(про відмову у забезпеченні позову)
18 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/20163/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Липи В.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду 15.08.2025 через підсистему "Електронний суд" звернувся адвокат Мартинюк Дмитро Васильович в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про пройдену 07.05.1993 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарську комісію згідно запису до військового квитка про проходження військово-лікарської комісії від 07.05.1993 року, а також відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я за гр. І ст. 4 переліку хвороб (наказ Міністерства оборони СРСР від 1991 року № 436);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про пройдену 07.05.1993 року військово-лікарську комісію, згідно запису до військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.07.1993 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо направлення на проходження військово-лікарської комісії та призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі. Обґрунтовуючи таку заяву зазначає, що 26.06.2025 позивач встановив на своєму смартфоні застосунок Резерв+ та сформував в електронному вигляді військово- обліковий документ в якому він всупереч його паперовому військово-обліковому документу перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , категорія обліку- військовозобов'язаний, звання рекрут, номер запису в реєстрі Оберіг 280520251379948000028. Вважаючи цей запис помилковим та таким, що не відповідає його паперовим військовим документам, звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про виключення із військового обліку, ОСОБА_1 та внесення відповідних змін до записів в реєстрі Оберіг та за стосунку Резерв + та про повідомлення про прийняте рішення та його виконання з наданням копій документів від 07.05.1993 року на підставі яких його було виключено з військового обліку. Стверджує, що після розгляду заяви, 11.08.2025 року в застосунку Резерв+ було сформовано електронний військово- обліковий документ в якому дані про ОСОБА_1 не змінилися та містять запис про перебування його на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 в статусі військовозобов'язаного. Вважає, що оскільки відповідач відмовив у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, то існує реальна загроза неправомірному направленню позивача на проходження військово-лікарської комісії та призову позивача на військову службу, що унеможливить захист його права в подальшому.
Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що існування заходів з призову представником позивача обґрунтовано посиланнями на те, що лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким, як вважає позивач, відмовлено у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 є реальною загрозою неправомірного направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії та призову позивача на військову службу.
Наявність вказаної обставини не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача. Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем чи іншими компетентними органами можуть вчинятися дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа