається, що не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Тобто, дана норма прямо виключає можливість покладення в основу провадження свідчень поліцейських, які самі брали участь у затриманні, складанні протоколу чи іншим чином були заінтересовані у фіксації порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний поліцейський самостійно вийшов на контакт із ОСОБА_1 , встановив його особу, а вже після цього викликав наряд патрульної поліцію для оформлення адміністративного матеріалу. Тобто, дана особа була ініціатором правозастосовних дій, що ставить під сумнів її неупередженість як свідка. За таких обставин його пояснення, нявні в матеріалах справи, є недопустимим доказом, оскільки отримані від особи, яка за своєю службовою функцією вже була залучена до ініціювання адміністративного провадження, і не може вважатися стороннім, неупередженим очевидцем події - в пряме порушення вимог п. 7 розділу X «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395.
Окрім того, на відео з портативних відеореєстраторів поліцейських: 21.07.2025 в 01:47 год. ОСОБА_1 стоїть біля входу до магазину на АЗС, жоден автомобіль поряд відсутній; в 01:48 год. ОСОБА_1 стверджує поліцейському, що не є водієм, а йшов пішки. Протягом всього відеозапису ОСОБА_1 не стверджував, що він керував автомобілем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 21.07.2025 о 01:30 год у м. Вінниця, по вулиці Пирогова 141, транспортним засобом Hyundai і30 д.н.з. НОМЕР_2 .
Як зазначалось вище, пункт 2.5 ПДР пов'язує обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння з наявністю в особи статусу водія, необхідною ознакою наявності якого є також факт керування цією особою транспортним засобом.
За відсутності керування особою транспортним засобом - обов'язку в неї пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського, згідно з ч.1 ст. 266 КУпАП, не виникає. Особа, яка не керувала транспортним засобом, в силу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, не несе відповідальності за відмову проходження огляду на стан сп'яніння, така її відмова складу означеного адміністративного правопорушення не утворює.
Окрім того, частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Тобто відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння, який проводиться не відповідно, а всупереч встановленого порядку, не утворює в діянні особи складу означеного правопорушення. Оскільки закон вимагає від поліцейського направити особу до проходження огляду на стан сп'яніння саме відповідно до встановленого порядку, а не свавільно.
Частиною 2 ст. 266 КУпАП України передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як видно, частина 3 статті 266 КУпАП та пункт 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановлюють імперативне правило, згідно з яким, у випадку незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів (на місці зупинки транспортного засобу) або з результатами такого огляду, такий водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Із системного аналізу наведених вище положень слідує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння відбувається в два етапи.
Спочатку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціальних технічних засобів.
У разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу водій направляється поліцейським до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
І лише після відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський на законних підставах має право скласти протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп'яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.
Дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, є обов'язком поліцейського (ст. 18 Закону України «Про національну поліцію»).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397841 від 21 липня 2025 року в загальному зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.
З відеозапису з портативного відеореєстратора (нагрудної камери) поліцейського встановлено, що 21.07.2025 о 02:01 год. на запитання поліцейського: «Ви огляд проходити будете?», ОСОБА_1 відповів: «Буду», при цьому, розмовляв по телефону. В 02:03 год. поліцейський повідомив, що розцінює дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та буде складати протокол за ст. 130 КУпАП. В 02:04 год. ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що готовий проходити огляд на стан сп'яніння. В 02:07 год. поліцейський вириває з рук ОСОБА_1 трубку від приладу для проходження огляду на стан сп'яніння та повідомляє ОСОБА_1 , що він, ОСОБА_1 , є таким, що відмовився від проходження огляду. На що ОСОБА_1 заперечує, та стверджує, що від проходження огляду не відмовляється.
Як вбачається з відеозаписів, за весь час спілкування, поліцейськими жодного разу не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, навіть після 02:07 год., коли поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він розцінює його дії із затягування проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів на місці, в якості відмови від проходження огляду.
Тобто ОСОБА_1 працівниками поліції взагалі не було доведено передбаченого ч.3 ст. 266 КУпАП та пунктом 6 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17.12. 2008 р. № 1103, встановленого порядку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Наявне в матеріалах справи письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ВОКПЛ ім. акад.. О.І.Ющенка ВОР» від 21.07.2025 року о 01 год. 57 хв., саме по собі не свідчить про те, що ОСОБА_1 (у зв'язку з його незгодою на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу) було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, оскільки: по-перше, направлення - це документ, на підставі якого працівники медичного закладу проводять огляд особи і обов'язку надавати його водію не має, а по-друге, означене направлення виписане 21.07.2025 о 01 год. 57 хв., тоді як, згідно з відеозаписом, поліцейські з 02:03 год. по 02:07 год., тобто після складання цього направлення, ще забезпечували проходження ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічного засобу (на місці), а після 02:07 год. вже приступили до складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, так і не запропонувавши ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: