18 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/4931/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4. код СДРПОУ - 20453063) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонд) України в Закарпатській області № 2144-2011/Г-02/В-0700/25 від 22.05.2025 року про відмов) ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4. код ЄДРПОУ - 20453063) перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закон) України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закон) України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ. на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за № 7.7-22/33-1384 про складові заробітної плати ОСОБА_1 , для призначення пенсії державного службовця га віл 12.11.2024 року № 7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), починаючи з 07.11.2023 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійною Фонду України в Закарпатській області (88000. Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до відповідача, із заявою, в якій просила перевести її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ на пенсію за віком відповідно до ст. 97 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за № 7.7-22/33-1384 та № 7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати за прирівняною посадою. У подальшому, на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 5421-5250/Г-02/8-0700/24 від 21.11.2024 року відповідачу повторно скеровано заяву, щодо переведення її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ на пенсію за віком відповідно до ст. 97 Закону України «Про державну службу» від 16 12.1993 року №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за № 7.7-22/33-1384 та № 7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати за прирівняною посадою відповідно до Додатку № 1.
Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 5421 -5747/Г-02/8-0700/24 від 20.12.2024 року, таку заяву позивачки не розглянули у зв'язку з тим, що Позивачу необхідно подати заяву через веб портал Пенсійного фонду України.
На виконання вказаної вимоги Позивачем через відповідний веб портал Пенсійного фонду України подано повторно заяву щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 0700-0201/8/11917 від 28.02.2025 року, відмовлено у розгляді заяви та обґрунтовано тим, що останній необхідно особисто з'явитися до Пенсійного фонду для подання відповідної заяви.
На виконання вказаного вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Позивачка особисто з'явилась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, де уповноважені особи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, тривалий період часу відмовлялись отримувати від Позивачки заяву обґрунтовуючи різними способами, зокрема тим. що не уповноважені отримувати заяву, звернення необхідно подати до іншого органу.
В результаті подана заява Позивачки Відповідачем в належний спосіб так і не розглянута, у зв'язку з чим представником подавався адвокатський запит, щодо отримання відповіді на подану заву.
Відповідно до листа за № 0700-0201/8/33924 від 06.06.2025 року вказано, що заяву Позивача розглянуто однак лист розгляду так заявнику не надсилався.
При повторному поданні адвокатського запиту Головним управлінням Пенсійною фонду України в Закарпатській області надано відповідь за № 0700-0201 /8/35198 від 12.06.2025 року, з додатком на подану заву від 24.04.2025 року, оформлену листом за № 2144-2011/Г-02/В-0700/25 від 22.05.2025 року, відповідно до якого зазначається, що Позивачу необхідно подати заяву через веб портал Пенсійного фонду України та долучити оригінал довідок про складові заробітної плати. З таким рішення відповідача позивачка не погоджується, оскільки як оригінал довідки так і подання заяви через веб портал Пенсійного фонду України заявник виконувалось попередньо, тому вважає дії відповідача протиправними.
Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що заяву позивачки від 24.04.2025 року (вх. реєстр. №2011/Г-0700-25) розглянуто спеціалістами відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (далі - Головне управління) у відповідності та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.05.2025 року №2144-2011/Г-02/8-0700/25 чітко надано роз'яснення щодо порядку подання документів для переведення та перерахунку пенсії.
01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889- VIII (далі - Закон №889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІЇ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХЇІ), крім статі 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідач вказує, що ст. 25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад, залежно від яких встановлено ранги державних службовців, які, у свою чергу, є основним критерієм, котрий визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії держслужбовця.
У свою чергу, згідно з Митним кодексом України посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання, тому, відповідно, обіймані ними посади не належать до переліку категорій посад державної служби, що визначений ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ.
Відтак, періоди роботи на митниці на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Окрім того, відповідач не погоджується зі змістом довідок на підставі яких позивач просить суд зобов'язати органи Пенсійного Фонду України провести перерахунок пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 (далі - Постанова № 823) внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Звертаємо увагу суду, що у відповідності до вимог постанови № 823 від 12.07.2024 для державних службовців, які працювали в державних органах та звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. А саме, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р. а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Відповідач вважає, що довідки Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за №7.7-22/33-1384 та від 12.11.2024 року за №7.7-22/33-1385 видані станом на жовтень 2024 року не відповідають вимогам пункту 42 та Додаткам 4 і 5 постанови КМУ від 12.07.2024 №823.
Звертаємо увагу суду, що повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою № 823, органам Пенсійного фонду України не надано.
З огляду на вище викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивачка перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 2020 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як слідує з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.02.2025 №0700-0201-8/11917, позивачка 31.01.2025 року звернулася засобами електронного зв'язку до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший (вказана заява позивачем не долучена до позову).
На її заяву, відповідачем було надано відповідь від 28.02.2025 №0700-0201-8/11917, де зазначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається особисто заявником до територіального органу Пенсійного фонду України відповідно до Постанови №22-1 від 25.11.2005 з усіма наявними документами (паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, документи про стаж), або разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України. Згідно вказаного листа, відповідачем залишено без розгляду звернення позивачки.
З матеріалів справи встановлено, що 23.04.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до ст. 97 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за №7.7-22/33-1384 та №7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати за прирівняною посадою. До вказаної заяви позивачкою було долучено копії документів, зокрема, копію паспорта громадянина України, та копії довідок про складові заробітної плати (а.с.21).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем надано відповідь від 22.05.2025, де роз'яснено позивачці порядок звернення із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший та вказано, що при поданні заяви про призначення пенсії необхідно долучити оригінали довідок про складові заробітної плати (а.с.32-33).
Не погоджуючися з такими діями відповідача, позивачка звернулася з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Частиною 1 ст.44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV установлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до абз.2-3 пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачена форма заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Згідно з п. 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до п. 4.1 Порядку №22-1 установлено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Також, приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на призначення пенсії повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що обов'язок прийняти рішення про переведення з одного виду пенсії на інший (тобто прийняти рішення по суті), виникає у територіального органу Пенсійного фонду за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, установленій вказаним Порядком № 22-1, та яка може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID.
Наведеними нормами чинного законодавства, а саме вказаним Порядком № 22-1, визначено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для переведення з одного виду пенсії на інший.
Судом було встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З метою переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст.97 Закону України «Про державну службу», позивачкою було подано заяву, до якої остання долучила копії довідок від 12.11.2024 №7.7-22/33-1384 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби та від 12.11.2024 №7.7-22/33-1385 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В той же час, за встановлених у справі обставин, судом з'ясовано, що позивачка не зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою встановленого зразка про переведення її з одного виду пенсії на інший.
Згідно листів відповідача від 20.12.2024 та від 22.05.2025 встановлено, що відповідачем роз'яснено позивачці порядок звернення із її заявою про перехід з одного виду пенсії на інший та необхідність подання оригіналів довідок про складові заробітної плати.
Відповідно до приписів частин 1-3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено:
-розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
-суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень;
-кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Гарантоване у статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.
Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При цьому, обов'язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.
Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Так, позивач вказує на обов'язок відповідача зобов'язати перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закон) України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.200% року №1058-ІУ. на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закон) України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ. на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за № 7.7-22/33-1384 про складові заробітної плати ОСОБА_1 , для призначення пенсії державного службовця га віл 12.11.2024 року № 7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), починаючи з 07.11.2023 року.
Однак, як зазначалося вище, чинним законодавством чітко визначено, що перерахунку пенсії передує звернення особи із відповідною заявою та документами.
На момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, абзацом третім ч. 1 ст. 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Отже, законодавець передбачив, що правління Пенсійного фонду (за відповідним погодженням) визначає не тільки порядок подання документів для призначення пенсії, а й порядок оформлення документів.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, для вирішення питання щодо призначення пенсії, особи мають подавати документи, що оформлені у встановленому порядку, зокрема відповідно до Порядку №22-1.
Наведене узгоджується із підходом, який застосовано Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 640/28815/21.
Поряд із цим, суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із заявою про переведення із одного виду пенсії на інший з оригіналами документів, що підтверджують, вік, стаж та заробітну, або ж доказів звернення із заявою поданою в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія із сканованими копіями оригіналів документів (з електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).
Відтак, надані відповідачем роз'яснення щодо поряду звернення з відповідною заявою не може свідчити про порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прав та інтересів позивача.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області скасування рішення Головного управління Пенсійного фонд) України в Закарпатській області № 2144-2011/Г-02/В-0700/25 від 22.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Враховуючи, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закон) України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ. п.п. 10. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УІІІ на підставі довідок Закарпатської митниці від 12.11.2024 року за № 7.7-22/33-1384 про складові заробітної плати ОСОБА_1 , для призначення пенсії державного службовця га віл 12.11.2024 року № 7.7-22/33-1385 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), починаючи з 07.11.2023 року є похідними, тому теж задоволенню не підлягають.
В той же час, суд зауважує позивачу, що вищенаведене не перешкоджає йому реалізувати право на пенсійне забезпечення шляхом звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у встановленому порядку із поданням належним чином оформлених документів.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору