ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" серпня 2025 р. справа № 300/3048/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи в потрійному розмірі за участь в антитерористичній операції згідно ст. 57 закону «Про пенсійне забезпечення» та згідно довідки з військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №146 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та довідки з військової частини НОМЕР_2 від 01.10.24 №1936 про безпосередню участь особи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи в потрійному розмірі, який дає право на призначення пенсії періоди участі в антитерористичній операції: з 08.02.2016 по 18.02.2016 згідно довідки з військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №146; з 10.10.2018 по 06.02.2019 згідно довідки з військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 №1936, шляхом призначення та виплати пенсії з 04.11.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що після його звернення 04.02.2025 рішенням пенсійного органу від 11.02.2025 йому призначили пенсію з 04.11.2024. При цьому, розрахований пенсійним органом страховий стаж становить 33 роки 4 місяці та 29 днів. Натомість, позивач вважає, що при розрахунку пенсії, пенсійний орган занизив страховий стаж, оскільки стаж ОСОБА_1 з урахуванням участі в антитерористичній операції з коефіцієнтом кратності (1 до 3) становить 34 роки 1 місяць 29 днів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.05.2025 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. При цьому, у відзиві представник відповідача вказав, зокрема, що ОСОБА_1 09.01.2025 звернувся до Головною управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість, враховуючи принцип екстериторіальності, така заява розглядалась Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області, яким винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 16.01.2025 №046050022843. Тому, відповідач 1 вважає, що між позивачем та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки Головним управлінням не прийнято рішень та не вчинено дій чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту. Таким чином, відповідач вважає, що належним відповідачем у даному випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Щодо зарахування періоду служби під час безпосередньої участі в АТО з 08.02.2016 по 18.02,2016 та в період участі об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях з 10.10.2018 по 06.02.2019, зазначено, що військова пенсія призначається за Законом №2262-ХІІ, залежно від кількості вислуги років та сум грошового забезпечення, а цивільній особі, яка отримала статус учасника бойових дій, пенсія обчислюється на загальних підставах, залежно від наявного страхового стажу і зарплати за нормами Закону №1058-IV. З огляду на викладене, представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 54-59).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 залучено до участі в адміністративній справі №300/3048/25 відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 2) та розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 132-134).
16.06.2025 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких наголошено, що 16.01.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за №046050022843 від 16.01.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. 04.02.2025 позивач вдруге звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та 11.02.2025 Головним управлінням ПФУ в Донецькій області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, як зазначає представник відповідача 1, відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи, рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії прийнято посадовими особами Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, а рішення про призначення пенсії спеціалістами Головного управління ПФУ в Донецькій області. Як наслідок, на думку відповідача 1, між позивачем та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області жодних правовідносин не виникло, оскільки таким не прийнято рішень та не вчинено дій чи допущено бездіяльності, що призвели б до порушення прав позивача, які потребували б судового захисту (а.с. 138-140).
19.06.2025 від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог (а.с. 164-165).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 залучено до участі в адміністративній справі №300/3048/25 відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління ПФУ в Донецькій області, відповідач 3) та розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов та, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до відомостей паспорту, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
09.01.2025 позивач звернувся із заявою про призначення мені пенсії до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області (а.с. 19-20), за результатами розгляду якої, згідно принципу екстериторіальності, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 16.01.2025 №046050022843 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 21).
04.02.2025 ОСОБА_1 вдруге звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 23-24).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів відповідачем 3 згідно рішення від 11.02.2025 №092650008014 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 152, 155).
При цьому, згідно розрахунку стажу, пенсійним органом зараховано ОСОБА_2 33 роки 4 місяці та 29 днів .
Період з 08.02.2016 по 18.02.2016 та з 10.10.2018 по 06.02.2019 враховано позивачу, згідно розрахунку стажу, в одинарному розмірі (а.с. 63).
02.03.2025 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області зі скаргою щодо не зарахування стажу в потрійному розмірі за участь в антитерористичній операції згідно ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та згідно довідки з військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №146 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та довідки з військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 №1936 про безпосередню участь особи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. У скарзі позивач просив відповідача 1 надати роз'яснення щодо не зарахували до спеціального стажу періодів з кратністю один день за три дні: з 08.02.2016 по 18.02.2016 (11 днів *3 = 33 дні) та з 10.10.2018 по 06.02.2019 (120 днів *3 = 360 днів) (а.с. 37-38).
Листом від 31.03.2025 №2613-1778/С-02/8-0900/25 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача, що з 04.11.2024 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж становить 33 роки 4 місяці та 29 днів. При цьому, зазначено, що пільгове зарахування служби застосовується при призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцям відповідно до Закону №2262-ХІІ, а тому відсутні підстави для перегляду стажу позивача (а.с. 39-40).
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо не зарахування спірного періоду в потрійному розмірі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу, що Головним управлінням ПФУ в Донецькій області при призначенні пенсії враховано періоди з 08.02.2016 по 18.02.2016 та з 10.10.2018 по 06.02.2019 в одинарному розмірі, що на думку позивача, здійснено протиправно.
Так, судом встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 45).
Крім того, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №14 підтверджується, що ОСОБА_1 з 08.02.2016 по 18.02.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с. 27).
Також довідкою військової частини НОМЕР_2 від 01.10.24 №1936 підтверджено факт безпосередньої участі ОСОБА_1 в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях з 10.10.2018 по 06.02.2019 (а.с. 28).
Позивач наполягає на необхідності обчислення спірного періоду в кратному розмірі - один місяць за три.
З цього приводу суд зазначає про таке.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до абзацу 7 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Також, підпунктом «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Водночас, суд звертає увагу, що системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв'язку із статтею 57 Закону №1788-XII дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
За змістом правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, зарахування до спеціального та пільгового стажу періоду проходження військової служби в потрійному розмірі є належним правозастосуванням вказаних нормативних положень.
З огляду на положення вказаних норм права, суд дійшов висновку про те, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а.
Участь у бойових діях підтверджується довідками згідно Додатку №6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413) «про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України».
Вказане має значення в аспекті визначення правової підстави для обчислення періоду військової служби в трикратному розмірі.
Отже, обчислення періоду служби саме в трикратному розмірі стосується особливого порядку проходження такої служби, а саме: безпосередньої участі у бойових діях.
Як уже встановлено вище, позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 45).
Окрім цього суд встановив, що:
згідно довідки від 14.09.2016 №14, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , в період з 08.02.2016 по 18.02.2016 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с. 27).
Згідно довідки від 01.10.24 №1936, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ,в період з 10.10.2018 по 06.02.2019 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях (а.с. 28).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спірний період з 08.02.2016 по 18.02.2016 та з 10.10.2018 по 06.02.2019 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача з розрахунку один місяць служби за три місяці.
З огляду на вищевикладене, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання пенсійного органу зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди роботи.
В той же час суд бере до уваги, що всі необхідні документи, зокрема й посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , довідку військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №14 та довідку військової частини НОМЕР_2 від 01.10.24 №1936 позивачем було надано ще при зверненні 04.02.2025 за призначенням пенсії, на підставі якої і було призначено пенсію ОСОБА_1 Головним управлінням ПФУ в Донецькій області. Тобто, саме Головне управлінням ПФУ в Донецькій області порушило право позивача на зарахування спірного періоду у пільговому обчисленні.
Отже, враховуючи викладене, та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 04.02.2025 всіх необхідних документів, суд дійшов висновку про те, що відновлення прав ОСОБА_1 має бути саме з дати призначення йому пенсії.
Окрім того, відновлення його прав має здійснити саме той структурний підрозділ ПФУ, що й прийняв рішення про призначення пенсію.
В даному випадку, суд встановив, що заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та саме останнім протиправно не зараховано позивачу спірний період в кратному розмірі. Відтак на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме відповідач 3 не виконав свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, враховуючи невірно визначеного позивачем відповідача, який порушив його право.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; для листування: пр-т Богдана Хмельницького, 116А, м. Дніпро, 49033), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи в потрійному розмірі за участь в антитерористичній операції згідно ст. 57 закону «Про пенсійне забезпечення» та згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №146 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та довідки військової частини НОМЕР_2 від 01.10.24 №1936 про безпосередню участь особи в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84122; тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи в потрійному розмірі, який дає право на призначення пенсії, періоди участі в антитерористичній операції з 08.02.2016 по 18.02.2016 згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2016 №146 та з 10.10.2018 по 06.02.2019 згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2024 №1936, а також здійснити перерахунок та виплату його пенсії з дати призначення (04.11.2024), з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Позивачу та відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.