Іменем України
18 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14095/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, 04116, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «С» Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2022 за №00048850901.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2022 позивачем отриманий акт фактичної перевірки № 94226/26-15-09-01/ НОМЕР_1 від 23.12.2021 про проведення перевірки 13.12.2021 о 17 год. 05 хв. за адресою: АДРЕСА_2 в присутності бармена ОСОБА_2 . В описової частині акту вказано, що до перевірки надано реєстраційне посвідчення на реєстратор розрахункових операцій № НОМЕР_2 від 24.11.2014, видане 03.12.2020 на реєстратор розрахункових операцій МАРІЯ - 304Т заводський № ТР1001004925, фіскальний № 3000861997 версія внутрішнього програмного забезпечення.
Позивач зазначає, що на момент проведення перевірки, а саме 13.12.2021 за адресою, що вказана в акті ( АДРЕСА_2 ) позивач вже не працювала, та за цією адресою на момент проведення перевірки був відсутній реєстратор розрахункових операцій, який вказаний в акті фактичної перевірки. Крім того, з 01.12.2021 було тимчасове призупинено обслуговування компанією «Профіт солюшнс» вищевказаного реєстратора розрахункових операцій. Також, всі первинні документи (чеки та інші документи ) на момент проведення перевірки не знаходилися в вищевказаному приміщенні. Бармен ОСОБА_2 не працював у позивача та не міг будь-яким чином надавати будь-яку інформацію або пояснень щодо перевірки.
Позивача не було проінформовано про факт проведення перевірки, та, як наслідок, не було надано наказ на проведення фактичної перевірки та відповідне направлення на проведення фактичної перевірки.
Позивач зазначає, що підставою для призначення фактичної перевірки є «отримана інформація» відповідно до п.80.2.5 Податкового Кодексу України, отже позивач стверджує, що контролюючим органом має бути вказана (надана) інформація: наказ на призначення перевірки має містити визначення, яка саме інформація отримана податковим органом щодо наявних порушень з боку конкретного платника податків; коли та ким така інформація, яка слугувала підставою для призначення фактичної перевірки, була надана; які є наявні докази отримання контролюючим органом такої інформації або звернення, які було зареєстровано у відповідному порядку.
На підставі викладеного, позивач позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що підпунктом 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що проведення
фактичної перевірки може бути за наявності, зокрема, такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Так, у наказі №9760-п від 03.12.2021 «Про проведення фактичних перевірок» ФОП
ОСОБА_1 міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп.80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України.
Відповідач також зазначає, що зміст фактичної підстави, яка пов'язана із наявною в контролюючого органу інформацією щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, підкріплено посиланням в наказі ГУ ДПС у м. Києві на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС м. Києві від 03.12.2021 №3685/26-15-09-01-17.
З посиланням на правові позиції Верховного суду, викладені у постановах від 21 січня 2021 року по справі №460/1239/19, від 12.08.2021 по справі №140/14625/20, від 25.04.2023 по справі №520/3328/2020, від 21.01.2021 по справі №460/12391/19 відповідач зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві діяло у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки та її призначення є безпідставними.
Відповідач зазначає, що фактична перевірка проведена в присутності особи, уповноваженої на здійснення розрахункових операцій - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Посадовій особі ФОП Остапчуку Д.В. було вручено наказ № 9760-п від 03.12.2021 «Про проведення фактичних перевірок» та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки, про що свідчить підпис у вищезазначених направленнях.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 23.12.2021 реєстраційний № 94226/26-15-09-01/ НОМЕР_1 .
З вищевказаного вбачається, що позивачем було допущено контролюючий орган до
проведення перевірки та вона була проведена, тобто наказ ГУ ДПС у м. Києві № 9760-п від 03.12.2021 є реалізованим.
Враховуючи, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на
підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки оскарження вже реалізованого наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Перевіркою встановлено порушення режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (при продажу пива «Grimbergen Blond» 0.33), що підтверджується фіскальним чеком від 30.10.2021 № 370, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (із змінами та доповненнями).
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесене ППР від
01.02.2022 №00048850901, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна санкція (фінансова) санкція на суму 5 100 грн - за проведення розрахункової операції через РРО та/або програмних РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару.
На підставі викладеного, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та є правомірним, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у Київській області Головного управління ДПС у м. Києві на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 03.12.2021 № 9760-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 09.12.2021 №23441/26-15-09-01 та №23442/26-15-09-01 проведено фактичну перевірку бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в якому здійснювала діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 23.12.2021 № 94226/26-15-09-01/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (при продажу пива «Grimbergen Blond» 0.33), що підтверджується фіскальним чеком від 30.10.2021 № 370, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», із змінами та доповненнями, (далі - Закон № 265).
За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.02.2022 №00048850901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосована штрафна санкція (фінансова) санкція на суму 5 100грн за проведення розрахункової операції через РРО та/або програмних РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару.
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.80.1, п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі №810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі №280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі №420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі №420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
В пункті 57 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: «У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав».
Зазначені правові висновки викладені Верховним Судом і в постановах від 24 вересня 2024 року у справі №320/8742/22, від 25 лютого 2025 року у справі №160/14336/23, від 28 травня 2025 року у справі №320/28423/23.
Таким чином, Верховний Суд послідовно дотримується позиції про необхідність перевіряти у спорах цієї категорії як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Як вбачається зі змісту наказу від 03.12.2021 № 9760-п «Про проведення фактичних перевірок» контролюючий орган призначив перевірку на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України з відображенням в цьому ж наказі, що перевірку призначено з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво і обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС м. Києві від 03.12.2021 №3685/26-15-09-01-17.
Таким чином, підставою для призначення перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, що чітко слідує зі змісту спірного наказу відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ від 03.12.2021 №9760-п містить мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки та надає платнику податків загальне розуміння про підставу призначення перевірки та відповідний предмет перевірки.
Відсутність же посилання на конкретну інформацію, яка була наявна (отримана) ГУ ДПС про можливі порушення законодавства платником податків, не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним, враховуючи, що наявність відповідної інформації підтверджено контролюючим органом при вирішенні даного спору (доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС м. Києві від 03.12.2021 №3685/26-15-09-01-17).
На думку суду, вказана доповідна записка в розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
За наведених обставин, доводи позивача про протиправність наказу Головного управління ДПС в м.Києві від 03.12.2021 №9760-п «Про проведення фактичних перевірок» в частині призначення перевірки позивача є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про те, що на момент проведення перевірки позивач вже не працювала, за цією адресою на момент проведення перевірки був відсутній реєстратор розрахункових операцій, бармен ОСОБА_2 не працював у позивача та не був уповноваженою особою позивача, суд зазначає, що такі твердження не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими відповідачем доказами.
Так, в направлені на перевірку від 09.12.2022 №23441/26-15-09-01 наявна розписка про отримання направлення та копії наказу на проведення фактичної перевірки ОСОБА_3 (бармен) 13.12.2022 о 17 год.05 хв., наявний підпис про отримання.
При цьому, в розписці відсутні будь-які заперечення цієї особи з приводу отримання направлення та наказу, його участі в проведенні перевірки, або стосовно того, що він не є працівником позивача.
До того ж, матеріали справи свідчать, що фактична перевірка проведена в його присутності, до перевірки були надані документи, зокрема і касовий чек, тобто працівники контролюючого органу були допущені до проведення фактичної перевірки.
Також, відповідачем до матеріалів справи наданий касовий чек від 30.10.2021 №370, в якому вказано: ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 ,приміщення 7, ІД НОМЕР_1 , РРО НОМЕР_3 , ЗН НОМЕР_4 , чек ФН 370 від 30.10.2021, 17:08:46, що в повній мірі дає підстави вважати, що чек роздрукований РРО позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що такі доводи позивача є необґрунтованими.
Жодних доказів на підтвердження доводів, наведених у позовній заяві, позивачем не надано.
Щодо встановленого відповідачем проведеною перевіркою порушення, суд зазначає таке.
В ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (при продажу пива «Grimbergen Blond» 0.33), що підтверджується фіскальним чеком від 30.10.2021 № 370, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
Факт реалізації підтверджується інформацією по чеку №370 від 30-10-2021, в якому відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для вказаного підакцизного товару.
Пункт 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 передбачає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до пп. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, алкогольні напої та пиво.
Статтею 8 Закону №265/95-ВР передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) або програмних РРО (далі - ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 1 розділу І Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту, зокрема: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, мають відповідати його вимогам.
Згідно до п. 2 розд. II Положення №13 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів.
Відповідно до п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у м.Києві з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 за №00048850901, яким за проведення розрахункових операцій з реалізації підакцизних товарів через РРО без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД застосовано штрафну санкцію.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, 04116, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.02.2022 №00048850901 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова