18 серпня 2025 рокуСправа №160/16921/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
09.06.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 червня 2025 року за № 930080316422 про відмову мені в переході на пенсію за віком відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄРДПОУ - 21910427), юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу державної служби періоди військової служби з 31.08.1970 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 12.10.1998 (21 рік 4 місяці 1 день та 6 років 9 місяців 12 днів відповідно);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄРДПОУ - 21910427), юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, м. Дніпро, 49094) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 29.05.2025 року (з дати подання заяви) на пенсію за віком державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, у розмірі 60 відсотків заробітної плати (усіх її складових), вказаної у довідках Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 21.05.2025 за № 220/13/21149, від 21.05.2025 за № 220/13/21150, від 21.05.2025 за № 220/13/21152;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄРДПОУ - 21910427) судові витрати у вигляді судового збору;
- у разі задоволення судом моїх позивних вимог, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 05.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № № 930080316422 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким після розгляду спірного питання судом пенсійним фондом було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Позивач вважає неправомірним оскаржуване рішення оскільки при призначенні його пенсії не було враховано всіх довідок про заробітну плату та набутого стажу на посадах державної служби. З огляду на викладене просить задовольнити адміністративний позов.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами адміністративного позову отримано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 11.06.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.
Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідач до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
29 травня 2025 позивачем подано заяву та документи про перехід на пенсію за віком, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ).
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви Позивача з доданими документами Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення від 05.06.2025 №930080316422, яким позивачу відмовлено в переведенні та виплаті пенсії державного службовця відповідно до Прикінцевих положень Закону № 889-VIII з підстав відсутності стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ.
Цим же рішенням вказано, що при розгляді наданої заяви ОСОБА_1 , з'ясовано, що до стажу роботи на посаді державної служби зараховано періоди з 24.10.2001 по 17.05.2002 та з 20.05.2002 по 01.05.2016, що становить 14 років 6 місяців 7 днів. Розмір пенсії розраховано згідно довідок про складові заробітної плати за №220/113/21150 та №220/113/21152 від 21.05.2025, що при розрахунку приводить до зменшення розміру пенсії.
Довідку про інші складові заробітної плати №220/113/21149 від 21.05.2025 видану Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони зарахувати для розрахунку заробітної плати немає законних підстав, так як на 01.05.2016 немає 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії та вважаючи його протиправним позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII.
У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).
У зв'язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.
За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Період проходження військової служби з 31.08.1970 по 12.10.1998 підтверджується записом №1 трудової книжки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 від 25.01.1999р. Запис у трудову книжку внесено на підставі військового квитка серії НОМЕР_3 виданого 26.01.1999р.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).
Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Крім того, відповідно до частин першої, шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби:
строкова військова служба (до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024);
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, період проходження військової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 містить наступні записи:
- 31.08.1970 - 12.10.1998 служба в рядах Збройних Сил. Запис внесено на підставі військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 26.01.1999р.;
-Військова частина НОМЕР_4 ;
-24.10.2001 прийнятий на державну службу з кадрового резерву на посаду начальника служби радіотехнічного забезпечення польотів відділу бойового застосування управління авіації. Наказ ТВ ППО ЗС України від 24.10.2001р. № 10;
-24.10.2001 прийнято присягу державного службовця;
-24.10.2001 присвоєно 10 ранг державного службовця. Н-ТВППОЗС України від 24.ю10.2001 №10;
-24.01.2002 переведено спеціалістом бухгалтерії фінасово - економічного управління. Н-УПШ-ПЗГВППОЗС України від 25.01.2002р. №7;
-17.05.2002 звільнено із займаної посадиза переведенням до апарату Державного секретаря Міністерства оборони України згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. Наказ ГВ ППО ЗС України від 17.05.2002р. № 17;
-Центральний апарат Міністерства оборони України;
-20.05.2002 переведено за конкурсом на посаду головного спеціаліста організаційно - аналітичного управління Апарату Державного секретаря Міністерства оборони України з присвоєнням 9 рангу державного службовця. Наказ Державногосекретаря Міністерства оборони України від 25.05.2002 №42;
-30.06.2004 переведено на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій інформаційно - аналітичного управління Департаменту стратегічного планування Міністерства оборони України. Наказ ЗМОУ від 30.06.2004р. № 10;
-30.05.2005 переведено на посаду головного спеціаліста відділу прогнозів та експертиз Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України. Наказ Першого заступника МО України від 14.05.2005р. № 34;
-16.12.2005 переведено на посаду головного спеціаліста відділу інформатизацій стратегічного планування Департаменту воєнної політики та Стратегічного планування Міністерства оборони України. Наказ Першого заступника МО України від 15.12.2005 № 102;
-29.05.2007 переведено на посаду головного спеціаліста інформаційно - аналітичного відділу Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України. Наказ Першого заступника МО від 22.05.2007р. №76;
-17.09.2007 призначено без конкурсного відбору, як такого, що успішно пройшов стажування на посаду старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України. Наказ Першого заступника МО України від 12.09.2007р. № 147;
-Присвоєно 8 ранг державного службовця;
-17.09.2009 присвоєно 7 ранг державного службовця. Наказ МО України № 199 від 17.09.2009р.;
-28.10.2010 звільнено з роботи за переведенням до Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Наказ МО України №567 від 28.10.2010;
-Генеральний штаб Збройних Сил України;
-29.10.2010призначено на посаду головного спеціаліста відділу підготовки та взаємодії Управління територіальної оборони за переведенням з Міністерства оборони України. Наказ НГШ - ГК ЗСУ від 02.11.2010 №74;
-01.02.2011 переведено на посаду головного спеціаліста відділу мобілізаційної підготовуки мобілізаційного Управління Головного управління оборонного та мобілізаційного планування. Наказ НШ- ГКЗСУ від 31.01.2011 № 11;
-01.03.2011 переведено на посаду головного спеціаліста відділу супроводження підготовки сержанта Управління супроводження підготовки та освіти Головного управління особового складу. Наказ НГШ - ГК ЗСУ від 02.ю03.2011 № 18;
-29.04.2011 переведено на посаду головного спеціаліста відділу організації підготовки військових фахівців та службової діяльності ВВНЗ та ВНП ВНЗ управління підготовки офіцерів в Головного управління особового складу. Наказ НГШ - ГКЗСУ від 28.04.2011 № 30;
-31.07.2013 звільнено з роботи за переведенням до Адміністративного департаменту Міністерства оборони України відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Наказ НГШ - ГКЗСУ від 26.07.2013 № 47;
-Центральний апарат Міністерства оборони України;
-01.08.2013 призначено на посаду головного спеціаліста відділу координації взаємодії з органами державної влади України Адміністративного департаменту Міністерства оборони України без конкурсного відбору, як такого, що зарахований до кадрового резерву за переведенням з ГУДС ГШ ЗСУ, Наказ ЗМОУ-КА від 31.07.2013 № 192;
-01.05.2016 присвоєно 5 ранг державного службовця;
-15.07.2016 звільнено з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України « Про державну службу» ( п. 1 ст. 40 КЗпП України) у зв'язку зі скороченням штату державних службовців. Наказ від 08.07.2016р. № 140.
Як вже зазначено вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд зазначає, що період проходження військової служби з 31.08.1970 по 12.10.1998 та періоди роботи позивача на посадах державної служби у Міністерстві оборони України підтверджуються даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , що відповідачем не заперечується.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Отже, після скасування судом рішення, саме відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до страхового стажу позивача визначені судом періоди роботи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Разом із цим, оскаржуване рішення не містить конкретно визначених періодів роботи позивача, які не зараховано до його стажу державної служби, та жодного розрахунку страхового стажу позивача.
Відтак, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретно визначених періодів роботи позивача, які не зараховано до його стажу державної служби, та розрахунку страхового стажу, позбавляє суд можливості перевірити таке рішення на відповідність пенсійному законодавству України. Вказане дає підстави констатувати, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.06.2025 №930080316422 не відповідає принципам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
При вирішені цього спору суд керується частиною другою статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій «прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Як встановлено судом вище, спірним рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, яке не містить зазначення періодів роботи позивача, які включено або не включено до спеціального стажу, конкретних підстав для не включено до таких періодів, не зазначено, яких саме документів в підтвердження спеціального стажу не надано позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності при прийнятті рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачу та суду з тексту такого рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не включено до страхового та пільгового стажу.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить висновку, що у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В свою чергу спірним рішенням позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з підстав не зарахування служби у лавах Збройних Сил до стажу держаної служби у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 29.05.2025 року, у розмірі 60% від заробітку, вказаної у довідках Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 21.05.2025 за № 220/13/21149, від 21.05.2025 за № 220/13/21150, від 21.05.2025 за № 220/13/21152 є передчасними. Так як період роботи ще не зарахований до стажу державної служби позивача, а матеріали справи не містять доказів того, що за даним рішенням суду пенсійний орган здійснить перерахунок пенсії без врахування зазначеного вище.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе лише зобов'язати відповідача зарахувати періоди проходження військової служби позивача до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України "Про державну службу" та повторно розглянути заяву від 29.05.2025 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
Одночасно з цим суд зауважує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та від 24.05.2024р. у справі № 460/17257/23.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення у адміністративній справі суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями ч.1 - 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).
За таких обставин суд вважає вимогу про встановлення судового контролю за виконанням рішення передчасним та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 червня 2025 року за № 930080316422 про відмову мені в переході на пенсію за віком відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄРДПОУ - 21910427), юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, м. Дніпро, 49094) зарахувати до стажу державної служби періоди військової служби з 31.08.1970 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 12.10.1998 (21 рік 4 місяці 1 день та 6 років 9 місяців 12 днів відповідно).
Забов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 29.05.2025 року з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук