Справа № 308/10240/25
18 серпня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 поданого в особі уповноваженого представника Росул О.М. до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Росул О.М. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказує на те, що постановою Управління патрульної поліції в Закарпатській області Серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень за частиною 2 статті 122 КУпАП. Водночас зазначену постанову Позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Зазначає, що зі слів Позивача уповноважена особа при винесенні постанови не керувалася жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину заявника у вчиненні адміністративного правопорушення. Поліцейський розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу зі слів Позивача не дав останньому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, зокрема не надано можливості скористатися правовою допомогою, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАП стосовно загальних правил накладення адміністративного стягнення, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Вважає, що такими діями уповноважена особа порушила права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є однозначною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач не має права притягувати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи, а поліцейський діяв не всебічно, неповно і не об'єктивно, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та не керувався законом.
Зазначає, що інспектором не було пред'явлено позивачу будь-яких доказів про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, винність позивача та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Представник вказує, що зі слів Позивача, останній не був належним чином повідомлений про винесення постанови, не був ознайомлений із її змістом, не отримував її на місці зупинки транспортного засобу, та дізнався про її існування із сповіщення у державному мобільному застосунку «Дія», де було зазначено наступне - «Водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті»; сума штрафу - 510,00 грн.; постанова: ЕНА05152119; стаття: ст.122 ч.2 Поруш. Водіями т/з правил проїзду перехресть; транспортний засіб: BMW520D; номер НОМЕР_1 .
Враховуючи вище викладене, представник позивача вважає, що Постанова Управління патрульної поліції в Закарпатській області Серії ЕНА №05152119 від 06.07.2025 року є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню.
Представник зазначає, що позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною. Вважає, що поліцейський притягнув його до відповідальності не маючи на те підстав. Вказує, що постанова винесена з порушенням законодавства.
З посиланням на викладене просить суд: скасувати Постанову Управління патрульної поліції в Закарпатській області Серії ЕНА №05152119 від 06.07.2025 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
05.08.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , згідно якого вважає позовні вимоги пред'явлені до суду безпідставно, такі не відповідають дійсним обставинам справи, а також вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Зазначив, що 06 липня 2025 року під час несення служби в м. Ужгороді патрулюючи на вул. Івана Чендея (Льва Толстого) екіпажем патрульної поліції було помічено, що водій транспортного засобу BMW 520 d номерним знаком НОМЕР_2 близько 03 год 55 хв при здійсненні повороту з вул. Івана Чендея (Льва Толстого), буд 10 в сторону Київської Набережної не включив відповідний покажчик повороту чим порушив вимоги пункту 9.2.б Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
На підставі ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію України» (далі - Закон N? 580 - VIII) патрульні поліцейські здійснили зупинку вищевказаного транспортного засобу. В подальшому, водієм транспортного засобу BMW 520 з номерним знаком. НОМЕР_1 виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, попросив пред?явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України.
Встановивши обставини порушення та розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, водію було роз?яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського БК 470963 о 04 год. 05 хв.
В результаті, відносно Позивача було винесено Постанову серії ЕНА N? 5152119 від 06.07.2025 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП(порушення вимог користування покажчиками повороту).
Представник зазначає, що на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського БК 470963 о 04 год 05 хв 40 сек. поліцейський ознайомлює Позивача з оскаржуваною Постановою.
Всі доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію. Також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було виявлено в Позивача ознаки алкогольного сп?яніння , що підтверджується фіксацією БК470963.
Позивач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння у встановленому порядку. Таким чином відносно Позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 N? 382821.
Представник відповідача щодо доводів представника позивача відносно того, що інспектор не вжив усіх заходів для об'єктивного з'ясування обставин справи та ним не було роз'яснено позивачу права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначає наступне.
Вказує, що розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розглядається поліцейськими відповідно до Наказу МВС від 07.11.2015 №1395.
Звертає увагу суду на те, що перед винесенням постанови про адміністративне правопорушення, поліцейським була розглянута справа відповідно до наказу МВС від 07.11.2025 №1395.
Зазначає що обставини справи зображені на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського470963:
- о 04 год. 03 хв. 15 сек. - водій визнає факт того, що він керував ТЗ, а саме переставив транспортний засіб .
- о 04 год. 05 хв. - поліцейський ознайомлює Позивача з правами особи, яка притягається до відповідальності відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Позивач відмовляється від проходження огляду на факт встановлення сп?яніння.
Вказує, що розгляду справи передував факт скоєння правопорушення, який було зафіксовано поліцейськими. Підійшовши до водія, поліцейський назвав причину зупинки та підставу зупинки транспортного засобу, повідомив, що відносно водія буде розглядатись справа про скоєння адміністративного правопорушення, пред?явив доказ скоєння правопорушення, ознайомив Позивача з правами особи, яка притягається до відповідальності та прийняв рішення щодо наявності підстав притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Таким чином, відповідач вважає, що порушення процедури розгляду справи не було.
Зазначає, що в статті 283 КУпАП не передбачено зазначення доказів в змісті постанови про адміністративні правопорушення, а відповідно до пункту 10 Розділу 4 Наказу МВС від 07.11.2015 N? 1395 - Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що узгоджується із змістом ст. 252 КУпАП, а відтак аргумент позивача щодо незазначення доказів в Постанові серії ЕНА N? 4546517 не заслуговує на увагу суду.
Вказав, що також позивач робить посилання на те, що Постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА N? 5152119 не відповідає висновкам Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005 N? 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Водночас зазначає, що посилання позивача на зазначену постанову пленуму ВС не поширюється на розгляд справи поліцейським про адміністративні правопорушення, а адресовано суддям для єдиного застосування судової практики.
Вважає, що адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв?язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.
З посиланням на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
11.08.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Представник зазначає, що позивач не погоджується з такими доводами Відповідача, а також з обставинами викладеними у Відзиві та правовою оцінкою обставин викладених в ньому. Вважає, що працівником поліції було порушено порядок при винесенні оскаржуваної постанови, так як справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутності Позивача без жодного його повідомлення про такий розгляд.
Зазначає, що о 04 год. 05 хв. працівниками патрульної поліції вирішувалось питання щодо складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, і, відповідно, у зв'язку з складанням такого протоколу, Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
Жодних тверджень та вказівок з боку поліцейських на той факт, що Позивачем було порушено вимоги пункту 9.2.б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 статті 122 КУпАП озвучено не було, як і фактично не відбувався розгляд справи про вищезазначене адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови на місці його вчинення.
Роз'яснення прав Позивачу в рамках складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може вважатися належним повідомленням і забезпеченням участі в іншій справі - за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Це окремі провадження, які потребують окремого дотримання процесуальних гарантій. Як підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, який був долучений Відповідачем до матеріалів адміністративної справи №308/10240/25 розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП не відбувався (адже на відеозаписі зафіксовано виключно притягнення Позивача до адмінвідповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП), а тому розгляд справи за ч.2 статті 122 відбувся за відсутності Позивача.
Зазначає, що доказів про те, що Позивач ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем суду не надано, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи
З посиланням на викладене просив суд задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в повному обсязі.
Позиція сторін по справі:
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав до суду відзив.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
17.07.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву залишено без руху.
24.07.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі № 308/10240/25 та призначено справу до розгляду.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступного висновку.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), ЗакономУкраїни «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно - правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено судом, 06.07.2025 року інспектором 2 взводу 2 роти батальйону УПП в Закарпатській області винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5152119 від 06.07.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 06.07.2025 р. адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень, а саме за порушення вимог п. 9.2.б ПДР України.
Відповідно до п. 9.2.б ПДР - водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.2 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст.258 цього кодексу.
Згідно з ч.2 та ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.1 та ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Ст.258 КУпАП містить вичерпний перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд , здійснивши перевірку рішення субєкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обовязок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень. Позивач заперечує факт порушення ним ПДР.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Отже, з наведених норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1,2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адмінстягнення у вигляді штрафу.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).
Досліджуючи зміст постанови серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки BMW 520D, д.н.з. НОМЕР_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п. 9.2.б. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 гривень.
Із вказаною постановою позивач не погодився та звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати вказану Постанову Управління патрульної поліції в Закарпатській області Серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року.
Судом встановлено, що разом із відзивом на позовну заяву відповідачем - Управлінням патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Закарпатській області на підтвердження своєї правової позиції було надано суду диск з відеофайлами.
З наданих Управлінням патрульної поліції до відзиву на позовну заяву відеозаписів судом встановлено наступне.
Як встановлено судом, шляхом відтворення відеозапису з нагрудних камер працівників поліції , вбачається, що Відео 1 відтворює запис з моменту того, коли позивач завершує рух транспортним засобом, зупиняється та виходить з транспортного засобу на вимогу працівника поліції. З діалогу між ОСОБА_1 та працівником поліції вбачається, що працівник поліції повідомив гр. ОСОБА_1 про наявні в нього ознаки алкогольного спяніння. Водночас, гр. ОСОБА_1 вказав поліцейському на те, що він не мав наміру рухатися на даному транспортному засобі, він у свою чергу перепарковував транспортний засіб марки BMW 520D, д.н.з. НОМЕР_1 . З даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечує свою вину в адміністративному правопорушенні, зазначає, що він не мав наміру керувати транспортним засобом, а тільки здійснив його паркування, оскільки транспортний засіб знаходився на проїжджій частині. З відтвореного відеозапису вбачається момент закінчення руху транспортного засобу марки BMW 520D, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Відео 2 фіксує процес повідомлення працівником поліції гр. ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного спяніння, зафіксовано факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан спяніння на вимогу поліцейського , та факт того, що після відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного спяніння працівником поліції йому було роз'яснено його права передбачені ст. 268 КУпАП та безпосередньо зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
З відтвореного в судовому засіданні відеозапису всстановлено, що гр. ОСОБА_1 залишив місце складання адміністративних матеріалів, і поліцейським йому не було вручено протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим , відеозапис не містить факт розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП працівником поліції відносно гр. ОСОБА_1 .
Відсутні докази того, що працівником поліції здійснювався розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 .
Відсутні докази того, що працівником поліції було вручено гр. ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.
Матеріали відеозапису та матеріали справи не містять доказів проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції за частиною 2 статті 122 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог КУпАП .
Так, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
В матеріалах справи відсутні докази дотримання поліцейськимм зазначених вимог при розгляді справи за частиною 2 статті 122 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 .
Таким чином, з оглянутих судом відеозаписів вбачається, що працівником поліції було проведено розгляд адміністративної справи відносно гр. ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Водночас, як встановлено судом, розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП не проводився. Доказів протилежного суду не надано.
Доказів проведення розгляду справи в установленому порядку суду не надано.
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось.
В наданих суду матеріалах відсутні докази того, що саме інспектор Юскович Є.І. розглянув адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та склав оскаржувану постанову.
Такі дії службової особи, якою винесено оскаржувану постанову, суд вважає такими, що не відповідають положенням КУпАП та порушували право позивача.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Звертаючи увагу на приведені вище норми законодавства, суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення приймається посадовою особою, яка розглянула справу про адміністративне правопорушення, тобто після встановлення факту адміністративного правопорушення, з'ясування усіх обставин правопорушення, встановлення вини особи в його вчиненні, а також інших обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та мають значення для правильного вирішення справи.
Посадовою особою органу патрульної поліції, якою прийнято постанову не встановлювалась наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи (водія) в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі не заслуховувались пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглядались клопотання, не перевірялись докази правопорушення тощо.
В порушення приписів статей 280, 283 КУпАП вказаною посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В зв'язку із викладеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що притягненню його до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень (поліцейського).
Отже, є неправильними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, посилання відповідача на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням відбулось на підставі і в порядку, встановленому законом, з додержанням принципу законності.
На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.
Таким чином, зважаючи на досліджені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на складення таких постанов було вчинено дії, які не відповідали положенням КУпАП.
Водночас, як встановлено судом, досліджені матеріали адміністративної справи вказують на наявність факту вчинення позивачем правопорушення, що в свою чергу, не дає можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Отже, суд повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.
До того ж, суд вважає за необхідне відмітити, що наявні під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушення та зазначені у спірній постанові недоліки, у жодному разі не нівелюють факт скоєння водієм адміністративного правопорушення та не звільняють його від відповідальності.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_1 зазначає на неповноту та необ'єктивність, порушення процедури розгляду справи, з'ясування фактичних даних по справі, відсутність доказів його вини.
Незважаючи на наведене, поліцейським всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідженні всіх обставин справи.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процессуального законодавства покладено на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, а також повинен був провести провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП.
Виходячи із наведеного, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недотримання вимоги проведення належної процедури розгляду справи для притягнення особи до адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, прийшов до висновку, що поліцейським патрульної поліції недотримано вимоги проведення належної процедури розгляду справи.
З огляду на наведене у суду відсутні підстави для залишення оскаржуваної постанови у силі, а відтак така підлягає скасуванню.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не проведено належної процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд дійшов до висновку що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року, та передати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виявлені судом порушення стосовно недотримання вимоги проведення належної процедури розгляду справи можуть бути усунені під час нового розгляду справи відповідачем, у зв'язку з чим справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП стосовно позивача ОСОБА_1 слід направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З огляду на те, що суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, слід надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції.
В ході нового адміністративного провадження відповідачу слід провести розгляд справи в установленому порядку та визначитись з вирішенням питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд не встановлює інші фактичні обставини та не надає оцінку наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб'єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст. ст. 268, 279 КУпАП.
Так само суд не вирішує питання закриття провадження у справі, оскільки вирішення цього питання є передчасним.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини, принцип презумпції евинуватості поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 21.07.2025 року.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 12.08.2025 року, дата складання повного судового рішення 18.08.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -18.08.2025 року.
На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.2 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 поданого в особі уповноваженого представника Росул О.М. до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5152119 від 06.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та надіслати справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Закарпатській області ДПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 605,60 грн.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ч. 4 ст. 286 КАС України у десятиденний строк із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження : 03048, м. Київ, вул. Ф.Ереста,3)
Дата складання повного тексту рішення - 18.08.2025 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца